Кроки запобіганню соціальної кризи
Мери українських міст запропонували центральній владі кроки, які – на нашу думку – повинні запобігти соціальній кризі та банкрутству житлово-комунального господарства. Кроки прості, але не менш значимі, ніж порятунок фінансової системи чи стабілізація гривні.
Економічна криза в Україні "виявилася" якоюсь однобокою: курсова криза, порятунок банківської системи, боротьба за макропоказники, рефінансування банків, пільги для виробників – ось асоціативний ряд, породжений антикризовою діяльністю українського суспільства. Однак у кризи є й інший бік, про який нині особливо не згадується на національному рівні: ріст цін на енергоносії (що спричинив ріст комунальних тарифів в середньому на 50%), суттєве зростання вартості проїзду у громадському транспорті, подорожчання споживчого кошика... ріст, зростання і т.д.
Другий бік економічної кризи – це, безперечно, криза соціальна. Політики ніби й правильно говорять про обмеження споживання та необхідність здійснення інших антиліберальних кроків. Але якщо зовсім не рахуватися з інтересами українського громадянина, не прораховувати бюджет середньої української сім'ї, то завтра ми отримаємо кризу комунального господарства країни. Бо грошей, що залишаться від відвідування гастрономів та супермаркетів, не вистачить навіть на громадський транспорт, вже не кажучи про оплату спожитого тепла, води та інших послуг ЖКГ.
Тому ми, мери українських міст, розробили низку кроків, які, на нашу думку, дозволять пом'якшити вплив економічної кризи на комунальну сферу.
Для попередження житлово-комунальної кризи ми пропонуємо:
- Встановити мораторій на підвищення цін на енергоносії для житлово-комунального комплексу протягом бюджетного року. Подібна практика існує в багатьох країнах світу і дозволяє: по-перше, громадянам чітко планувати свої видатки; по-друге, позбавляє муніципалітети необхідності латати "енергетичні" дірки в місцевих бюджетах за рахунок інших статей видатків. Нині в українських реаліях житлово-комунальні тарифи можуть регулюватися тричі протягом року, що негативно позначається не лише на добробуті городян, але й на фінансовому стані комунальних підприємств.
- З метою забезпечення своєчасної сплати за спожиті підприємствами ЖКГ енергоносії передбачити надання органам місцевого самоврядування безвідсоткових позик.
- Вивести житлово-комунальний комплекс з-під оподаткування ПДВ, що дозволить знизити тарифи на обсяг стягуваного податку на додану вартість. За нашими підрахунками, тарифи зменшаться на 12%.
- Встановити право громадян на отримання державних субсидій у разі, якщо загальна сума плати за житлово-комунальні послуги перевищує 10% середньомісячного сукупного доходу, тобто понизити соціальний поріг з нинішнього рівня в 20% середньомісячного сукупного доходу.
- Негайно перерахувати кошти, закладені до державного бюджету як субвенції для місцевих громад. Ми вважаємо цинічною практику, за якої субвенції перераховуються за 3-5 днів до завершення бюджетного року і практично одразу списуються назад до держбюджету.
В умовах економічної кризи підтримка соціально чутливих верств населення – одне з першочергових завдань влади різних рівнів. Тому, на нашу думку, для українських громадян було б дуже важливо, щоб центральні органи влади:
- Щорічно виділяли не менше 4,7 млрд. грн. на виконання державної програми будівництва соціального житла для малозабезпечених.
- Щорічно виділяли з державного бюджету не менше 6,5 млрд. грн. на облаштування соціального простору: ремонт житла, заміну ліфтів, освітлення вулиць, ремонт доріг, закупівлю нових тролейбусів та трамваїв, ремонт лікарень, шкільних класів т.д.
Свої пропозиції ми направили до Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів. Ми сподіваємося, що вищі посадовці країни сприймуть нашу аргументи, доки масове зубожіння населення не обернулося масовими неплатежами за спожите тепло, холодну та гарячу воду, а також електроенергію.
