У країн-учасників агресії вичерпуються ресурси
Проти України ведуть війну 3 ядерні держави – росія та 2 її спільники: Китай і Північна Корея. Їхніми співучасниками є Білорусь та Іран. Також наявний ще ряд інших країн, чия участь, наразі, менш очевидна.
Путін почав цю війну у 2014 році перед усім з метою посилити свою підтримку на виборах у 2018 році. Так званий "кримський консенсус" дозволив йому не лише закріпити статус самодержця на виборах 2018 року, але і змінити російську конституцію на референдумі у 2020, закріпивши за собою російський трон до 2036 року.
Проте, неочікуваний агресором рівень стійкості українського суспільства і допомоги Заходу після початку другої фази війни у лютому 2022 року, призвів до, спочатку уповільнення темпів зростання російської економіки, а станом на сьогодні до виразного спаду. Немає жодної галузі народного господарства рф, яка б не демонструвала зменшення виробництва, включно з видобувною, транспортною, машинобудівною, банківською, сільськогосподарською, деревообробною, торгівельною тощо. Офіційні російські експерти говорять про 10 трлн. руб. дефіциту держбюджету на кінець цього року. Водночас якщо врахувати борги регіональних і муніципальних органів влади, державних корпорацій, приватних підприємств і домогосподарств, то загальна нестача коштів складає від 20 до 30 трлн. руб. До цього слід додати демографічну кризу, спричинену втратами на війні та виїздом продуктивного населення за кордон. Розвалюється інфраструктура – від падіння ліфтів до уповільнення руху залізницями. Зростають ціни на практично всі споживчі товари. Здавалося б за таких умов росія має негайно виходити з війни, бо інакше її державний механізм провалиться сам у себе, не витримавши перенавантаження. Однак війна стала єдиним способом пролонгації путінської влади, тому він її продовжуватиме, розширюючи зону бойових дій. Задля цього російські дрони прилетіли до Польщі, поширюються чутки про напад на Естонію та Фінляндію.
На які ресурси спиратиметься ескалація війни? На китайські?
Не дарма ж міністр закордонних справ Китаю Ван Ї заявив у липні, що "Пекін не може дозволити росії програти у війні...". Логіка тут зрозуміла чим більше цивілізований західний світ відволікається на велику континентальну війну у Європі, тим менше він тиснутиме на Китай як у економічному, так і у військово-стратегічному плані. Перед усім мова про опір встановленню китайської гегемонії у Азії та посилення впливів у частинах Латинської Америки та Африки.
Є одне "але". Китайські ресурси зовсім небезмежні. Реальний сукупний борг КНР, порахований так само з урахуванням усіх зобов'язань – від боргів уряду до домогосподарств, перевищує 300% його ВВП, тобто близько 60 трлн. доларів. В Китаї четвертий рік поспіль скорочується чисельність населення. Дані щодо безробіття припинили офіційно оприлюднювати. Збанкрутував найбільший забудовник країни – компанія Evergrande. Ряд високотехнологічних гігантів заявляють про значне скорочення виробництва і продажів. За цих обставин Китай зовсім не зацікавлений сваритися із Заходом, де знаходяться його головні ринки збуту. Тому допомога росії, принаймні у значущих обсягах, є невигідною для КНР, як з економічної, так і з політичної точки зору.
Рашисти, розуміючи це, взяли курс на виснаження мобілізаційного ресурсу України. Вони широко використовують інформаційно-психологічні операції, спрямовані перед усім на молодь та на західне суспільство. Економіка росії сточується об Україну. І тут питання: який ресурс закінчиться раніше – людський український чи економічний російський. Відтак посилення санкцій щодо росії і її спільників, а також нарощування допомоги Україні задля посилення нашої внутрішньої стійкості є головними інструментами припинення цієї війни.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
