Податок, що добиває: чому ПДВ може знищити ФОПів і підвищити ціни
В уряді готують "революційні" зміни для спрощеної системи оподаткування. Сотні тисяч підприємців можуть опинитися перед вибором: сплата ПДВ, перехід на складну бухгалтерію і неминуче підвищення цін для споживачів або ж закриття. Розбираємося, що готує Мінфін, чому бізнес вже масово закривається і як це вдарить по гаманцю кожного українця.
"Час Ч" – 2027 рік: що пропонує уряд
Новина, яка сколихнула підприємницьку спільноту, має конкретну дату – 1 січня 2027 року. Саме з цього моменту, згідно з законопроєктом Міністерства фінансів, підприємці, які працюють на єдиному податку, будуть змушені платити податок на додану вартість.
Умова для такого переходу доволі жорстка: якщо за останній рік операції з продажу товарів або послуг, включно з інтернет-торгівлею, перевищили 1 млн грн. За даними 2024 року, ця норма зачепить близько 660 тисяч платників єдиного податку, і основний удар припаде на ФОПів-спрощенців другої та третьої груп.
В уряді намагаються заспокоїти бізнес, називаючи опублікований документ "базовою робочою версією". Очільник Міністерства економіки Олексій Соболев пояснює, що ключова мета законопроєкту – не стільки тиск на малих підприємців, скільки боротьба з "дробленням" великого бізнесу та схемами оптимізації.
"Ми розуміємо, що тема запровадження ПДВ для ФОПів із річним доходом понад 1 млн грн є чутливою для бізнесу й спричиняє занепокоєння. Саме тому нині спільно з Міністерством фінансів тривають консультації. Наше завдання – знайти компроміс між підтримкою підприємців і виконанням зобов'язань перед МВФ", – наголосив Соболев.
Як компроміс, уряд розглядає можливість підняття ліміту для обов'язкової реєстрації платником ПДВ до європейського рівня – 4,2 млн грн або 85 тис. євро. Це співвідноситься з пороговим значенням для бізнесу в країнах Євросоюзу, до якого наближається Україна... Проте навіть обіцянки "перехідних періодів" і "винятків" не знімають напруги, адже зміни плануються на тлі вкрай складної ситуації в економіці.
"Закручування гайок" у дії
Поки Міністерство економіки говорить про діалог, реальна політика Мінфіну все більше нагадує "закручування гайок". Якщо у 2022 році держава не заважала людям працювати, що дозволило бізнесу вижити, то зараз курс змінився на тотальний контроль.
Цифри говорять самі за себе. За даними Єдиного державного реєстру та Опендатабот, лише у 2024 році в Україні закрилося понад 200 тисяч ФОПів. У 2025 році ситуація погіршилася: бізнес закривається у 1,5 раза частіше, ніж відкривається.
Тривожна тенденція 2025 року стала першим випадком скорочення чисельності ФОПів після шокового 2022-го. Лише за перше півріччя 2025 року кількість офіційно діючих ФОПів зменшилася на 20 тисяч: було зареєстровано 137,6 тис., а закрито – 157,6 тис.
Тригерів, які примусили підприємців подавати заяви про закриття, багато: введення обов'язкового воєнного збору, необхідність платити єдиний соціальний внесок (навіть за відсутності доходу), збільшення інфляції на тлі падіння купівельної спроможності та попиту.
А що відбудеться, якщо невеликого підприємця змусити наймати бухгалтера, сплачувати ПДВ і здавати купу звітів? Він не стане платити більше податків – він просто закриється або піде в "тінь". А національна стратегія доходів до 2030 року, яка передбачає ревізію спрощеної системи після війни, лише підсилює ці негативні прогнози.
Малий бізнес: гусак для общипування чи фундамент економіки?
В Україні точаться дискусії: чи є малий бізнес "гусаком", якого можна нескінченно общипувати, чи це рушій розвитку, який потребує захисту? Економічна теорія однозначно стверджує: малий бізнес є опорою вільної економіки, середовищем для формування середнього класу та лідером зі створення робочих місць, особливо у малих містах.
Однак порівняння з Європою свідчить про серйозну недорозвиненість цього сектору в Україні.
Погляньмо на цифри:
В Україні малі підприємства забезпечують роботою 27% зайнятих, тоді як у ЄС – 49%.
Внесок у випуск продукції в Україні становить 24%, у ЄС – 35%.
Продуктивність праці (вироблена продукція на одного зайнятого) в Україні у 4,1 раза нижча, ніж у Євросоюзі.
Це означає, що вітчизняний малий бізнес має значний потенціал для зростання, але наразі він затиснутий безпековими ризиками, падінням попиту та бюрократією. У таких умовах відносно низький рівень оподаткування та проста звітність ФОПів – це той "рятувальний човник", який тримає економіку на плаву під час війни.
Попри критику, малий бізнес залишається стабільним платником. У 2024 році до місцевих бюджетів надійшло 69,1 млрд грн єдиного податку (з них 55,1 млрд сплатили саме ФОПи). Важливість цього джерела зростає: якщо до війни частка єдиного податку в доходах місцевих бюджетів становила 8%, то в першому півріччі 2025 року вона сягнула 10,3%.
То чому ж влада не хоче чути ФОПів і робить їх "цапами-відбувайлами"? Одна з причин – податки підприємців, які не є платниками ПДВ, мають іншу структуру розподілу, ніж податки великого бізнесу. Більша частка залишається в місцевих бюджетах громад. Натомість кошти з ПДВ одразу йдуть до державного бюджету. Тож одна зі справжніх причин введення ПДВ для ФОП – це бажання збільшити бюджетні надходження.
Ціна реформи: хто заплатить за ПДВ?
Найбільша омана полягає в тому, що податки платить лише бізнес. ПДВ – це податок на споживання, який завжди закладається в ціну товару. Збільшення податкового навантаження на ФОПів автоматично вдарить по кишені кожного українця.
Ось проста логіка ціноутворення, яка демонструє різницю між спрощеною та загальною системою оподаткування. Беремо умовний товар з базовою вартістю 1000 грн:
ФОП на спрощеній системі (3 група, без ПДВ)
Підприємець сплачує єдиний податок 5%, військовий збір 1% та ЄСВ фіксовано щомісяця. У відсотках від доходу це дає приблизно 6-7% податкового навантаження. Тобто ціна на полиці може зрости умовно до 1070 грн.
ФОП на загальній системі
Підприємець платить ПДФО 18%, військовий збір 1,5-5% залежно від джерела доходу, ЄСВ 22% від зарплат і, якщо він платник ПДВ, ще 20% ПДВ. Разом податкове навантаження може сягати до 50% від собівартості, а ціна на полиці – приблизно 1500 грн.
Очевидно, що в разі введення ПДВ різницю бізнес закладатиме у собівартість товарів та послуг. Тож для споживача примусове переведення ФОПів на ПДВ означатиме:
Стрибок цін мінімум на 20-30%.
Зниження купівельної спроможності зарплат.
Зникнення маленьких зручних сервісів біля дому та погіршення якості через меншу конкуренцію.
Ефект бумеранга та крива Лаффера
Економістам добре відома крива Лаффера: це графік, який показує, як змінюється дохід державного бюджету залежно від податкової ставки. Умовно це виглядає так:
Якщо податок дуже маленький, держава отримує мало грошей, бо ставка низька.
Якщо податок дуже високий, держава теж може отримати мало грошей, бо люди і бізнес намагаються ухилятися від податків, менше працюють або взагалі закривають бізнес.
Ідеальна точка – така ставка, яка дає максимальний дохід у бюджеті, не демотивуючи бізнес.
Тож експерти вже зараз застерігають уряд від повторення помилок, описаних кривою Лаффера. Адже підвищення податкових ставок понад певний рівень веде до зменшення доходів держави, а не їх зростання. Це економічна закономірність, яку не можна "переписати" чи зручно підлаштувати під власні "бажанки".
Це особливо актуально для кризових економік. У зростаючій економіці бізнес може "проковтнути" вищі податки, але в економіці, що падає (як українська зараз), підвищення фіскального тиску просто вбиває активність. В країнах зі слабкими інститутами, як Україна, це призводить до масового ухилення від податків та тінізації.
Зараз в уряді є конкретні люди, які формують цю реальність. Експерти вказують на пасивність Міністра економіки Олексія Соболева, який мав би бути адвокатом бізнесу. Його мовчання фактично легалізує знищення спрощеної системи, хоча його KPI – це зростання ВВП, яке неможливе без розвитку підприємництва.
Замість висновку
Як казав нобелівський лауреат Фрідріх фон Гаєк: "Ніщо такою мірою не робить умови нестерпними, як наша впевненість у тому, що ми не можемо змінити ці умови".
Наміри уряду уніфікувати податкове поле з ЄС зрозумілі, але методи викликають питання. Спроби боротися зі зловживаннями великого бізнесу шляхом тотального переведення "спрощенців" на ПДВ нагадують стрільбу з гармати по горобцях. Наявні зловживання спрощеною системою свідчать про необхідність точкових запобіжників, а не ліквідацію класу підприємців як такого.
Експериментувати з податками для малого бізнесу до нормалізації економічної ситуації – небезпечна гра. Фіскальний блок не повинен домінувати в реформах, адже, щоб "общипувати гусей", їх потрібно спочатку виростити. Якщо ж тиск продовжиться, наслідком стане не наповнення бюджету, а зростання безробіття, дефіцит товарів та ще більша залежність держави від зовнішньої допомоги.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
