Українська військова медицина в п'ять разів краща, ніж російська, але її намагаються знищити.
По статистиці українські поранені солдати в 4-5 разів частіше виживають ніж поранені Росії. Чому так відбувається? Бо в Україні краще працює медицина.
Також можемо порівняти аптечку російського та українського солдата. У солдата "другої армії світу" аптечка в 7 разів бідніша, ніж аптечка українського воїна. Але все це в Україні поставлене під загрозу і ситуація може погіршитись. Чому? Особливістю української військової медицини є те, що вона значною мірою тримається на плечах волонтерів та приватних благодійників. Медицина в Росії фінансується тільки за рахунок держави. Нажаль, в Україні активність волонтерів та приватних осіб не подобається чиновникам. Чому? Чиновники хочуть все контролювати і регулювати. Така їх природа та сутність. Тому їм не подобається активність волонтерів та громадськості.
Все можна легко зрозуміти на прикладі ситуації з Запорізьким військовим госпіталем.
На початку травня з посади командира Запорізького військового госпіталю звільнили Віктора Писанко, який за 3 місяці роботи із занепалої лікарні створив передовий військовий госпіталь, де лікують поранених військовослужбовців з передової. Я написала емоційний пост про це у ФБ з прізвищами усіх задіяних чиновників.
Віктор Писанко зайняв посаду командира госпіталю в середині січня 2022 року, а вже через кілька тижнів в госпіталь почали привозити перших поранених українських захисників. Проте саме зараз, під час повномасштабної війни, було прийнято рішення про звільнення з посади Віктора Писанка.
Чому важливий Запорізький військовий госпіталь?
Госпіталь знаходиться неподалік від лінії тимчасового розмежування, де ведуться активні бої з окупантами. Від початку повномасштабного вторгнення Росії, в госпіталі вилікували близько 2000 поранених військових – майже половина з них повернулися до служби. До війни у теперішньому вже військовому госпіталі знаходився терапевтичний госпіталь, яким ніхто майже не займався протягом 40 років. Проте за останні місяці госпіталь зазнав разючих змін: почали робити ремонт, закуповувати обладнання, карети швидкої допомоги та транспорт для евакуації з передової поранених військовослужбовців. Але зараз це все може бути знищено через звільнення Віктора Писанка.
Хто такий Віктор Писанко?
Віктор Писанко – професійний військовий, брав участь у складі місії ООН в Конго та Косово. Під час війни у 2015 році був начмедом 25-ї бригади Десантно-штурмових військ у зоні ООС.
Знання стандартів НАТО допомогло Віктору Писанку швидко реформувати Запорізький військовий госпіталь. Саме під його керівництвом було налагоджено співпрацю госпіталю з Запорізьким державним медичним університетом та іншими медичними закладами. Завдяки цьому значно розширився спектр допомоги, яку надають у госпіталі. У кооперації з Запорізькою військово-цивільною адміністрацією вдалося створити сотні ліжко-місць, які потрібні для розміщення поранених. В госпіталі почали проводити навчання для окремих медичних груп та медичного персоналу військових частин, Нацгвардії та ДСНС.
Проте найважливішим є те, що Віктор Писанко зміг налагодити співпрацю з благодійними організаціями та волонтерами України, США, Німеччини, Польщі, завдяки яким і відбувається швидке реформування Запорізького військового госпіталю.
Основна допомога Запорізькому військовому госпіталю – від приватних фондів, бізнесменів, благодійників.
Завдяки прозорості та відкритості роботи командира госпіталю – Віктора Писанко – вдалося залучити багато волонтерів та благодійних організацій, які зібрали значну кількість коштів та обладнання. Наприклад, CEO Club Ukraine зібрав для госпіталю понад 20 млн гривень. Я особисто керувала проектом збору коштів та закупівлі від клубу. На ці кошти було закуплено обладнання, операційні інструменти, VAC апарати, замовлено нові ШВЛ для операційних та ін.
Окрім того, у госпіталі В.Писанко організував телемедицину. Завдяки цьому медики мають змогу отримувати консультації з США, Німеччини, Ізраїлю та Косова.
За що звільнили Віктора Писанко?
За проактивність. За прозорість та чесність. Важливою складовою, яка дозволила залучати значні ресурси в госпіталь, стала прозорість роботи Віктора Писанко, зокрема через соцмережу Facebook. На сторінці госпіталю регулярно публікувалися звіти щодо закупленого обладнання і медикаментів з подякою волонтерам та благодійним організаціям. Це не зовсім сподобалося вищому військовому керівництву. Командування відправило під час війни комісію, яка мала провести розслідування щодо публікацій на сторінці госпіталю у Facebook. За Віктора Писанка вступилися колеги, волонтери та безліч благодійних організацій, але ані звернення в Міноборони, до Командування медичних збройних сил України, ані збір підписів результату не дали.
Віктор Писанко каже, що готовий поступитися своїм місцем командира Запорізького військового госпіталю, але вже після закінчення війни. Він вважає, що зараз це є абсолютно недоречне, оскільки війна триває і поранені не зможуть чекати, поки новий керівник розбереться у всіх питаннях та проблемах госпіталю.
Звільнення з посади Віктора Писанка – це намагання Командування медичних сил ЗСУ показати свою силу та тиснути на соціально активних громадян. Офіційної причини звільнення я до сьогодні не побачила. А якщо приводом для звільнення стали дійсно публікації у Facebook, то це можна розцінювати як повернення до радянських установ про "таємничість та нерозголошення". Але саме завдяки розголошенню та активній діяльності у соцмережах Віктору Писанко вдалося залучити значні фінанси, які зараз спрямовуються на порятунок життів наших військових, а не йдуть у кишені чиновників. Хоча, можливо, хтось хоче навпаки?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
