Про що Ющенко промовчав у Москві
Тільки що повернувся з прецікавого шоу – був на сенсаційній зустрічі Віктора Ющенка з російською українською діаспорою – в Культурному центрі України на Арбаті.
Чесно кажучи, вперше в житті був присутнім на президентському історіософському сеансі: по телевізору – да, бачив, з Майдану – чув. А от в невеликому приміщенні – ніколи! Отже, 2,5 години, з яких десь половина – власні роздуми, інша – смиренне "втикання" самопрезентаціям знакових персон української діаспори Москви (а майже кожен з діаспорних промовців відверто зловживав часом та увагою Гаранта).
Подібні заходи доречно описувати за допомогою одної з двох моделей: "стакан наполовину повний" (який президент молодець, як він дбає про культурні потреби української діаспори Росії, як він уважно вислухав, як він вболіває за долю українства, як Україні пощастило з "першим свідомим українським" президентом); "стакан наполовину порожній" ("яка ж гірка, о Господи, ця чаша, ця старосвітчина, цей дикий смак, ці мрійники без крил, якими так поезія прославилася наша" – за Миколою Зеровим). На жаль, через об'єктивні причини дійство проходило у форматі клубу "Для тих, кому за 70" (чи навіть за 75).
Але стьобатися аж ніяк не хочеться (якось іншим разом).
Тим більше, президент зробив справжню сенсацію – про бази НАТО. Все, тепер гайка: НАТО не пройде! Да, тіпа, Україна туди може увійти, але ніколи не допустить, аби святу українську землю топтали своїми чобітьми-"гавнодавами" афроамерикоси! Цікаво, яка ціна цієї фрази? І якими одиницями її вимірювати: відсотками? доларами за тисячу газокубів? транзитом? днями, тижнями і місяцями, які ще проіснує "РосУкрЕнерго"?
І друге питання: проти кого ведеться справжня гра: або Ющенко хоче тупо кинути НАТО – отак візьме і закріпить в Конституції, що їхні бази ніяк не можна в Україну, – і лопата! Бо тоді для НАТО Україна буде справжній непотріб та тягар. Або навпаки: Ющенко хоче кинути Росію – приспати пильність "Газпрому" і Путіна, які з екзистенційним жахом уявляють собі в Севастополі кораблі НАТО, а в рідній Ющенку Сумській області – ракети з курсом на Москву-Кремль. Себто зараз наобіцяти такі зміни до законодавства, а потім вибачитися перед Путіним (точніше, Медведєвим): мовляв, президент – не Бог і не диктатор, Конституцію змінити не вдалося (хоча вона і зараз забороняє "іноземні військові бази" – ст. 17). Кароче, не зрадь Майдан!
Там ще були Огризко, Богатирьова, Чалий, Вакарчук-батько, але вони мовчали.
А президент говорив і говорив. Причому, говорив тихо, розважливо – про культуру, церкву, про Швейцарію, яка може собі дозволити нейтралітет, бо там обретається уся світова еліта та зареєстровано чимало міжнародних організацій. А Україна – не може, тому треба в НАТО.
Він так і не доїхав до української бібліотеки, а бібліотеці вже буде справжній повний гаплик. В кращому разі, вона буде просто пропагувати карпаторусинство, в гіршому – з неї зроблять бібліотеку "Дружбы народов", в ще гіршому – повикидають нахрін журнали та книжки (бо газети за 20 років вже викинули) і за велике бабло здадуть під офіс.
На єдине питання, яке мене цікавило (про що вони домовилися з Путіним з приводу 300-ліття Полтавської битви), він відповів сам: справді, домовилися, буде трьохстороннє відзначення на державному рівні.
Отже, дякую Віктору Ющенку та тим, хто мене запросив на шоу, за те, що дозволили мені сформулювати, як здається, дуже важливу політологічну максиму: ПРЕЗИДЕНТ МУСИТЬ "ЗАЖИГАТИ". Хоча б так, як зажигає Вакарчук (син), "Бумбокс", Скрипка чи покійний "ВасяClub".
Бо якщо не вміє – тусовка буде по обочині.
Ото так...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
