Про Орден Білого орла
Геральдичний символ "біла орлиця" сягає дохристиянських часів. Перекази пов'язують його з легендарним князем полян Пястом, якого вважають засновником однойменної династії та польської державності. Білий орел, як і український Тризуб, є одним із найдавніших гербових зображень, що використовуються у сучасному світі.
Орден Білого орла було засновано королем Польщі і курфюрстом Саксонії Августом ІІ Фрідріхом, у 1705 році.
Першим українським державним діячем, нагородженим цим орденом, став гетьман Іван Мазепа. Також ним нагороджені гетьман гр. Кирило Розумовський та його старший брат гр. Олексій.
Були, однак, й інші українці, яких цим орденом нагороджували вже російські самодержці. Серед них: кн. Олександр Безбородько, кн. Віктор Кочубей, російські сановники-українці Петро Завадовський, Дмитро Трощинський та ін. Особливо цинічним стало нагородження уродженця Полтавщини, фельдмаршала кн. Івана Паскевича, який командував придушення Листопадового повстання поляків у 1830-1831 рр. та взяв Варшаву, жорстоко покаравши учасників національного спротиву. Самі собі цю нагороду виписували і російські імператори: Микола І, Олександр ІІ, Олександр ІІІ, Микола ІІ. Робили вони це із символічною метою – підкреслити свій титул "царів Польських", тобто вічну належність Польщі до Російської Імперії.
Цим орденом нагородили також: Беніто Мусоліні, Франциско Франко, Філіппа Петена.
Ще одним актом історичного цинізму стало нагородження маршала Костянтина Рокосовського, етнічного поляка, який навмисне зупинив наступ Червоної армії на Варшаву у 1944 році, щоб дати змогу німецьким нацистам жорстоко розправитися з польською Армією Крайовою, яка підняла повстання, з метою попередити встановлення в Польщі комуністичного режиму. Історики пов'язують К. Рокосовського зі сталінізацією повоєнної Польщі.
Мабуть немає в світі більш суперечливої державної нагороди, яку вручають настільки екзистенційно протилежним діячам.
Нагородження президента Володимира Зеленського Орденом Білого орла є визнанням вирішального внеску України у захист сучасної Європи від знавіснілого російського агресора. Польщу було поневолено Російською Імперією щонайменше протягом 122 років, рахуючи від третього поділу Речі Посполитої у 1795 році до ліквідації імперії у 1917. З 1945 по 1989 країна перебувала у жорсткій залежності від СРСР, фактично у напівколоніальному стані. Сьогодні саме Україна рятує Польщу від повторного поневолення, про що мріють російські нацисти. І не лише Польщу.
Роздмухування "історичного конфлікту" між Польщею і Україною вигідне перед усім рашистам, які вміло використовують антиукраїнські настрої частини польського суспільства. У Польщі значна група політикуму занепокоєна зростанням впливу України у світі. Об'єктивно: значення України для Європи зараз більше, ніж Польщі, що зачіпає гонор. Має місце також острах економічної конкуренції, особливо у галузі аграрного виробництва. Відтак є загроза того, що Польща може створювати перешкоди для нашої інтеграції у Європейський Союз.
Замість суперництва нам із Польщею слід максимально розвивати переваги співробітництва у питаннях безпеки, логістики, ринку праці, виробництва, зокрема зброї, рекреації тощо. Зі спільних позицій треба вести діалог з іншими країнами ЄС, Великою Британією і США. Нам ще разом давати раду постросійському простору і Білорусі.
Президент Кароль Навроцький, ініціювавши початок процедури відкликання Ордену Білого орла у президента Володимира Зеленського, поставив себе у вкрай невигідне становище. Капітул Ордену надав свій висновок, який, хоча і не розголошується, цілком прогнозований – члени висловися "за". К. Навроцький у цьому разі вже не зможе відступити – гонор. Є варіант, що відповідний указ потребуватиме погодження прем'єр-міністра Дональда Туска, що дасть змогу "заморозити ситуацію" і не поглиблювати конфлікту, вкрай невигідного для обох сторін.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
