3 вересня 2021, 18:36

Про національну буржуазію

Сьогодні в Україні святкують день підприємця і від одного офіційного заходу до іншого тільки й чутно, що "підприємці – це кров держави" і що "влада мусить робити все, щоб їм допомагати".

Я б додав, що альтернативою може бути – не робити нічого, щоб їм не заважати 😅

Безумовно, з цими тезами та заявами важко не погоджуватись, але, як на мене – вони (нехай мене пробачать їх автори) застарілі, банальні, беззмістовні та своїм примітивним формулюванням розмазують і сповільнюють цілепокладання, яке, на мою думку, має здійснювати держава у сфері підприємництва і бізнесу.

Що я маю на увазі?

КАПІТУЛЯЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

У січні 1913 року в Туреччині відбувся перший у її сучасній історії військовий переворот.

Влада в країні перейшла до Партії "Об'єднання та прогрес" – так званих "молодотурків".

Турецький націоналізм одразу став домінувати у порядку денному.

Окрім того, що відтепер весь бізнес і вся документація в країні мали вестися турецькою, критично важливим був ще один аспект.

Ще з часів Середньовіччя османи підписували з європейськими державами так звані Капітуляції – угоди, згідно з якими європейські купці, які торгують на території Османської імперії, звільнялися, окрім іншого, від будь-якого оподаткування, отримували надприбуткові концесії та режим найбільшого сприяння їх торгівлі.

Деякі Капітуляції османи підписували самі, для стимулювання торгівлі із "заходом", деякі були змушені підписати в рамках мирного врегулювання якихось конфліктів із європейцями.

Та, врешті решт, Капітуляції перетворились на ненависний "молодотурками" інструмент економічного зловживання з боку європейських держав на шкоду турецьким підприємцям.

Так от, у 1913 році в рамках впровадження "економічного націоналізму" партією "Об'єднання та прогрес" (а потім і Ататюрком, і навіть сьогодні – Ердоганом), ці самі Капітуляції були розірвані, а влада взяла курс на, увага, – створення "національної буржуазії", для конкуренції із торгівцями не-мусульманами.

Характерно, що основним інструментом, який нова турецька влада обрала для плекання цієї самої "національної буржуазії" стали публічні закупівлі.

Фактично, було вирішено віддавати найбільш прибуткові контракти лише мусульманам і таким чином допомагати османським підприємцям зміцнюватись, а османській економіці – зростати (наша локалізація виглядає як жалюгідна пародія в порівнянні із подібним рішенням).

ЕКОНОМІЧНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ ПО-СПРАВЖНЬОМУ

Тепер... Можна як завгодно ставитись і до молодотурків, і до Мустафи Кємаля Ататюрка і до Ердогана і до Туреччини в цілому, але важливо тут, як на мене, ось що.

Без "національної буржуазії" неможливо побудувати національну державу.

Без національної держави Україна – це просто уламок Російської Імперії та її правонаступника – СРСР.

Уламок, який, з однієї сторони, Кремль мріє повернути для посилення власних позицій у регіоні та світі, а з іншої сторони – "захід" намагається втримати, для послаблення позицій Кремля в регіоні та світі.

І це не питання чийогось рішення.

Це питання історії та географії тривалістю в кілька століть.

Без національної держави в Україні не може існувати такої категорії, як "український інтерес".

Тут може жевріти європейський інтерес, великоросійський інтерес, слов'янський інтерес, навіть Північно-Атлантичний інтерес. Але всі ці конфігурації мають спільну ваду – сама Україна в них ніколи не займає першого пріоритетного місця, тому що вона підкорюється певному наднаціональному прожекту, який більший і за неї, і за її населення.

А це означає, що і над нею, і над її населенням завжди висітиме дамоклів меч бути принесеними в жертву заради цього самого прожекту. Заради вищої цілі.

Вищої за Україну і всіх нас.

Тому, допоки в Україні не сформується економічно активний прошарок населення, чиї бізнесові і фінансові інтереси будуть екзистенційно пов'язані із цією територією і наявними на ній ресурсами, і який аргументуватиме своєї право їх експлуатувати правом ґрунту (jus soli), або правом крові (jus sanguinis), безпосередньо пов'язуючи зміцнення і збагачення України із власною персональною міццю і багатством – до цього моменту національна держава, як і повноцінна успішна Україна, завжди лишатиметься не більше ніж концепцією, марою її розпорошеної інтелігенції.

А національна економіка і "український виробник" – не більше ніж побажанням на день підприємця.

БУРЖУАЗІЯ vs. ОЛІГАРХАТ

В цьому контексті вкрай важливим аспектом є саме "міць держави", як пререквізит до розуміння того, що таке "національна буржуазія" та хто кваліфікується під цю категорію.

Отже, окрім міці з військової точки зору, з позиції збройних сил та оборонного або наступального потенціалу держави, слід згадати й "інституційну міць".

З цієї точки зору "міцна держава" – це держава у якої ексклюзивне право на примус балансується справедливою судовою системою і гарантується невідворотністю покарання.

Така держава здатна забезпечити однорідність юридичних і суспільних правил, і звести виключення з них до рівня статистичної погрішності.

Відповідно, навіть якщо твої бізнесові та фінансові інтереси є екзистенційно пов'язаними із Україною і наявними в ній ресурсами, і ти експлуатуєш їх тому, що ти народився і виріс на цій землі, але (!) успіх твого бізнесу ґрунтується на слабкості держави – неможливості застосувати до тебе примусу, притягнути тебе до відповідальності або захиститись від твоїх дій в суді – ти не зацікавлений у міці держави.

Адже ти користуєшся винятком з правил, який держава не здатна, або не бажає усунути.

В цьому контексті бізнес, який не пов'язує зміцнення і збагачення України із власною персональною міццю і багатством – не може вважатися частиною національної буржуазії.

І саме таку національну буржуазію я б хотів вшановувати та вітати щороку 3 вересня – підприємців, яким держава допомогла стати міцними та заможними, підприємців, яким держава не заважала ставати міцними та заможними, та головне – і підприємців і чиновників, які чітко усвідомлюють взаємозалежність міцної та багатої національної держави й успішного та потужного національного бізнесу.

Зі святом, прийдешня українська "національна буржуазія".

powered by lun.ua

Рада підтримала стимули для індустріальних парків!

Сьогодні ми фактично розпочали озброювати нашу економіку адекватними інструментами для конкурування за інвесторів у світі. Коли менше місяця тому ми святкували відновлення нашої незалежності, мені вкрай бракувало економічного контексту, адже справжню економічну незалежність Україна так і не відновила...

Про національну буржуазію

Сьогодні в Україні святкують день підприємця і від одного офіційного заходу до іншого тільки й чутно, що "підприємці – це кров держави" і що "влада мусить робити все, щоб їм допомагати"...

''Історія нас засудить''. Як Кремль робить з історії елемент гібридної війни

Минулої п'ятниці, 30 липня, поки на Вінниччині екс-суддя Чаус жахав місцевих селян своїм спіднім, у центрі Києва НАБУ влаштовувало погоню за СБУ, Данилюк кулаком псував око Мілованову, а в центрі "урядового кварталу" борці за різноманіття ґендеру (але не обов'язково – статі) люто вимагали уваги, малопоміченою залишилася подія, яка, ризикну припустити, варта значно більшої уваги, ніж вся вищеописана "клінічна одіссея" передостаннього дня липня...

Смакує холодним. Перший крафтовий закон

29 квітня 2020 року був опублікований лист, під яким підписалися 29 крафтових пивоварень, із проханням скасувати акциз і ліцензію на виробництво пива через збитки від карантину...

Пристосовуючись до Росії: як ЄС втрачає м'яку силу в регіоні

У лютому минулого року відбулась Мюнхенська конференція з питань безпеки. За результатами цієї Конференції було сформовано план дій "12 кроків для посилення безпеки в Україні та євроатлантичному регіоні"...