30 червня 2022, 14:01

Третя світова війна – історичний вимір

Зрозуміло, що ця тема не для однієї великої монографії, проте спробуємо викласти її короткими і неповними, даруйте, тезами.

Те, що українсько-російська війна є світовою випливає з переліку включених у неї країн і з того очевидного факту, що нинішній світ безпрецедентно глобальний. У недалекій перспективі третім аргументом на користь означення "світова війна" стануть її політичні, економічні, юридичні, культурні та інші її наслідки.

Росія вже втратила статус наддержави, "світового центру сили", країни з позицією якої вимушені рахуватися провідні учасники світового політичного процесу. Сталося це не 24 лютого цього року, а значно раніше. Почалося у 1991. Саме 31 рік занепаду, (з короткими періодами вуглеводневих ремісій), Росії призвів до її навали в Україні. Це наслідок деградації у Російській Федерації перед усім суспільствознавчих та історичних наукових дисциплін. Істориків та суспільствознавців підмінили кумедні "методологи", які свято вірять у власну здатність конструювати дійсність-реальність. Ці пройдисвіти та їхні вітчизняні послідовники паслися і в Україні, дехто з них навіть наше громадянство отримував, однак прагматичні українські політики їх швидко розкусили. як пройдисвітів, і витурили на маргінес.

Повернімося до історичного виміру війни. Вона довела правдивість тези українських націоналістів про неодмінне споконвічне прагнення росіян знищити Україну. Причина – заздрість до рівня життя, культури, розвитку, розуміння, що без України неможлива не лише Російська Імперія, а Росія загалом. Саме українці були провідною нацією, яка створювала Росію. Починаючи з назви, яку запропонував Єлеозарій Царейський, він же Феофан Прокопович і закінчуючи ракетами. Для росіян сам факт відмінної від їхньої української ідентичності є засадничо неприйнятним. Звідси марення про "адін народ", вилучення з підручників історії в Росії самого топоніму "Україна" і тому подібне.

24 лютого 2022 року таки стане офіційною датою початку Третьої світової, бо цього дня Росія незворотно перетнула межу, з-за якої немає вороття – ні для неї, ні для нас, ні для світу. До Бучі. Гостомеля, ... Маріуполя, Сіверодонецька, Херсону... ще був шанс на переговірно-санкційний шлях припинення війни. Тепер – ні.

Який би скепсис не викликала "альтернативна історія", однак уявімо собі хід подій, що раптом включив у себе: арешт у Росії в 2015 році і передачу Україні втікача Януковича з усіма його камазами, визнання перемоги Майдану Гідності, пропозицію Україні від Росії спільно рухатися до ЄС і НАТО, утворення і розвиток високотехнологічних ланцюгів, енергетичного, безпекового, освітнього та культурного простору... Як на мене, такий хід подій міг би призвести до повторного поглинення Росією не лише України, а і більшості країн колишнього СРСР. Слава Богу і ЗСУ тепер це цілковито неможливо. Путін і Лукашенко віддали перевагу збереженню особистої самодержавної влади перед перспективами цивілізаційного розвитку своїх країн. Туди й дорога.

Постає практичне питання викладання у школах та вишах України історії українсько-російських взаємин. 300 років байки про спільність історичної долі не минули без наслідків. Отож є потреба у підготовці об'єктивних програм для середньої та вищої шкіл. І то терміново. Є так само потреба у просвітницьких програмах для телебачення та інтернету, з обов'язковим поширенням на зарубіжну аудиторію.

Окремим розділом таких програм має стати російська навала ХХІ сторіччя, з аналізом давніх та сучасних її передумов, включно не лише з політичними та економічними, а і соціокультурними та інформаційними.

Одним з історичних наслідків цієї війни стане наша прискорена інтеграція у світовий цивілізаційний простір. І ми туди приходимо не з порожніми руками, а з цінним багажем навичок сучасної війни, виживання економіки та інфраструктури, самоорганізації, солідарності, даруйте за пафос – геройства. У цьому багажі має віднайтися і значуще місце викладання історії як способу формування національного імунітету від поглинання чужорідним паразитарним організмом.

Опозиція домоглася збільшення доходів бюджету на 175 мільярдів гривень

Державний бюджет наступного року буде вкрай напруженим. Видатки на війну зменшити неможливо, соціальні зобов'язання держави – так само. Іноземні партнери звісно допомагають Україні, проте у них дедалі більше питань до ефективності використання цих коштів...

Якщо витягти стрижень війни?

Путін зірвав зустріч у Будапешті, бо прагне продовження війни. Навіщо? Російська економіка на межі рецесії. Внутрішня і зовнішня легітимність режиму зникає...

Парламент має повернути проект Держбюджету – 2026 в Уряд для кардинальної переробки

Вперше в історії українського парламентаризму у Верховній Раді діє урядова коаліція у складі лише однієї партії – "монобільшість". Здавалося б, що у таких ідеальних для влади умовах координація між Кабінетом Міністрів і його фракцією мала би бути ідеальною...

Поламані плани? На трьох

Три лідери сучасності "тут і зараз" претендують на формування нового світопорядку – Дональд Трамп, Сі Дзіньпін та путін. Перші двоє мають для цього певні ресурси та засоби...

Промови двох президентів

30 вересня Дональд Трамп виступив перед командним складом армії США, а 2 жовтня – владімір путін – перед учасниками Валдайського форуму. Обидва говорили про загрози...

Україну здають у ломбард?

Наступний бюджетний рік стане п'ятим, який проходитиме в час знавіснілої війни рашистів проти України. Зрозуміло, що перед усім бюджетні ресурси мають спрямовуватися на оборону та суміжні з нею потреби...