Українки написали новий лист Меланії Трамп. Навіщо – Яна Матвійчук з Українського тижня в США
Для американської політики війна в Україні – довгий, дорогий і складний процес. У Вашингтоні я переконуюсь: для ряду політиків Україна є рядком у кошторисі, який хочеться скоротити. У США втомились: війна триває занадто довго, і наше становище в ній вже не викликає емпатії.
Повернути фокус уваги до України – місія української делегації на Ukrainian Week. Цей захід, який проводять з 2022 року – дуже ефективна платформа для прямого діалогу з американськими можновладцями. Нашу державу представляють політики, лідери думок, громадські діячі та підприємці. І ми приїздимо сюди не для того, щоб "сфотографуватись на тлі Білого дому".
Тут, на форумах, під час дискусій та приватних зустрічей, відбувається адвокація України. Якщо простіше: ми захищаємо інтереси країни. Це складно, особливо на тлі внутрішніх проблем США: стрілянини в Міннеаполісі, міграційної кризи, файлів Епштейна.
На цьому тлі стандартні заклики "дайте більше зброї" працюють дедалі гірше. Щоб пробити інформаційний шум, потрібні нестандартні рішення. І ми – делегати – шукаємо їх, кожен у своїй ніші.
Зокрема я, Яна Матвійчук, є співорганізаторкою Women Mission Summit. Ми разом з Діаною Габʼяк та Світланою Співаковою свідомо відмовились від концепції "форума жінок-лідерок". Мета наших виступів – змінити ставлення американців, адже війна для них – досить абстрактне поняття. Однак вони чудово розуміють мову людських історій.
Тож кожен виступ тут – це стратегічна "цеглинка". Вона має поступово змінювати ставлення еліт до України, і найголовніше – закладати нові, стійкі зв'язки між нашими народами. Ті, що не порушуються від чергової зміни політичної кон'юнктури.
Попри "м'яку" риторику, війна була присутня у кожному виступі Women Mission Summit, найбільш емоційним моментом панельної дискусії став виступ Ірини "Гой" – старшої сержантки 12-ї бригади спеціального призначення "Азов" та керівниці медичної служби Azov.Care. Вона нагадала: поки політики дискутують про цінності, жінки на фронті відстоюють їх і ризикують життям.
Цю лінію відповідальності та дії продовжили й інші учасниці. Про роль освіти у збереженні національної стійкості говорила ректорка "Львівської політехніки" Наталія Шаховська. Про ціннісну дипломатію та силу жіночих голосів у консервативному середовищі США – віцепрезидентка Concerned Women for America Аннабель Ратледж. Про духовну спадщину як стратегічний ресурс нації – голова Асоціації християнських вчених Ольга Романенко. А засновниця фонду Chalice of Mercy Валентина Павсюкова – про гуманітарний фронт і служіння як форму довгострокової міжнародної довіри. Разом з ними на сцені виступила й посол України в США Ольга Стефанішина, підсиливши дискусію дипломатичним виміром.
Обговорення розширили голоси міжнародних партнерок. CEO Razom for Ukraine Мелінда Гарінг та старша наукова співробітниця Atlantic Council Ерін МакФі говорили про адвокацію України в політичних та аналітичних колах Заходу. Засновниця Leaving Legacies Foundation Дебі Вілер – про роль громадянського суспільства й довгострокові гуманітарні місії. А співзасновниця United with UA та Heartbeat Center Анастасія Поло – про роботу з громадами й ветеранськими ініціативами.
Ми піднімали й болючі питання.
"1,6 мільйона українських дітей було вкрадено через захоплення територій Росії у 2014 році та з 2022 року. Це 20% дитячого населення України. А у 2022 році, з початку повномасштабного вторгнення РФ, російські війська почали насильне викрадання українських дітей та перевезення їх у Росію. У перший місяць повномасштабного вторгнення українська влада офіційно зареєструвала понад 20 000 викрадень", – заявив зі сцени саміту засновник організації "Врятуй Україну" та екс-уповноважений президента України з прав дитини Микола Кулеба.
Та ми не лише говоримо, знайомимось, переконуємо, але й діємо. І знову ж – нестандартно. Одна з таких дій – передача листа від засновниць та учасниць Women Mission Summit Меланії Трамп. У ньому ми дякуємо Першу леді за небайдужість до українського питання.
Перша леді США – це інституція. Офіційний статус, який відкриває двері до вищих кабінетів. Американська політична історія знає безліч прикладів, коли рішення президентів коригувалися після приватних розмов у сім'ях.
І скепсис щодо "жіночої дипломатії" розбивається об конкретний факт. Втручання Меланії Трамп – а конкретніше, її лист до путіна та публічна позиція – сприяли поверненню додому сімох депортованих українських дітей. Гуманітарний тиск спрацював там, де ігнорувались офіційні дипломатичні ноти.
Новий лист має на меті масштабувати цей досвід. Ми намагаємось вивести питання українських дітей та інші гуманітарні проблеми у площину морального вибору, зрозумілого консервативній Америці.
Ми подбали про те, щоб це звернення не загубилося у канцелярії. Сьогодні відбувся Український національний молитовний сніданок у Вашингтоні. Однією з ключових спікерок була Пола Вайт – впливова проповідниця та духовна радниця родини Трамп. Вона взяла наш лист і пообіцяла передати його Меланії Трамп особисто.
Ще одна проблема, яку ми намагаємось вирішити на полях Ukrainian Week, – це криза сприйняття України. Образ "жертви, яка просить допомоги" себе вичерпав. Жертв жаліють, але в них не інвестують політичний капітал. Натомість українська делегація просуває тезу про боротьбу з "абсолютним злом".
Для республіканського електорату, який мислить категоріями добра і зла, це зрозуміліший аргумент, ніж абстрактний "захист демократії". Коли зло набуває конкретних рис – викрадення дітей, руйнування родин – це мобілізує пересічних громадян. А слідом за ними мобілізуються і політики.
Тому наш Women Mission Summit та лист до Меланії – це спроба зіграти на тлі втоми та байдужості через емоцію та особисті зв'язки. Чи стане цей лист вирішальним? Навряд чи. Але у великій дипломатії, де кожен голос на вагу золота, ігнорувати канал впливу на родину Трампа було б недозволеною розкішшю.
Тож в умовах можливої політичної та медійної втоми від війни, в хід йдуть тонші інструменти. Це залучення до діалогу Меланії Трамп для розв'язання гуманітарних питань. Це робота з релігійними лідерами США. Зрештою, це пошук нових ефективних шляхів для підтримки України. І вони не мають залежати від політичної кон'юнктури чи результатів виборів.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
