Чому вчить нас життя, б'ючи по маківці?

Щойно подивився відео з нападом "Грифону" на народних депутатів. Я, звичайно, пишу це не до того, щоб викликати співчуття: реальність є реальність, багато хто щиро порадіє – таке вже склалося ставлення до депутатів. Здійснене в позазаконний спосіб скасування депутатської недоторканості теж можна було би вітати, якби воно стосувалося не лише опозиціонерів, а всього корпусу, а також президента (свого часу ПР голосувала проти закону про скасування депутатської недоторканості, вимагаючи його поширення і на президента Ющенка).

Але я про інше. ПР два роки блокувала роботу Верховної Ради. Пригадуєте, коли надували презервативи "Нет – НАТО", а тепер поглиблюють та поширюють співпрацю з цим "агресивним блоком". Чи коли в кризовий рік вимагали такого підвищенн соцстандартів, на яке і самі не спромоглися, пробувши півтора роки при владі.

Виявлється, не будь ми чистоплюями, роботу Ради можна було би розблокувати атакою "Грифона".

Принципи та політична культура не дозволяли нам використовувати для здобуття, або утримання влади такі методи, якими не гребують теперішні можновладці. То може дарма ми так церемонилися та "міндальнічали"? Один чорт, ці розумники-противсіхи вважають нас однаковими, хоча якби така однаковість була, то президентські вибори завершилася б інакше.