Православні ''брати'' з Москви через турецьких ісламістів прищучили Варфоломія, аби той не визнавав Філарета
"Орган Партії Регіонів", посилаючись на свої джерела в УПЦ МП, прямо написав, що Кирило приїхав до Ураїни "окончательно прижать хвосты автокефалистам".
Уявляючи собі коло контактів цього видання, та враховучюи стилістику заяви, можу досить впевнено припустити, що джерелом виступив відомий своїм промосковським мракобіссям Василь Анісімов. Цей радикал посідає формальну посаду прес-секратаря УПЦ МП і є символом бутафорської самостійності цієї Церкви в РПЦ, позаяк УПЦ МП вже кілька років безсила звільнити навіть неврівноваженого прес-секретаря, позаяк Анісімову протегує Москва.
От така вона та "самостійність в управлінні". Приблизно таку саму в 2008 році пропонував Вселенський Патріарх Варфоломій УПЦ КП, і звісно, остання не могла на таке пристати. Від Москви відходили не тому, щоб піти під Константинополь, а для того, щоб в Україні, згідно традиції православного світу, була власна езалежна православна Церква.
Справжню відповідь на питання про причини невдалого візиту в Україну Вселенського Патріарха Варфоломія можна знайти в архіві журналу "Власть" московського видавничого дому "Комерсантъ".
Ще в лютому це видання опублікувало розлоге анонімне інтерв' ю з російським дипломатом, в якому той відверто поділився подробицями роботи в Києві за Ющенка. Серед іншого – зізнався в тому, що в 2008 році росіяни провели спецоперацію по недопущенню подолання церковного розколу в Україні. Діяли не лише проти УПЦ КП як зазвичай, але й проти УПЦ МП.
"Мы жестко боролись за то, чтобы не допустить вступления Украины в НАТО и сохранить там наш флот. Не без труда, – розбазікався дипломат, – спасли каноническое единство православной церкви"...
"Самым сложным делом, – пише "Власть", – дипломат считает предотвращение церковного раскола между Москвой и Киевом, который едва не произошел в июле 2008 года. Украинские власти тогда попытались использовать празднование 1020-летия Крещения Руси, чтобы добиться объединения трех украинских православных церквей – Украинской православной церкви Московского патриархата (УПЦ МП), Украинской православной церкви Киевского патриархата (УПЦ КП) и Украинской автокефальной церкви – и убедить константинопольского патриарха Варфоломея признать УПЦ КП, считающуюся в России раскольнической.
Чтобы помешать этому, Москве пришлось провернуть целую спецоперацию, одним из главных героев которой оказался нынешний патриарх Московский и всея Руси Кирилл, в то время возглавлявший отдел внешних церковных связей Московского патриархата. Кирилл приехал в Киев заранее, чтобы подготовить визит туда ныне покойного патриарха Алексия II, и сразу же столкнулся с реальной угрозой церковного сепаратизма, рассказывает собеседник "Власти" на Смоленской площади (имеется в виду МИД РФ – ред). "Даже митрополит Владимир (глава УПЦ МП.- "Власть") тогда не просто поднял вопрос об автономии, а попытался вручить Кириллу соответствующее прошение от лица всей церкви в присутствии ее иерархов. Но Кирилл не растерялся, – вспоминает дипломат. – Он попросил высказаться на этот счет горячих сторонников канонического единства, таких как митрополит Одесский и Измаильский Агафангел и архиепископ Львовский и Галицкий Августин".
Их пламенные речи в поддержку единства с Москвой произвели нужный эффект, и митрополит Владимир отозвал прошение".
Але це ще не самий цікавий елемент "спецоперації"...Наші православні "брати" з Москви попросили правлячих в Туреччині ісламістів прищучити Вселенського Патріарха, аби той не визнавав УПЦ Київського Патріархату.
"Одновременно через Турцию было оказано давление на вселенского патриарха Варфоломея, чья резиденция находится в стамбульском районе Фанар, – повідомляє "Власть". -
"Турки помогли повлиять на Варфоломея, который, по нашим данным, был готов признать Украинскую православную церковь Киевского патриархата. В итоге все обошлось", – заключает сотрудник российского МИДа. Каким образом Москве удалось в борьбе за единство православия привлечь на свою сторону мусульманскую Турцию, он говорить отказался...".
РПЦ та російська влада в боротьбі за свої церковно-політичні інтереси в Україні не вперше вдалися по допомогу до турецьких володарів. В 1686 вони успішно просили султанський двір натиснути на тодішнього Патріарха, аби той передав Українську Церкву РПЦ. Самому ж Патріархові дали хабар тодішньою вільно конвертованою валютою – "сорок соболів".
Дуже скоро Церква усунула Патріарха Діонісія з посади за симонію, а акт передачі київського митрополії визнали неканонічним.
Та було вже пізно. Київська церква підпала у підпорядкування своїй московській донці, яка, поставивши все з ніг на голову, вже триста з гаком років твердить, що вона нам церква-мати, тобто приходиться мамою власній матері!
А Константинополь, до речі, сприймаючи як факт належність України до канонічної території РПЦ, де-юре цього не визнає, про що було заявлено в 1924 та 1990 роках.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
