Маленька Яворина біля Маріїнського палацу
Радикальна проросійська політика, яку проводить нова влада, заграючи з Москвою та крайнім політичним Сходом, на Заході створює попит на крайні, але з іншим знаком гасла. Такі є лише у Тягнибока. Об'єктивно, настав його зоряний час.
Ця перспектива очевидна і Партії регіонів. Як співається у відомій шахтарській пісні, "паренька приметили, руку дружбы подали, повели с собой, девушки пригожие тихой песней встретили, и в забой отправился парень молодой".
Може, хто бачив останній перед канікулами випуск "Великої політики" на "Інтері". Ну не просто ж так Євген Кисельов позначив його як найуспішного опозиціонера, який закінчив політичний сезон з великим плюсом – на відміну від інших опозиціонерів-лузерів.
Якби я був Януковичем, я би мріяв саме про таку опозицію як Тягнибок. Щоб не було нікого – тільки "Свобода". Суспільство, принаймні в Східній Україні, вибачило би мені будь-які, навіть відверто людожерські реформи – аби не Тягнибок. Там ще з брежнєвських часів засіло оце "лишь бы не было войны". А "Інтеру" я б сказав щотижня крутили відео з гори Яворина
Власне кажучи, тоді я й пізнав свого тезку, бо, працюючи в офісі Ющенка, разом з колегами мусив надавати кандидатові в "народні президенти" швидку допомогу після такого удару його побратима, який свою запальну промову виголосив, зручно вмостившись на тлі передвиборчого намету Віктора Андрійовича...
7 вересня веселі хлопці із "Свободи", які вміють побешкетувати, спробували влаштувати таку собі міні-Яворину біля Маріїнського палацу.
Менше за все про це хотілося критикувати "Свободу", бо видно, що її пасіонарний актив чим ближче до низової ланки, тим заповзятіше бореться з режимом. Однак, заяви "Свободи" від 7 вересня потребують коментарів.
Перше, і головне. Тягнибок виступив би, якби бажання мав. Мені особисто Ігор Мірошниченко сказав, що замість Тягнибока говоритиме Ірина Фаріон. Відомий мовознавець свого шансу не упустила: вона таки дала просвистітися новій владі. Але за лаштунками хлопці зі "Свободи" відверто потирали руки від такого цікавого сусідства, в якому вимушено опинилися Тимошенко.
Друге. Луценко заявив, що Тягнибока нема, тому що його дійсно не було в полі зору тих, хто стояв на сцені. І мова про лідера "Свободи" зайшла не лише тому, що Луценкові закортіло копнути Тягнибока, а тому що "свободівці" намагалися заткнути рота всім, крім Фаріон та, ніде правди діти, Тимошенко. Решті ж свободи слова не було: скандуванням "Тягни-бок!" говорити заважали і Тарасюку, і Луценку, і навіть Левкові Лук'яненку. Власне, за останнього, здається, і заступився Луценко, якому знадобилася потрійна доза децибел, аби його мікрофон було чути крізь рокіт "Свободи". І власне, вже в останні хвилини мітингу з'ясувалося, що в епіцентрі натовпу, що скандував "Тягни-бок" перебував і особисто Тягнибок. Сам собі диригент.
Але протягом трьох годин мітингу жодної спроби вийти на сцену Тягнибок не робив, хоча першу годину вона взагалі була пуста. Він і близько до неї не підходив: біля сцени я провів кілька годин поруч з пані Фаріон, Ігорем Мірошниченком, Андрієм Іллєнком, Андрієм Мохником та Олексієм Кайдою. Тягнибок до цього гурту не підходив.
Кінець-кінцем, крапку над і в цій прикрій історії поставив знову ж таки канал "Інтер". У вечірньому ефірі "самого правдивого каналу" все лягло на свої місця: Фаріон поруч з Тимошенко, заклик останньої до єдності і праведне обурення "Свободи" нею ж і видуманим "фактом", ніби Тимошенко не дала слова Тягнибоку.
Ну, хіба не добре попрацювали вдень на вечірні "Подробиці"?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
