Україномовний Лавринович як взірець конформізму
Дивився сьогодні вранці відео від УП: вражаюче, погодьтеся, видовише, коли про прокладку дороги до приватних помешкань урядовця бюджетним коштом говорять люди, власні ресурси яких, можливо, дозволяють прокласти автобан Київ-Донецьк.
В епізодах же у цьому фільмі зіграв колишній рухівець Олександр Лавринович. "Прашу пращенія, – присіла перед Андрієм Клюєвим людина, яку з часів Чорновіла багато хто вважає принципово україномовним. – Ви гаварілі Нікалаю Янавічу... Далі – нерозібрливо, та і суттєво.
Я нічого не маю проти, коли люди говорять російською – це їхнє правило. Але репілка Лавриновича є показовою, бо ілюструє місце української мови в теперішньому Уряді. Це раз. І два, показує, наскільки важливими для чиновництва є мовні уподобання начальства. Цікаво було б почути, як пан Лавринович спілкується з господином Азаровим: українською, російською, чи колоритним діалектом Миколи Яновича. Ну там, кровосісі та всіляке таке інше.
