Перед візитом Кирила УПЦ МП показала дулю Москві. Маленьку, в кишені, але показала
Минулого тижня в Києв-Печерській Лаврі відбулося засідання Синоду УПЦ Московського Патріархату. Судячи за інформацією сайту "Українське православ'я", розповсюдженою також на офіційному порталі УПЦ КП , ухвалені там рішення навряд чи сподобаються Москві і показують, що ідея автокефалії потроху підточує мури УПЦ Московського Патріархату.
В Москві вже не довіряють Митрополиту Володимиру так безмежно як колись. Новообраний Патріарх Кирило кілька місяців тому вирішив на противагу Предстоятелю УПЦ МП вивищити донецького митрополита Іларіона, одного із солістів жорсткої промосковської партії в УПЦ МП. Іларіона вввели до складу Синоду РПЦ, хоча з 1992 року, коли УПЦ розділилася на дві гілки, київську та підмосковську, в Синоді був представлений лише Митрополит Володимир.
Так от УПЦ МП красномовним жестом висловила своє ставлення до загравання Кирила з Іларіоном. Синод УПЦ МП звільннив Іларіона "від опікування будівництвом Воскресенського кафедрального собору УПЦ МП в Києві". Натомість "стройку века" має очолити митрополит Черкаський Софроній – єдиний в УПЦ МП митрополит, який відверто виступає за автокефалію Української Православної Церкви та її незалежність від Москви.
"Ми – вільна держава, отже повинні мати вільну Церкву. Я сподіваюся, що так і станеться, це – справа власне часу", – заявив владика Софроній буквально позавчора.. В інтерв'ю сайту "Релігія в Україні" Софроній підтвердив незмінність своєї підтримки автокефалії УПЦ, про яку він публічно заявив у відомій відозві до єпископату УПЦ у 2005 р. "Моя позиція за час, що минув з 2005 року, не змінилася. Єдине, що змінилося в порівнянні з тим періодом – престол Предстоятеля РПЦ посів митрополит Калінінградський Кирил. А всі ми пам'ятаємо народну мудрість про нову мітлу, що по-новому мете".
"Українське православ'я", коментуючи рішення Синоду УПЦ МП, дає кілька пояснень. "З одного боку митрополит Софроній відомий тим, що будучи ще священиком, збудував собор у м. Бориспіль, а нині без особливої сторонньої допомоги збудував кафедральний собор своєї єпархії в м. Черкаси. В той же час кафедральний собор митрополита Іларіона у Донецьку фактично будувала місцева влада. Другий мотив рішення – очевидна бездіяльність митрополита Іларіона у питанні будівництва. Третій можливий мотив – певна демонстрація того, що милість Москви (цьогорічне призначення Іларіона тимчасовим членом Синоду РПЦ) не викликає прихильності Києва (адже митрополит Софроній відомий своїми публічними виступами на користь автокефалії УПЦ МП). І останній можливий привід до рішення – те, що митрополит Софроній, перебуваючи у Черкасах (а це близько 200 км. від Києва) територіально значно ближчий до будівництва, яке він покликаний курувати, ніж митрополит Іларіон у Донецьку".
Синод УПЦ прийняв іще одне "важливе кадрове рішення, яке привертає увагу – звільнення єпископа Євлогія (Гутченка) від керівництва Синодальною богословсько-канонічною комісією УПЦ МП і призначення на цю посаду ректора лаврської Духовної академії архієпископа Антонія (Паканича). Останнім часом єпископ Євлогій був замішаний в ряді гучних скандалів. Саме в Сумській області з його призначенням раптом посилилося міжконфесійне протистояння – так само, як воно посилилося з появою Євлогія у Кременчуці. Останнім проявом протистояння на Сумщині став підпал храму Київського Патріархату в м. Шостка, який здійснили двоє парафіян церкви Московського Патріархату – очевидно під впливом шаленої пропаганди ненависті до Київського Патріархату.
Інший скандал, до якого був дотичний єпископ Євлогій – жваве обговорення питання про можливість офіційного "зняття анафеми" Московським Патріархатом з гетьмана Івана Мазепи. У відповідь на критичні зауваження щодо законності накладання анафеми, які прозвучали в інтерв'ю керівника Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ МП архімандрита Кирила (Говоруна), команда "блістатєльних адесітав" розпочала у інтернет-ЗМІ особисту травлю о. Кирила і всіх, хто став на захист його позиції. До хору проклиначів Мазепи підключився і єпископ Євлогій, який свою позицію представив під титулом "голови синодальної богословсько-канонічної комісії". Очевидно, що цей демарш, як і виступи інших "блістатєльних адесітав", а саме священика Новікова і його патрона митрополита Одеського Агафангела, не був погоджений з митрополитом Володимиром. Вже понад місяць розходилася інформація про те, що указом митрополита Володимира Євлогій відсторонений від керівництва комісією – саме після скандалу навколо "анафеми" Мазепі. І ось тепер Синод офіційно підтвердив це рішення, яке дає підстави сподіватися на хоч якийсь розвиток діалогу між УПЦ МП і Київським Патріархатом, бо за керівництва Євлогія такий діалог, через агресивність голови, був зовсім неможливим".
"Але найцікавішим рішенням Синоду стало його "Звернення" з приводу візиту в Україну Московського Патріарха Кирила. При всій своїй дипломатичній витриманості це звернення ясно дає зрозуміти, що візит Кирила в Україну – не просто візит патріарха до своєї пастви. Бо при уважному прочитанні тексту звернення відразу кидаються в очі три важливих моменти, – пише "Українське православ'я. Перший – що Кирил ніде не називається "Предстоятелем", а тільки Московським Патріархом, так само, як немає прямого отожнення УПЦ з Московським Патріархатом. На відміну від Кирила митрополит Володимир – єдиний, хто у зверненні названий Предстоятелем. Другий – що у зверненні ясно вказано на історичну першість Київської митрополичої кафедри у порівнянні з Московським престолом. І третій – що текст звернення складений таким чином, що ім'я і титул Кирила без спотворення змісту з легкістю можна замінити на ім'я і титул будь-якого Предстоятеля Церкви – від патріарха Варфоломія Константинопольського до архієпископа Христофора Чехо-Словацького.
Всі ці моменти у сукупності ясно дають зрозуміти, що у Києві хочуть, аби патріарх Кирил розумів особливість статусу УПЦ МП, поважав її права самоуправління і не робив спроби їх урізати (про можливість чого на засіданні Синоду РПЦ в Києві ходять вперті чутки) ".
"Час від часу у окремих митрополитів УПЦ МП, які плекають надії в майбутньому посісти Київський престол, виникає прагнення демонстрацією показної лояльності Москві добитися від патріарха Кирила статусу "спадкоємця". Але їм не слід забувати, що Київський престол УПЦ МП – не вакантний. Рішення Синоду для них – доволі чіткий сигнал. Як говорять серед католиків "Хто їде на конклав папою, повертається додому кардиналом", – резюмує священик Костянтин Холодов.
Мої джерела в УПЦ МП свідчать, що поява самої статті відбулася не без благословення...
***
Нарешті, наведу ще один пасаж з інтерв'ю Митрополита Софронія. Митрополит констатує відсутність єдності серед ієрархів УПЦ МП у ставленні до автокефалії та умовно поділяє їх за цією ознакою на три групи. "Поки що такої єдності немає. Що ми можемо спостерігати? Одні нібито не проти автокефалії, однак не наважуються зголоситися. Інші хочуть зберегти "статус кво". Їм цілком комфортно в тій ситуації, що є зараз. Тому вони заперечують необхідність зміни статусу УПЦ. Звичайно, є гарячі голови, що хочуть цілковитої самостійності вже негайно – просто зараз. Я бачу цю ситуацію, як класичну модель: Лебідь, Щука, Рак, впряжені в одне дишло. Що з того може вийти, пояснювати не треба".
На закиди щодо передчасності автокефалії митрополит Софроній зазначає: "Уже 18 років поспіль ми чуємо: "ще рано". А тоді настане час, коли виявиться пізно".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
