Семен Фішелевич Глузман
Ми познайомилися з його ініціативи. Він підійшов до мене на якомусь заході у київській консерваторії. Не пригадаю, що саме стало приводом для розмови, але вона швидко перейшла на тему дисиденства в СРСР і про непрості стосунки у цьому середовищі, вже у пострадянській Україні. В нас виявилося багато спільних знайомих – Євген Сверстюк, Микола Горбаль, Левко Лук'яненко, Іван Дзюба, Євген Пронюк, Олесь Сергієнко... Семен Фішелевич став для мене гідом по історії дисидентського руху, джерелом критичних поглядів на багатьох "культових" по цей день постатей у сучасній українській історії. Унікальними є його спогади про 20 днів, проведених в одній камері внутрішньої в'язниці КДБ на вул. Володимирській 33 з Василем Стусом. На щастя мемуари Семена Фішелевича оубліковані і ці дуже важливі історичні спогади не забудуться.
В нас багато років був неодмінний ритуал гуляти Подолом і Володимирською гіркою, обговорюючи найширші кола питань, без жодних заборонених тем. Він сильно переживав за ситуацію в українській психіатрії, надто після т.зв. "медичної реформи". Тут один із наших із Семеном Фішелевичем публічних діалогів.
Єдинимй раз, два роки, тому я звернувся до нього за психологічною допомогою у важких особистих обставинах. Він відповів:
" – Костя, вам нє нужна психологичєская помощь. Я давно за Вамі наблюдаю і увєрєн ви справітєсь."
Це і стало найкращою психологічною допомогою.
Він дуже багато зробив для пам'яті Василя Стуса. Щороку проводив вечори його поезії і спогадів про нього. Завжди з аншлагом.
Цікавий момент: було чимало бажаючих виступити таємними меценатами цих вечорів. Семен Фішелевич багатьом відмовляв, з морально-етичних міркувань.
Востаннє ми бачилися з ним випадково, в тролейбусі на Оболоні. Поговорили, пожартували. Він відверто розповідав про стан свого здоров'я, про плани. Домовилися, що коли дозволить погода підемо гуляти Подолом. Не судилося.
Він подзвонив мені 26 грудян з предметним проханням: оцінити якість перекладу його мемуарів українською. Я вагався, бо Семен Фішелевич володіє настільки бездоганним літературним даром, що зробити якісний переклад надзвичайно складно. І я некомпетентно запропонував поміркувати, чи потрібно перекладати, адже російською в Україні володіють всі читачі. На це почув у відповідь, що його знайомий, колишній кадебіст, з яким Семен Фішелевич взаємодіяв у питаннях історії дисидентського руху, запропонував своїй онуці його мемуари російською. Дівчина відмовилася читати мовою окупанта, тому потрібний переклад українською для майбутніх поколінь...
Іменем Семена Глузмана названо клініку у парижському Сен-Дені. Вчора його не стало, на 80-му році. Світла і гідна пам'ять.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
