170 тисяч сторінок директив Євросоюзу: коли правила починають душити економіку
Європа б'є на сполох: виробництво масово переїжджає до Азії. У відповідь Євросоюз запускає нову програму "Made in EU". Її мета – зменшити залежність від Китаю та збільшити частку промисловості до 20% ВВП до 2035 року. Серед новацій: нові правила закупівель, вимоги до локалізації, субсидії.
Щоб запустити завод у ЄС зараз, треба пройти лабіринт із 170 тисяч сторінок регуляцій. І щороку євробюрократи додають ще близько 80 нових директив та понад 1200 регуляторних актів. Фахівці сумно жартують: щоб осягнути вимоги, треба бути щонайменше кандидатом юридичних наук.
І що робить ЄС для повернення заводів? Вигадує до правил нові правила! А парадокс у тому, що Україна намагається повторити "подвиги" єврочиновників.
Парадокс європейської промисловості
У 2024 році частка виробництва у ВВП ЄС становила 14,3% – менше п'ятої частини економіки. Щоб зупинити деіндустріалізацію, єврочиновники просувають нову політику.
В її межах ЄС пропонує інвесторам правову стабільність і безперешкодний доступ до 500-мільйонного ринку заможних споживачів.
Та водночас Європа створила гігантське регуляторне навантаження, яке душить ініціативи в зародку:
- Законодавство ЄС налічує приблизно 170 тисяч сторінок нормативних актів. Щороку ЄС ухвалює кілька нових директив і регламентів, які країни-члени мають інтегрувати у свою правову систему.
- Високі ціни на газ та квоти на викиди вуглецю витискають важку промисловість. З 2025 року набули чинності жорсткі правила звітування зі сталого розвитку, а також регламент щодо знелісення. Це вимагає від бізнесу мільйонних інвестицій у комплаєнс.
- Жорстке трудове законодавство, постійні поступки профспілкам та багатомісячне утримання звільнених робітників за рахунок роботодавця. Все це робить операційну діяльність занадто дорогою.
Чому виграє Азія?
На противагу зарегульованій Європі, азійський регіон виграє конкуренцію за капітал. І справа не лише в дешевій робочій силі. У країнах Азії легше відкривати бізнес:
- Мінімум складних регуляцій.
- Швидка видача дозволів на будівництво.
- Короткий шлях від ідеї до запуску конвеєра.
Азія не змушує інвестора продиратися крізь хащі бюрократії, а дає змогу швидко будувати заводи і заробляти гроші.
Ось два приклади:
Сінгапур. Реєстрація бізнесу повністю цифровізована через портал ACRA і займає від 1 до 3 днів. Базова ставка корпоративного податку становить 17%. Та з урахуванням безпрецедентних державних знижок у 2026 році (до 40% повернення), податкове навантаження є мінімальним.
В'єтнам. Він пропонує одні з найнижчих тарифів на електроенергію у світі та величезний резерв дешевої робочої сили. Вартість праці становить менше 25% від світової медіани. Країна радикально прискорила видачу будівельних дозволів: тепер на провінційному рівні для складних об'єктів це займає не більше 20 днів.
Шлях в нікуди: що робить Україна?
Замість того, щоб вчитися на помилках ЄС, ми несвідомо приміряємо на себе цей "піджак з чужого плеча".
У нас і без того діє понад 80 контролюючих органів, а регуляторна система налічує тисячі дозволів та погоджень. Кількість обмежень давно перевищила межі здорового глузду. Ми радіємо швидкій реєстрації ФОП у "Дії", але на рівні великого чи середнього бізнесу зберігається радянський підхід до контролю.
А найсумніше – коли Україна вступить до ЄС, вітчизняні заборони нікуди не зникнуть. Вони просто накладуться на 170 тисяч сторінок європейських директив. Це створить суцільне пекло для підприємця, який ризикне будувати тут виробництво.
Що робити далі?
Європа намагається повернути заводи за допомогою субсидій, але не розв'язує головну проблему – надмірне регулювання. Україна ризикує повторити ту саму помилку: намагається стимулювати економіку, залишаючи бізнес зв'язаним по руках і ногах.
Нам, безперечно, потрібна співпраця з Євросоюзом: зона вільної торгівлі, асоціація, вихід на європейські ринки. Але внутрішньо ми маємо піти власним шляхом.
Наш порятунок – радикальне скасування десятків обтяжуючих правил та ліцензій. Умови входу на ринок мають бути максимально простими. Підприємцям, особливо під час війни та кадрового дефіциту, потрібна свобода. Вони мають займатись інноваціями та створенням нової вартості, а не складати іспити на знання бюрократії.
Треба вже зараз скидати регуляторний баласт. Лише так ми зможемо запустити швидке економічне зростання.
Більше про те, як працює економіка та що робити Україні, дивіться на YouTube-каналі Яни Матвійчук. Підписуйтесь, щоб розуміти складні економічні процеси.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
