ТОП-5 абсурдних вимог зі 170 000 сторінок директив Євросоюзу
А ваші банани достатньо прямі? Це важливо: особливо якщо ви захочете продавати їх в ЄС. Поговоримо про довжину огірків, точну частку переробленого пластику у пляшках, "нашийники" для кришок та інші відверто ідіотські вимоги, які продукують чиновники. А ще дізнаємось, чому європейські виробники масово переводять заводи до Азії.
Директива N1. Кришечки для пляшок "з нашийниками"
Існували собі пластикові пляшки для води з окремими кришками. Аж поки у 2024 році чиновники ЄС не вирішили: кришечка тепер має кріпитися до горлечка пластиковою смужкою. Чому? Бо так краще для екології.
Що відчув бізнес?
Нова вимога працює, світ так і не став чистішим, а виробники змушені:
повністю змінити дизайн упаковки;
перебудувати та переналаштувати виробничі лінії;
адаптувати логістику.
Це мільйони євро капітальних витрат.
Хто за це платить?
Звісно ж, кінцевий споживач. Тому пляшка Coca-Cola, вироблена в Євросоюзі, коштує дорожче, ніж аналогічна з Туреччини.
Директива N2. Еталонна кривизна бананів
Європейські чиновники не хочуть бачити у супермаркетах аномально криві банани. Маленьким плодам теж зась на полиці. Тому у ЄС – де банани ніколи не росли і не ростуть – діє стандарт якості на ці фрукти.
Що відчув бізнес?
В результаті імпортери змушені:
відбраковувати частину їстівних, але "неправильних" плодів;
оплачувати їх утилізацію або невигідно знижувати ціну;
перепаковувати товар.
Хто за це платить?
Результат передбачуваний: банани, які коштують "копійки", в ЄС продають зі значною націнкою.
Директива N3. Огірки по лінійці
До 2009 року в ЄС стандартизували не лише банани, але й огірки. Якщо овоч хоче потрапити на полицю – його вигин має становити не більше 1/10 від довжини.
От серйозно: невже платникам податків дійсно треба потрібні чиновники, які займаються розрахунком кривизни огірків? Це має збільшити ВВП?
Що відчув бізнес?
Як і у випадку з бананами, частину врожаю автоматично відбраковували.
Хто за це платить?
Додаткові витрати на сортування перекладали на кінцевих покупців.
Дозволю собі короткий флешбек. Зберігся щоденник чиновника Австрійської імперії XVIII століття, де є такий запис:
"Прийшов на роботу о 12-й годині дня. Кілька годин не знав, що робити. Читав Фукідіда. І пішов додому".
Як ви вважаєте, щось змінилось у державних апаратах за цей час? Ні, бо функція чиновника – писати правила і контролювати їх виконання. Коли апарат розростається до гігантських масштабів, йому потрібно виправдовувати своє існування. Так і народжується регулювання бананів та огірків.
Директива N4. Війна з пластиком
Екологічні гасла звучать привабливо для виборців. Звідси – нові директиви: цього разу на суттєве обмеження продажу пластикових трубочок, тарілок, столових приборів та ватних паличок.
Що відчув бізнес?
Кількість сміття не меншає, а виробники в цей час шукають нові (зазвичай дорожчі) матеріали, переобладнують цехи, списують старе устаткування. Це мільйонні інвестиції
Хто за це платить?
Цілком очікувано відбулось подорожчання продукції.
Директива N5. І знову про екологію
Пластикові пляшки в ЄС повинні містити мінімум 25% переробленого пластику з 2025 року, і 30% – з 2030-го.
Що відчув бізнес?
Для розуміння – показовий приклад. у 2025 році компанія ExxonMobil призупинила приблизно €100 млн інвестицій у два проєкти переробки пластику в Європі. Причина – двозначні і складні вимоги нової директиви ЄС.
Хто за це платить?
Ініціатива призвела до зростання цін на продукцію. Чи є екологічний результат? А його лише планують вимірювати!
Європейські директиви – виправдання існуванню чиновників?
Директиви ЄС – всі 170 тисяч сторінок – не література для факультативного читання. Мова йде про жорсткі норми, які зобов'язаний виконувати кожен підприємець.
"Ну ок, – скажете ви. – Це ж нормально. В Україні теж є стандарти, Держспоживлужба, санстанція... Хтось же має контролювати бізнес".
Та коли держава чи наднаціональний орган втручається в те, як має згинатися огірок і як кріпитись кришечка, ринок гальмує. У 1990 роках економіка ЄС становила близько 25% світового ВВП. Сьогодні показник впав приблизно до 20%, а частка промисловості в скоротилась до жалюгідних 13%.
Через регуляторний зашморг виробники з ЄС мігрують до Китаю, В'єтнаму, Індії та інших країн Азії. Там – лише один "стандарт": бізнесу дозволено робити все, що не є кримінальним злочином. І ніхто не примушує міряти кривизну готового продукту перед відправкою ритейлерам.
Україна зараз впевнено крокує до ЄС, і нам доведеться імплементувати європейське законодавство. Але якщо ми хочемо стати сильними, нам потрібно зупинити принтер, який друкує тисячі нових обмежень.
Бюрократи не можуть "примусити" економіку працювати, скільки б директив не написали. Шлях до економічного дива лежить через скасування зайвих регуляцій, зниження податків та надання свободи бізнесу. Бо саме там, де є економічна свобода, з'являються нові заводи, робочі місця та реальне зростання ВВП.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
