Різка зміна зовнішнього і внутрішнього політичних ландшафтів. Чи є підстави для "глибокого занепокоєння"?
Президент Сполучених Штатів, поговоривши телефоном з російським диктатором, припинив його ізоляцію з боку лідерів більшості цивілізованих демократичних країн. До цієї розмови лише прем'єри Словаччини та Угорщини дозволяли собі подібні контакти. Керівники інших держав, які належать до спільноти західної цивілізації, уникають спілкування з російським і білоруським самодержцями.
Результатом розмови стало, зокрема, повідомлення про утворення робочих груп для "двосторонніх переговорів щодо миру в Україні". Рашистські пропагандисти одразу ж оголосили про початок перемовин "про Україну без України".
Зрозуміло, що балачки у такому форматі просто не дадуть жодного практичного результату. Вже є заяви міністрів закордонних справ і міністрів оборони, фактично всіх впливових у Європі країн, а також високопоставлених посадовців ЄС і Генерального секретаря НАТО про неприпустимість і недоцільність виключення з процесу мирного врегулювання Європи і України, зокрема, як головної зацікавленої сторони. Крім того віцепрезидент США Джей Ді Венс вчора заявив про те, що "на столі залишається" опція спрямувати до України американський військовий контингент, якщо росіяни не погодяться на мирну угоду. Він також натякнув на те, що майбутня мирна угода "може шокувати багатьох". Лишається сподіватись, що шокованим буде саме агресор.
Багато відповідей на питання, які так непокоять українців у зв'язку з контактами Дональда Трампа з правителем рашистів, ми отримаємо із сьогоднішньої промови президента Володимира Зеленського на Мюнхенській безпековій конференції, яка має розпочатися о 16.15. Путін вже відповів – вночі вдарив фугасним дроном по укриттю радіоактивних руїн четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС, яке збудовано коштом США, ЄС та інших західних донорів. Сховище захищає від радіоактивного зараження території не лише України, але і Білорусі, росії та ЄС. Про які мирні переговори за таких умов може йтися? Відтак "зради" наразі не відбулося. [Ще?]
На внутрішньому політичному контурі наразі спостерігаємо раптову турбулентність, спричинену запровадженням Указом Президента, на підставі рішення РНБО, санкцій щодо п'ятого президента України Петра Порошенка, лідера партії Європейська солідарність та її фракції у парламенті. Ця подія кардинальним чином впливає на політичний ландшафт. В Україні є наразі дві системні політичні партії, які мають фракції у парламенті та місцевих радах, систему первинних осередків, широкі міжнародні зв'язки та відповідну кадрову базу. Це – "Батьківщина" та "ЄС". Обидві вони є опозиційними до правлячої партії "Слуга народу". В умовах воєнного стану, зокрема інформаційних обмежень і самообмежень, публічна опозиційна діяльність не може здійснюватися що називається "на повну". Політичні партії, разом з іншими громадськими організаціями, спрямовують свою активність на роботу у парламенті, а головне – на волонтерську роботу для фронту, біженців та постраждалих внаслідок руйнувань.
Запровадження санкцій та порушення кримінального провадження проти одного з лідерів опозиції об'єктивно порушує хитку політичну рівновагу у парламенті. Вже другий день його роботу блокують депутати від ЄС. Сьогодні вперше не відбувся день уряду, бо члени цієї фракції просто забрали стільці з урядової ложі. (Цікаво чи можна такі дії розглядати як крадіжку за попередньою змовою, здійснену організованою групою осіб?)
В ескалації політичної напруги та хаосу в Україні об'єктивно зацікавлений лише агресор. Відтак, якщо має місце обґрунтована думка про безпідставність санкцій та провадження, то чи не варто довести у судах, що факти чи "факти", на підставі яких здійснено ці дії, не мали місця, або принаймні були неправильно інтерпретовані? Зрозуміло, що у потенційних позивачів немає віри українським судам. Відтак слід терміново звертатися у міжнародні суди та до правозахисних організацій. До цього ж утриматися від запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням волі.
Як бачимо і внутрішні і зовнішні політичні процеси раптово прискорюються. На нас чекає складний і не в усьому передбачуваний рік. Українське суспільство в цих обставинах може сподіватися лише на себе. В нас є для цього значний, ще, ресурс.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
