Чи готові в США пожертвувати Україною? Інсайди Яни Матвійчук з Вашингтона

Я зараз у Вашингтоні, на Українському тижні. Як і щороку, я приїхала сюди представляти інтереси України, говорити з партнерами та шукати точки дотику. Але, як і щороку, найцікавіше тут відбувається не під час офіційних панелей.

Справжня політика – на неофіційних зустрічах: без камер та вивірених заяв для преси. Це розмови з людьми з системи, які реально впливають на американський провладний вектор: колишніми послами, стратегічними радниками, глибокими аналітиками.

І найгостріше питання, яке звучить у кожній приватній бесіді: "Чи готові США "здати" Україну, щоб просто зупинити війну?".

Якщо коротко – ні. Але тут є нюанси, і їх чимало.

Що у США реально думають про Путіна

У Вашингтоні відбувся важливий зсув: тут більше ніхто не вірить, що Путін хоче миру. І це не емоційна оцінка українки Яни Матвійчук. Я максимально об'єктивна: так дійсно думає американський істеблішмент. У кулуарах відкрито говорять: будь-які розмови про переговори для Кремля – це театр. Завдання росії залишається незмінним і прагматичним: тягнути час, розмивати підтримку України та не дати Вашингтону наважитися на жорсткі рішення.

Американці розуміють: Путін не шукає компроміс. Йому потрібна пауза для відновлення сил.



Фактор Трампа і "ворог номер один"

Це, мабуть, ключове питання, яке хвилює українців: чи готовий Дональд Трамп (або республіканське крило загалом) пожертвувати Україною заради швидкої угоди?

Є важливий нюанс, про який чомусь мало говорять в українському інформаційному просторі. Варто зазирнути в російську військову доктрину та проаналізувати риторику Кремля. І ви зрозумієте, що там нічого не змінилось: для Москви ворогом номер один були та залишаються Сполучені Штати Америки. У Вашингтоні це чудово знають.

Тому для американської еліти, включно з республіканцями, поразка України не сприймається як локальна проблема "десь там у Європі". Програна нами війна стане прямим ударом по політичних позиціях та міжнародній репутації США. Тому навіть ті республіканці, які критично ставляться до обсягів військової та фінансової допомогти Україні, не готові однозначно "здати" нашу державу. І це очевидно, адже демонстративна слабкість Америки – останнє, чого хоче будь-який президент США.

Найнебезпечніший сценарій – замороження конфлікту

Найгірше, що може статись, на думку представників істеблішменту, – реалізація сценарію "замороженої війни". Це ситуація, до якої прагне росія: коли мир лише номінальний, але обстріли продовжуються. Просто їх менше, і вони локалізовані. І при цьому росія зберігає окупаційну армію, накопичує ресурси, обходить санкції й методично готується до нового раунду агресії.

Один із впливових американських експертів під час розмови сказав мені моторошну, але правдиву фразу:

"Росія може воювати в такому режимі роками".

Це саме той сценарій виснаження, який лякає найбільше. Він знімає питання гострої кризи з порядку денного Заходу, але повільно вбиває Україну. І нам всім – громадським активістам, політикам, впливовим людям – важливо комунікувати з США, щоб не допустити його реалізації.



Мова, яку зрозуміє ворог

Щодо зброї та рішучості, то ілюзій у Вашингтоні більше немає. Тут говорять прямо: є тільки одна мова, яку Кремль реально розуміє і зчитує. Це – гроші. Буквально – вартість війни, ціна кожного удару по Україні. Ці аргументи ефективніші за дипломатичні ноти, заклики до гуманності та "глибоку стурбованість".

Чим вища ціна війни для Москви, тим швидше зникає бажання продовжувати агресію. Це розуміння поступово стає мейнстрімом: санкції, блокування обхідних шляхів, формування "зашморгу", який знищуватиме економіку агресора.

Чи означає це, що всі необхідні рішення вже ухвалені? На жаль, поки що ні. Процеси тривають. З позитивного: ніхто з американських політиків наївно не сподівається на "договороспроможність" Путіна.

Чому Український тиждень важливий?

Ukrainian Week у Вашингтоні – це не "красиві фото біля Капітолія". Комунікаційна платформа дає можливість робити важку, невидиму роботу задля того, щоб Україна не стала розмінною монетою у чужих політичних іграх. Так, не завжди нас сприймають об'єктивно. Так, тут вистачає цинізму. Однак і тверезих думок теж чимало.

Головний меседж, який я винесла наразі: Путін не готовий до миру, і у Вашингтоні це бачать. Питання лише в тому, наскільки рішучими будуть США, щоб перетворити це розуміння на дію. І наше завдання – не давати їм про це забути.

Яна Матвійчук, учасниця Українського тижня у Вашингтоні

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.