Кому насправді вигідна червонопрапорна провокація проти "Свободи" у Львові?
Не вам,
Не вам, в мережаній лівреї,
Донощики і фарисеї,
За правду пресвятую стать
І за свободу! Розпинать,
А не любить ви вчились брата!
Т.Шевченко.
Львів. 9 травня 2011 року. Так сталося, що в один день і в одному місці збіглися стратегічні і тактичні інтереси багатьох політичних гравців з України та з-поза її меж. Під прицілом цих українофобів – усі українці. Але цілять у передову колону – "Свободу" і її твердиню – нескорене місто Львів.
4 травня 2011 року Львівський апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу Львівської міської організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода" щодо заборони проведення масових заходів 9 травня 2011 року політичною партією "Русское единство". Апеляційний суд під головуванням судді Андрія Ліщинського скасував ухвалу Львівського окружного адміністративного суду, який 13 квітня закрив провадження у справі щодо заборони заходів партій "Русское единство" та "Родина" у Львові.
"Всеукраїнське об'єднання "Свобода" – єдина політична сила, яка подала апеляцію на рішення окружного суду. Львівський адміністративний апеляційний суд, скасувавши ухвалу першої судової інстанції, ухвалив справедливе рішення і закрив справу про заборону маргінальним проросійським силам проведення "маршу пабєди" у Львові 9 травня.
На сьогодні "Свобода" – єдина, хто реально і серйозно бореться проти червонопрапорних провокацій. У ці хвилини "Свобода" домагається у стінах Львівського міського суду остаточної заборони імперського провокаційного шабашу у Львові. На жаль, доводиться боронити честь львів'ян та українців практично наодинці. Під зливою брехливих інформаційних повідомлень, кремлівських провокацій та гавкіт їхніх добровільних прислужників в Україні.
Бажання ініціювати скандал 9 травня у Львові виникло одразу в багатьох політичних гравців. Партія регіонів, яка влаштувала цю провокацію – вбиває одразу двох зайців – вислужується перед Кремлем, намагаючись довести, що здатна навіть на 20-му році Незалежності поставити на коліна Львів перед імперськими кривавими прапорами. Водночас "регіонали" силовими методами і шляхом провокацій намагаються підірвати легітимність свободівської влади на Галичині. І завоювати останню твердиню, яка ще не впала перед кремлівською ордою.
На жаль, цей задум "регіоналів" збігся з тактичними інтересами інших політичних гравців в Україні – тих банкрутів, які, геть утративши підтримку галичан, не бачать іншого шляху повернення у галицьку політику, окрім боротьби зі "Свободою". І в цій ненависті до успішної націоналістичної політсили вони готові об'єднуватися з будь-ким, навіть з Партією регіонів та Кремлем.
Дивну позицію у цій багатоходівці зайняло ВО "Батьківщина". Учора вустами лідера "Батьківщини Молодої" Євгена Суслова було поширено маразматичну заяву про "провокацію, яку нібито влаштовують Тягнибок і Янукович у Львові". Молодому "політику", який ще півроку тому напередодні місцевих виборів гуртом торгував своїми місцевими осередками, можна дорікнути необізнаністю з реаліями української політики. Нагадаємо колишньому наймолодшому міському голові в Україні, котрий "уславився" хіба тим, що переставив пам'ятник Лєніну поближче до центру Сквири, що боротьба за декомунізацію та деколонізацію провадиться "Свободою" з моменту її заснування – вже майже 20 років. Системно і принципово. Це є програмною засадою ВО "Свобода" ще з початку утворення. Для того, щоб не бути багатослівним, процитую розділ VI. з "Програми захисту українців" Історична справедливість. Тяглість державотворення та подолання наслідків окупації повністю:
1. Вказати у Конституції України, що правонаступність сучасної Української Держави була започаткована ще в Київській Русі, продовжена Галицько-Волинським князівством, Козацькою Республікою періоду Гетьманщини, Українською Народною Республікою, Західно-Українською Народною Республікою, Карпатською Україною та Українською Державою, відновленою Актом 30 червня 1941 року та що Незалежна Україна постала як наслідок понад трьохсотлітньої національно-визвольної боротьби українців.
2. Визнати факт окупації України більшовицькою Росією у 1918-21 рр., наслідком чого вчинено безпрецедентний геноцид українців.
3. Добитися від Верховної Ради України, ООН, Європарламенту, парламентів країн світу визнання геноциду українців у ХХ ст., у результаті якого знищено 20,5 млн. українців, злочином проти людства (терор і пограбування мирного населення під час війни більшовицької Росії проти УНР у 1918-21 рр.; розкуркулення та насильницька колективізація; штучні голодомори 1921, 1932-33, 1947 років; кілька хвиль фізичного знищення української еліти у 1920-30-40 та 1970-х роках; фізичне знищення мирного населення у воєнний період; примусове вивезення українців на чужину; операція "Вісла"; мордування в тюрмах та знущання у "психушках" з українських патріотів аж до початку "пєрєстройки"; пограбування народного господарства, історичних та культурних цінностей; пограбування та нищення українських церков; вкрадені у громадян заощадження у 1991 році; переслідування за національною та релігійною ознаками; планомірне нищення української культури та мови, тотальна русифікація).
4. Відкрити всі архіви ВЧК-ГПУ-НКВД-МГБ-КГБ, які зберігаються у Центральному архіві та обласних архівах Служби безпеки України.
5. Здійснити публічний судовий процес над комунізмом. Добитись у судовому порядку заборони комуністичної ідеології як людиноненависницької і такої, що завдала невиправної шкоди українському народові. Порушити кримінальну справу за фактом Голодомору 1932-33 рр., який визнано державою геноцидом українського народу, тобто злочином, до якого не застосовуються терміни давності.
6. Ліквідувати і заборонити використання знущальних щодо українців імперсько-більшовицьких символів, відзначень дат, пам'ятників та назв на честь катів України. Заборонити встановлення на території України будь-яких імперських пам'ятників та символів, які прославляють історію держав-окупантів.
7. Створити спеціальну слідчу структуру для розшуку злочинців, які нищили українську націю і після виявлення притягати їх до кримінальної відповідальності.
8. Вимагати від Москви офіційного визнання, вибачення та компенсації за геноцид українців. Добитися від Росії повернення заощаджень громадян України (83 млрд.крб. станом на 1991р). Наполягати на передачі Україні належної їй частки Алмазного фонду, золотих та валютних запасів, закордонного майна колишнього СРСР.
9. Виплатити компенсації репресованим українцям та їхнім нащадкам у розмірах, відповідних до їхніх страждань.
10. Надати українцям Кубані, Холмщини, Надсяння, Підляшшя, Лемківщини, що насильно виселені з рідних земель, статус депортованих з усіма соціальними ґарантіями.
11. Розробити та запровадити державні просвітницькі програми "Правда про геноцид українців". Запровадити окрему навчальну дисципліну "Історія геноциду українців у ХХ ст." в усіх навчальних закладах.
12. Визнати боротьбу, яку до кінця 50-х років проводила Організація Українських Націоналістів (ОУН) та Українська Повстанська Армія (УПА), національно-визвольною боротьбою Українського народу. Визнати вояків УПА та підпільників ОУН учасниками національно-визвольної боротьби за державну Незалежність України.
13. Надати ветеранам ОУН-УПА належні пільги і компенсувати недодані за роки Незалежності.
14. Скасувати спеціальні пенсії для вислужників совєтського режиму, керівників комуністичної партії та каральних органів СРСР.
15. Розповсюджувати правду про Визвольну боротьбу українців у ХХ ст. засобами соціальної реклами, відкритих парламентських слухань, документальних та художніх фільмів, книговидання тощо. Запровадити спеціальний курс вивчення історії Визвольної боротьби українців у XX ст. в усіх навчальних закладах.
16. Заснувати Державний музей-меморіал Української звитяги (Збройної боротьби за Незалежність у ХХ ст).
17. Запровадити на державному рівні святкування у першу неділю травня традиційного для українців Дня Матері.
18. Оголосити 14 жовтня (св. Покрови – покровительки українського козацтва, день створення УПА) державним святом – Днем Української Зброї. Скасувати святкування 23 лютого – так званого "дня захисника вітчизни" (Савєтской Армії).
19. Сприяти поверненню в Україну національних, культурних, історичних та інших цінностей, вивезених за кордон в період окупації.
Тому впродовж 20 років "Свобода"усіма методами – політичними, юридичними, організаційними та інформаційними – бореться за подолання наслідків совєцької окупації і проти спроб повернути Україну в імперське лоно.
Саме за поданням "Свободи" антиконституційність червоних ганчірок довело рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, коли в травні 2009 р. регіонали планували організувати подібний "експеримент" на вулицях міста. 19 квітня 2011 року постановою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області задоволено позовні вимоги Кіровоградської обласної та Знам'янської міської організацій Всеукраїнського об'єднання "Свобода" у справі за адміністративним позовом до Знам'янської міської ради Кіровоградської області про скасування рішення "Про використання символіки років Великої Вітчизняної війни у святкових заходах у місті Знам'янка" від 21.05.2010 року N1292. Згідно з рішенням суду, "місцева влада не має права вивішувати червоні прапори держави, що не існує – СССР – під час святкових заходів у місті Знам'янка".
На жаль, "опозиційна" "Батьківщина", під крилом якої годується Євген Суслов, не підтримала вимогу заборонити провокацію 9 травня. Натомість саме БЮТівські та Нашоукраїнські "тушки" підтримали червонопрапорну ініціативу Партії регіонів та комуністів у парламенті, тим самим відкривши дорогу до 9-травневих провокацій по всій Україні. Не забуваймо також, хто впродовж останніх років постійно підгодовував комуністів посадами і преференціями в уряді очільниці Батьківщини.
Натомість, свободівці у всіх місцевих радах, де вони представлені, домагаються висловлення протестів проти червоного реваншу. Так, у 15 районних радах Львівщини відбулися сесії-протести проти червоних прапорів, на Волині заборонили використовувати червоні прапори Луцька міська, Ківерцівська міська та Локачинська селищна ради. На Тернопільщині такі рішення ухвалили Тернопільська міська, Почаївська міська, Залозецька селищна, Теребовлянська міська, Бучацька районна, Чортківська міська ради. Свободівці-голови обласних рад Івано-Франківщини, Львівщини та Тернопільщини Олександр Сич, Олег Панькевич та Олексій Кайда у спільній заяві висловили обурення з приводу ухвалення Верховною Радою України 21 квітня цього року Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років", який містить вимоги щодо використання офіційними установами України червоних прапорів, та вважають ухвалений закон аморальним, незаконним і неконституційним. Зрештою, по всій Україні свободівські осередки звертаються до місцевих органів влади із вимогою не допустити червоного шабашу 9 травня.
Натомість, Хмельницька та Рівненська міські ради, де є абсолютна більшість із представників "Батьківщини" – провалили рішення проти вивішування символів окупації України, відкривши шлях червонопрапорним провокаціям. Більше того, Одеська "Батьківщина" напередодні підтримала ініціативу українофобів і повернула окупаційний символ – "красную звєзду" – у герб міста.
Так само, як і молодий "політик", лукавлять "незалежні" політологи та, за сумісництвом, політичні повії на кшталт гаранів, представники "деяких незалежних ЗМІ", які регулярно "популяризують акції "Свободи" та скомпільовані відео з її лідерами – Олегом Тягнибоком, Іриною Фаріон, Юрієм Михальчишиним. Можливо, задля підняття відвідуваності своїх ресурсів чи задля об'єктивності їм варто було би хоч раз ознайомити українське суспільство з відео, на якому яскраво зображено методи "мирної боротьби" російської шовіністичної партії "Родіна".
І таких підбріхувачів і підгавкувачів, новітніх іскр та кочубеїв вистачає. Замість того, щоби спільними зусиллями зупинити спроби будь-яких реваншистських провокацій, звернутися до суду, організувати акцію протесту, проявити національну позицію, – вони підло б'ють у спину "Свободі".
Зрозуміло, що йдеться не лише про політичне протистояння. Це протистояння на рівні ідеології. Для багатьох українських партій, що своїм корінням сягають комсомольсько-комуністичного минулого, Совєцький Союз це – ностальгія за "щасливим минулим" – на відміну від "Свободи", яка вважає цей період жорстокою окупацією. Для багатьох незалежних журналістів і політологів союз із комуністами, примирення совєтських катів і мордованого ними люду, черговий олігархічний меморандум – ближчі і зручніші, ніж безкомпромісна боротьба за Велику Україну, за встановлення національної, соціальної та історичної справедливості.
Тож, в один день і в одному місці збіглися стратегічні і тактичні інтереси багатьох політичних гравців з України та з-поза її меж. Під прицілом цих українофобів – усі українці. Але цілять у передову колону – "Свободу" і її твердиню – нескорене місто Львів.
Хочемо розчарувати любителів "смаженого" і розпалювачів провокаційних вогнищ. 9 травня 2011 року жодних провокацій у Львові, як і по всій Україні – не буде. Так само, як і не буде окупаційних прапорів. А буде широкомасштабна акція декомунізації і деколонізації, акція знищення кривавої окупаційної символіки, що зрештою, є обов'язком кожного громадянина. А тих, хто не спідлився, закликаємо стати поруч в обороні національної Честі та Гідності, зберігши гідність перед дідами та батьками, в ім'я майбутнього наших дітей.
P.S.Завтра, 6 травня о 13 годині ВО "Свобода" проведе пікетування посольства Російської Федерації (Повітрофлотський просп., 27). Акція спрямована на викриття та засудження агресивної політики Москви, яка стала причиною розв'язання Другої світової війни. У ході акції буде продемонстровано виставку фотофактів "Гітлер і Сталін – брати близьнюки". Запрошую всіх приєднуватись.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
