Не хотіли дорогого газу – нюхайте дешевий. У російській мишоловці. Віддали Севастополь. Вилітають в трубу. Що продадуть далі?
Микола Азаров, нарешті, розповів, що Україна позбувається контролю над газовою трубою – здає її в консорціум Росії-ЄС-України. Хтось сумнівється, що в результаті складеться все так, що всі крани на цій трубі будуть в руках росіян?
Минулого року викинули білий прапор над Севастополем.
Тепер здають газотранспортну систему.
Що продадуть наступного разу, коли псевдоукраїнським промисловим магнатам захочеться ще дешевшого газу – щоб не втрачати надприбутки, щоб не загубити свій рядок в рейтингах мільярдерів "Форбс", "Кореспондента", "Фокуса".
Питання ціни на російський газ це не питання простих громадян України, бо їхні потреби в цілому покриваються газом українського видобутку, а незначна решта споживання може компенсуватися вугіллям.
Якби Тимошенко допускала можливість гендлювати територіями та стратегічною власністю, то, напевно, "виторгувала" би у Путіна базову ціну хоч в сто доларів. Не треба ж багато розуму, щоб вимолювати знижки на газ ціною стратегічних політичних та економічних поступок.
Дешевий газ буває лише в мишоловці. Контракт 2009 року між "Нафтогазом" та "Газпромом" давав Україні шанс на справжню незалежність, за яку насправді треба платити, рівно як і шанс на революційне зменшення енергоємності вітчизняної економіки.
Цих ніким не оцінених шансів країна зреклася через жадобу надприбутків для магнатів, яким замало, що на них паше армія найдешевшої в Європі робочої сили, і які розраховують на сінергетичний збагачувальний ефект від найдешевшого в Європі газу. А заплатить за все це держава – хай хоч вилетить в трубу.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
