Святослав Вакарчук. Пророк з холодильника

20 січня 2008, 01:43

Надруковано: Политик Hall. 2007. N4 (36). Апрель. С. 21-24.

Коли я вперше його почув і побачив, це був справжній культурний шок: раптом по якомусь московському музичному телеканалу молодий україномовний чувак намагався закритися в холодильнику – при цьому текст пісні був напрочуд екзистенційно навантаженим:



Там, там, там, тільки там, де нас нема

Там не падає зима

Тільки там, тільки там, де нас нема

з неба

Там, там, там, тільки там, де нас нема

Там не падає вона

Тільки там, тільки там, де нас нема

й не треба...


Там, де його нема, там де нас нема, там, виявляється, всі ходять на головах, там тече жива вода, там менше льоду ніж тепла... Я подумав, що то пісня про Рай. Або про мінус-простір. І коли він вдруге згадав про зиму, я остаточно зрозумів, що українська культура збагатилася ще одним екзистенціалом:

Скажи мені, чому не можу

Забути те, чого нема?

Скажі мені, чому не можу

Забути те, що

Те, що навколо зима?


Я хотів йому сказати, чому навколо зима. Але відповіді не знав і сам.

Навколо був 1999 рік. Померли Анатолій Солов'яненко і Олександр Разумков. Кучму переобирали президентом. Я подумав, що між цими подіями неодмінно повинен існувати якийсь таємний зв'язок. Про Гонгадзе тоді знали лише політичні журналісти та деякі депутати. Про Мороза думали, що він – майже український Месія та Змієборець, а не викладач таращанської "бурси". Інтелігентні київські друзі повідомляли, що от, ніби є такий молодий перспективний політик Віктор Ющенко – голова Нацбанку України, і що проголосували б точно за нього, а не за "цих", але його поки що мало хто знає та й він не балотується. Навколо був тотальний морок та тотальний Медведчук. І я тоді думав, що настала доба "класичних" українських пристосуванців – таких, що без жодних сумнівів та вагань готові на що завгодно.

Я думав, що історія України скінчилася і що в Небесній Канцелярії на ній поставлено жирного хреста. Тому цей холодильник мені видавався ледь не найяскравішою моделлю внутрішньої еміграції – кудись всередину себе, де немає ані Кучми з Медведчуком, ані усіх тих подонків та уродів, які тоді розплодилися, наче енцефалітні кліщі в теплу зиму та спекотне літо.

І я думав, що коли-небудь настануть інші часи, і по Хрещатику, по Майдану, по Інститутській та Михайлівській буде крокувати українська Залізна Гвардія імені Михаїла Архангела з таким собі українським Корнеліу Кодряну на чолі. І не так важливо, чи є в Україні цінності, за які було б можна померти. Головне, що, є люди, готові померти за ідею – навіть за відсутності свого Корнеліу Кодряну. Тоді я переймався румунською Консервативною Революцією і думав, що українські смертники неодмінно будуть йти під пісню, подібну до "Ми йдемо" Марії Бурмаки, – щоби усім було зрозуміло: дороги назад вже немає і попереду – вогонь, тотальна війна, ріки крові, розпечена мідь та залізо, що перетворюється на сталь!

В таку глуху і безнадійну пору хлопець з холодильника став наче володарем почуттів цілого покоління – він знайшов той єдиний таємний нерв, що тисне на мозги і доводить: вихід є! Не той, що у розкрите вікно, і не той, за який приблизно в цей самий час агітувала в передвиборчих листівках Юлія Тимошенко. Вихід є – це значить, можливий перехід на інший рівень існування, в іншу реальність, в інші таємні світи. Вихід є – значить, людина здатна на преображення тут і зараз, значить, є прорив з душевного рівня на духовний! Вихід є – його не може не бути!

Але сам той хлопець таки зачинився в своєму холодильнику: його творчість міцно зафіксувалася на душевному рівні – він став володарем душ. Але не духу. Усі його найкращі наступні пісні були саме про душу: "Янанебібув", "Відпусти", "Сьогодні", "Холодно", "Знайди мене", "Для тебе", "Вище неба", "Без бою", "Пташка", "Не можу без тебе". Кажуть, у нього є міцний генератор почуттів та творчості – така собі Юля Солнцева чи Ліля Брік: "залізна леді", рокова жінка. Про це й не треба знати достеменно, треба лише послухати пісні. Вони аж ніяк не про нещасливе кохання – вони про інше. Його пісні – то є сповідь привороженої, зачарованої душі:

Вiпусти, я благаю вiдпусти,

Бо не можу далi йти я...

Вiдпусти, я благаю вiдпусти,

Я не хочу бiльше йти...

Вище неба, вище неба

Мила моя

Як-то я без тебе?

Чому душу не пускаєш

Вище неба

Чому так високо літаєш?...

Хто ти є? ти взяла моє життя

І не віддала

Хто ти є? ти випила мою кров

І п'яною впала.

Твої очі кличуть – хочуть мене,

Ведуть за собою.

Хто ти є? ким би не була ти

Я не здамся без бою!...

Ти не боялась вогню

І вчила бачити місто,

Так неподібно на всіх

Носила світле намисто,

Мов теплі краплі дощу

Десь загубилися в небі:

Без них не може земля -

Так як і я – більше не можу без тебе...


Але душа ліричного героя його пісень блукала "вище неба" у супроводі демонічних спокусниць. Вони не дають піднятися ще вище – в емпіреї. Його душа плаче – вона заручниця. Якби я сам був ним, то з його музичним хистом та енергетикою я би, певно, писав би пісні про холодне сяйво вічності, про перетворення світу, про видіння Раю та Пекла. А він пише про Неї – про свою чи то Беатріче, чи то Лілю Брік. Це карма найталановитіших українських рок-музикантів: вони мають можливість піднятися на рівень абсолютного духа, на рівень холодного сяйва, але залишаються у полоні своїх душевних мук та дитячих психологічних травм.

Взагалі-то, рок-культура створює особливий вимір, знаходячись в якому можна наплювати на буденність, матеріальність та соціальність. В нинішніх умовах саме в рок-музиці залишається простір для чистого духа, для абсолютного одкровення. З українських музик дуже небагато хто має моральне та психологічне право "забити" на канони жанру, на "формат", на "папіків" з FM-станцій, на світські умовності, на продюсерів, на гонорари, на маркетингові дослідження, на інтерв'ю ідіотським гламурним журналам для "піпла". На свій обов'язок бути таким, яким тебе хочуть бачити. Себто, одним з різновидів недолюдини: попсовиком, "форматним" поп-рокером, глянцевим "гламурчиком", гомофілом, гомофобом. Ці щасливі – Олег Скрипка, Святослав Вакарчук, можливо ще гурт "Кому вниz" та Марія Бурмака – мають унікальну можливість: відчувати себе обранцями долі, медіумами між світами, світлими пророками вічності, містами у тих музичних містеріях, які розігрують їхні музиканти. Вони мають можливість не продавати свої пики на рекламні бренди, не пропагувати презервативи або ВІЧ-клінікі. Вони мають можливість з Гидких Каченят вирости у Прекрасних Лебедів. А не в Бройлерних Качок з дебелим підгузком.

Коли він заговорив, що Україні треба вступати до НАТО, я зрозумів: все, його взяли в оборот – як "посла доброї волі" ООН чи як когось ще. Це йому, а не нам "губи медом змастили" та замість холодильника подарували найсучасніший рефрижератор. Хай би він, може, дописав дисертацію з теоретичної фізики, аніж намагався зображати аспіранта доктора Бжезінського – з геополітики.

Але раптом трапилася Оранжева революція – якраз на день Архангела Михаїла, і по Майдану та навколишніх вулицях пішли незліченні революціонери. Вони готові були померти – ні, не за Ющенка – за ідею. Хай і не зовсім зрозуміло, яку саме. Але не померли.

Наступна доба була гірким похміллям: знову, як і за Кучми після 1999-го, звідусіль поповилазили різноманітні кліщі-уродища. А ті, які не померли на Майдані, знову повинні були емігрувати: у себе, в бізнес, в паралельний світ, в холодильник. Але він, наче Обломов, що зліз з дивану, наче Ілля Муромець, що зліз із печі, вистрибнув із свого холодильника, залишивши в морозильній камері рокових спокусниць Ліль Бріків та Юль Солнцевих:

Веселі, браття, часи настали -

Ми наближаємось до мети.

Чому ж тоді я шукаю

Іншу стежку, чому я

Далі з ними не хочу йти?

Веселі брати часи настали -

На грудях світить нам слави знак,

Нам очі ніжно закрили,

Губи медом змастили,

Душу кинули просто так

Тихо тихо навколо стало -

Кудись поділися голоси,

Часи веселі настали,

Нас лишилось так мало -

Ну їх брате такі часи...


І чоловік зо п'ять моїх українських знайомих по секрету казало, що вони плакали, коли бачили відео на цю пісню. Особливо коли під кінець наче довженківські кадри: земля і засів новими зернятками. Це були серйозні та несентиментальні чоловіки – такі не плачуть ніколи. Я їм промовчав у відповідь про те саме.

Конформістський рок 2000-х – це набагато гірше за "попсу". Принаймні, "попса" не "клеїть горбатого", не намагається здаватися тим, чим вона не є. Рок як соціальний протест залишився десь у 1980-х – там, де Віктор Цой та Юрій Шевчук: "Перемен, мы ждем перемен!" Вони і досі не діждали – проте, не там дожидали. Рок як кокаїнове, героїнове чи маріхуанове блудослів'я – це взагалі справа для лікарів. Не для психіатрів – для наркологів.

Рок як екзистенційний протест – оце те єдине, що залишилося у цих звуках.

Рок як візіонерські осяяння, рок як музична містерія перетворення, рок як предначертання Долі, рок як Рок.

Ми будемо ховатись у їхніх звуках, у їхніх барабанних збивках, у свисті мікрофонів, у чарівних передзвонах райських дзвоників та замогильному скрежетанні їхніх електрогітар.

Хтозна, а раптом це останнє місце, де ми можемо сховатись?

Политик Hall. 2007. N4 (36). С. 21-24.

powered by lun.ua
Коментарі — 76
servet _ 26.01.2008 15:48
IP: 195.234.61.---
Не переймайтеся щодо Вакарчука.Якщо він нічого не зможе поміняти у владі – піде з неї.Він людина самодостатня.За владу не тримається.Пішов,щоб щось змінити.Всі кажуть,що треба міняти політиків,а як приходить нова людина,питають, – що він тут робить? Де логіка? Вакарчук не політик,він дійсно хоче щось змінити.Задарма.І пісні його правильні, і дії теж.Більше б таких політиків було у нас.
Meji _ 23.01.2008 07:40
IP: 77.122.115.---
Мне непонятно одно. КАК после той песни Вакарчук мог пойти в парламент с Нашей Украиной? С кем же он тогда "бiльше не хоче йти"?
Unique _ 23.01.2008 06:06
IP: 91.124.21.---
Андрій Окара по-своєму розказав про кусочок дороги нашої від "лохів" до людей.
Вакарчук – безумовно – явище в українській культурі.
Але – не в політиці.
Втратив він в моїх очах, опинившись в оточенні такої шпани.
УДС _ 20.01.2008 21:22
IP: 213.3.190.---
To Netko: Дякую за відповідь! Цікаво і приємно було з Вами поспілкуватися. Сподіваюся, що ми ще "зустрінемося в ефірі". Тут почалося переливання з пустого та в порожнє, немає сенсу тратити на цей блог час. Отже, до зустрічей!
командор _ 20.01.2008 20:44
IP: 77.122.4.---
петербуржец
Ну в этом случае я с Вами согласен -проблем может и не быть.
Петербуржец _ 20.01.2008 20:31
IP: 79.180.31.---
Это невозможно
Командор!
Всяк бывает... И жук пе... дит, и бык летает...
командор _ 20.01.2008 20:27
IP: 77.122.4.---
петербуржцу
Это невозможно.Кстати это слова тоже немецкого философа/почти Маркса/
командор _ 20.01.2008 20:24
IP: 77.122.4.---
кро
займешся самоудолетворением,голубоглазый ты наш.
Петербуржец _ 20.01.2008 19:37
IP: 79.180.31.---
Теперь похоже на правду, но как всегда,с Вами,не всю.
А вам хотелось бы, всю?
Это, несколько, нахально с Вашей стороны...:)))
кро _ 20.01.2008 19:32
IP: 77.239.179.---
Друже командор

Тільки не пишіть заборонене слово "джангиров", бо мені Вас не вистачатиме;-)
командор _ 20.01.2008 19:29
IP: 77.122.4.---
Опять гнешься,неугомонный ты наш.
Netko _ 20.01.2008 19:29
IP: 194.44.134.---
20.01.2008 18:50___ УДС
Караванського я читала "Пошук українського слова, або боротьба...",
На Майдані друкуються періодично його статті (та на яке було посилання – найсвіжіша і одна з найцікавіших, як на мене)
Красуського почитаю при нагоді
Тільки не відкладайте ту нагоду задалеко. Хіба би хотіли потягнути задоволення:).
Мене цікавить все ж, чому Ви рекомендуєте мені цих двох авторів?
Ті дві статті – то поєднання користі із насолодою (щонайменше). А той, в кого У асоціюється у першу чергу з Україн (к) ою:) просто мусить то прочитати.
Це все, що можу Вам наразі "видати" стосовно скорочення "УДС"
Ні в якому разі не зраджуйте (в розумінні, видавайте) своїх таємниць. Але скільки б Ви про себе не розповідали (чи розповіли), все одно Ви будете зАгадкою. І не тому що інтернет, а через те, що Жінка:). Отакої.
. Було б цікаво отримати відповідь.
командор _ 20.01.2008 19:27
IP: 77.122.4.---
Петербуржцу.
Теперь похоже на правду, но как всегда,с Вами,не всю.Между Вами и работой существует пространство в котором находитесь Вы и Ваши близкие, родственники.
Марксист я или буржуазен еще в себе не разобрался.
кро _ 20.01.2008 19:24
IP: 77.239.179.---
.
Шановний Петербуржець

Кролики тоже думали, что занимаются сексом, для собственного удовольствия... А на самом деле, из просто "разводили".
Ваша метафора про кроликів-перший клас.

Я одразу згадав свої та друзів почуття під час Майдану.
(Сам участі не брав. але "поряд проходив")
Почуття були дуже щирі. І всі "робили це" для власного задоволення, що би Вам не казали про гроші тощо.
До сих пір собі не можу зрозуміти-то було насправді чи технологія?
Бо я би технологам нізащо не повірив, якщо би сказали, що щось подібне можуть зробити.
Петербуржец _ 20.01.2008 19:16
IP: 79.180.31.---
Жить в обществе и быть независимым от общества невозможно.Не должно Вам быть по барабану.Мне,кажется,Вы не искренни.Хотя может быть Вы нашли какой-то рецепт
.
Командор!
А Вы марксист, однако... Уважаю.
Я же, жутко буржуазен.
В своей квартире, мне плевать на общество. Вот и весь рецепт. На работе – по законам общества. Потому как, от общественного интереса к моей деятельности, зависит, что мне от него перепадает.
Есть другие варианты? Подскажите!
Петербуржец _ 20.01.2008 19:04
IP: 79.180.31.---
Кстати, я никогда и не писала, что я стояла на Майдане.
Ну и что? Вы не писали, я вас "нестоянием на Майдане" не упрекал...
Общение с вами заканчиваю, всё по той же причине, вы мне не интересны.
Вольному воля... А Вы мне интересны! Очень похожи на мою тещу:)
Примиряете меня с действительностью... Что поделать? Такова жизнь.
командор _ 20.01.2008 19:00
IP: 77.122.4.---
Жить в обществе и быть независимым от общества невозможно.Не должно Вам быть по барабану.Мне,кажется,Вы не искренни.Хотя может быть Вы нашли какой-то рецепт.
krabat _ 20.01.2008 18:57
IP: 77.121.165.---
20.01.2008 18:46___ zinik
"Петербуржец
... тогда бы, ваши слова выглядели правдоподобнее, особенно, когда их читать из Петербурга, вместе с женой грузинкой..."

Він забув Вам сказати що на цей час він у Франфуркті:)...Тут не те що "кроліки" -таракани у голові заведуться:)
Петербуржец _ 20.01.2008 18:54
IP: 79.180.31.---
Не важно комфортно мне или нет от наличия или отсутствия системы. А вот комфортно ли Вам? Даже интересно.
командор!
Мне – по барабану. Моя жизнь, благополучие и культурные преференции ни с какой "системой" не связаны. Ни прямо, ни косвенно...
krabat _ 20.01.2008 18:53
IP: 77.121.165.---
20.01.2008 18:41___ Петербуржец
"...Где же взять столько "разумных"?
Чтоб, на целую, демократическую страну хватило?"

Щоб побудувати демократію достатньо: в Україні – щоб лохів залишилось менше половини, в Росії – щоб розумних стало більше половини.
УДС _ 20.01.2008 18:50
IP: 62.202.190.---
To Netko: Дякую за швидку відповідь. Караванського я читала "Пошук українського слова, або боротьба...", Красуського почитаю при нагоді. Мене цікавить все ж, чому Ви рекомендуєте мені цих двох авторів? Щодо мого імени: маю поширене, звичайнісіньке ім"я;, "У" означає в цій абревіатурі "Українка". Це все, що можу Вам наразі "видати" стосовно скорочення "УДС". Було б цікаво отримати відповідь.
командор _ 20.01.2008 18:47
IP: 77.122.4.---
Не важно комфортно мне или нет от наличия или отсутствия системы. А вот комфортно ли Вам? Даже интересно.
zinik _ 20.01.2008 18:46
IP: 99.225.175.---
Петербуржец
На выборы не ходит, на Майдан стоять, Вы его не выгоните...:)
Надо было, ещё 2 раза нарисовать улыбку:-):-), тогда бы, ваши слова выглядели правдоподобнее, особенно, когда их читать из Петербурга, вместе с женой грузинкой.
Кстати, я никогда и не писала, что я стояла на Майдане.
А зачем врать? Ложь, рано или поздно, всё равно вылезет наружу.
В вашем случае, это в слове, в предложении, в выражении, в стиле.
Но это ложь.
Общение с вами заканчиваю, всё по той же причине, вы мне не интересны.
Петербуржец _ 20.01.2008 18:41
IP: 79.180.31.---
Щирість розумного ніколи не стане "лоховством" дурня.
krabat !
Святая правда Ваша!!!
Где же взять столько "разумных"?
Чтоб, на целую, демократическую страну хватило?
krabat _ 20.01.2008 18:36
IP: 77.121.165.---
20.01.2008 18:04___ Петербуржец
"...между искренностью и лоховством – очень маленькая дистанция..."

Те,що є "щирість" у українця має визначення " лоховство" для русского?Насправді дистанція величезна – розум. Щирість розумного ніколи не стане "лоховством" дурня.
Цікаво чи є у росіян аналог "щирого українця"?
Україна та Європа1133 Aтака Путіна1291 Корупція1443 Зеленський75 Мовне питання189
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter