27 грудня 2013, 17:33

Любов Чуб: НЕ ЧІПАЙТЕ НАШ СИНЬО-ЖОВТИЙ ПРАПОР!

Дуже приємно, що цей блог є місцем полеміки з різних дуже цікавих та актуальних тем.

Тема порядку кольорів в українському прапорі є одночасно і геральдичною, і політологичною (особисто я вважаю, що всі прихильники перезаснування країни мусять розвернути нинішній прапор), і культурологічною, і пара-політичною.

Любов Чуб вважає, що нинішній порядок кольорів (синій – згори, жовтий – внизу) є адекватним, історично виправданим і символічно зваженим.

Ми вважаємо прямо навпаки і не погоджуємось з аргументацією п. Любові.

Любов Чуб вважає, що жовтий колір – то є золото, золотий тілець, світ матеріального та корисного, тоді як синій – колір духа, духовності.

Протилежна позиція виходить з того, що золотий (жовтий) – то колір горнего світу, абсолюту, нематеріального, тоді як синій – колір матеріального, емпіричного світу.

Як би то не було, з великим інтересом публікуємо роздуми п. Любові.

А.


____________________________________________



НЕ ЧІПАЙТЕ НАШ СИНЬО-ЖОВТИЙ ПРАПОР!


Автор: Любов Чуб

Періодично у засобах масової інформації, соцмережах та на різноманітних форумах виникає палка дискусія стосовно розміщення кольорових смуг на нашому прапорі. Поширюються також дописи окремих авторів, котрі використовують галасливі, навіть істеричні оцінки нинішнього, синьо-жовтого, прапора ("хула на Бога", "символ прокляття, занепаду, катастрофи, краху, кінця" тощо) і намагаються переконати всіх українців у необхідності поміняти на прапорі синій і жовтий смуги місцями. Основними "аргументами", що пояснюють таку необхідність, є: 1. Синій колір символізує матерію (вода, народ), а жовтий (золотий) – духовність/божественність (Сонце, вогонь), тому треба перевернути прапор, щоби "жовте було зверху синього і тоді вода не буде заливати вогонь". 2. Прапор УНР спочатку був жовто-блакитним, але коли до влади прийшов Скоропадський і поміняв місцями смуги, то ми втратили державність. Наводяться і інші "аргументи", але вони всі є похідними від цих двох. До прикладу, згадуються правила геральдики (основний колір, яким є золотий, має бути зверху неосновного) і те, що золотий колір трактується як символ вищих божеств у дохристиянських (язичницьких) віруваннях та християнстві, наводяться приклади домінування синього кольору, котрі мають емоційно-негативне національне й політичне забарвлення (куди ж без політики!), робляться спроби поринути в науку психологію, причому спроби ці носять вибірковий характер (вибір цей – ясно, на користь якого кольору).

Тож розберімося з усією цією "ура-аргументацією". Без зайвих емоцій. Без політики. З використанням давніх писемних джерел, що відображують глибокі духовні знання наших пращурів, і звичайнісінької логіки, яка завжди була, є і буде основою для безперечних тверджень.

1. Усі автори дописів із закликами до перевертання нинішнього синьо-жовтого прапора, з самого початку роблять величезну помилку. Справа в тому, що кольором-символом Духовності є саме СИНІЙ колір, а не жовтий! Про це добре знали наші прадавні предки, цей факт логічно й зрозуміло пояснюється із застосуванням сучасних світоглядних категорій, зрештою і наукові дані свідчать на користь такого твердження. Розберімося з усім цим по порядку. І почнемо зі значення слова "духовність".

Що саме сучасна людина вкладає в це слово? Якщо донедавна поняття "духовність" пов'язувалося зі словом "духовенство" і мало релігійне забарвлення, то сучасна трактовка цієї категорії є ширшою. Духовність – це сфера діяльності свідомості окремої особи, народу й людства в цілому, яка відображує пошук сенсу життя, визначення свого місця в світі, оцінку подій та людей із застосуванням критеріїв добра і зла з метою керування власними вчинками та діями у житті. Духовність є невід'ємною частиною буття людства, народу, особи, позаяк вона завжди була складовою процесу формування та розвитку цивілізації і основою формування та розвитку культури. Царина духовності, як і царина матерії, постійно перебуває в русі, наповнюючись різними визначеннями сенсу життя та оцінками подій і, по мірі накопичення людством досвіду, позбавляючись помилкових поглядів на мету як існування цивілізації, так і окремої особи.

Сфера діяльності свідомості людини (народу, людства) – це незримий для ока, але активний процес мислення, що характеризується дуже потужною внутрішньою енергією – енергією думки людської. Причому зовнішня енергія (енергія, яку можна оцінити за енергоємністю творення матеріальних речей), що супроводжує цей процес, є незрівнянно меншою за енергію думки і може вимірюватися хіба що зусиллям автора перенести цю думку на папір. Тож духовність, ще раз підкреслимо, характеризується високою внутрішньою енергією і незначним проявом зовнішньої.

Загальновідомо, що енергія, зокрема думки людської, нікуди не зникає і має властивості накопичуватися. Чим чистіші помисли людини, тим енергія її думки має більшу частоту коливань елементів біополя і тим потужнішим є його енергетика (внутрішня, скрита енергія). Низькі ж частоти характерні для біополя людей приземлених, налаштованих на думку лише про матеріальну сторону життя, сповнених негативних емоцій. Цю накопичену енергію високих помислів людських, яка нікуди не зникає, наші прадавні предки називали Духом предків і розміщали на Небі. Санскритське слово "свах" – світ Сварга, верхнє небо із запасами води, похідне "свахгатім" – шлях у небеса, "свадхістхана" – обитель життєвої сили, "сватхарма" – справедливість, "свадха" – пожертва. "Сварга" (санскр. स्वर्ग, Svarga IAST), Свар-лока – один из семи небесных миров (лок) в мифологии индуизма, являющийся небесами и раем бога Индры, его царство индра-лока" "в славянской мифологии – небесное царство богов". Саме на Сварожих луках та у Сварожих степах, як вважали наші предки, поселялись очищені від земної марноти душі померлих. Освячувалися ті луки та степи божественною синню (сень, осенять – рос.) головного бога наших дохристиянських предків на ймення "Сварго" (Сварог, Сварг). Велескнига: "І так маємо глядіти степи райські на небі, яке є синім, а та СИНЬ іде од бога Сварго" (д.26), "отці наші в небі синьому дивляться на нас і підбадьорливо посміхаються" (д.8 (2)) (С.Піддубний. "Ілар Хоругин. Влескнига", 2010) .



Отже. Духовність як божественну благодать, тобто енергію найвищого ґатунку, наші предки символізували кольором неба, СИНІМ кольором. І не помилялись! Адже сучасна наука фізика дає всі підстави для такого твердження. У спектрі світла частота хвилі синього кольору вища за частоту хвилі жовтого, крім того внутрішня (фотонна) енергія синього перевищує енергію фотонів жовтого. Найбільша ж внутрішня енергія характерна для фіолетового кольору, і це пояснює той факт, що найвищі духовні особи одягають фіолетові (пурпурові) одежі.

Натомість низькочастотний жовтий колір, який пов'язують із Сонцем, має виcоку амплітуду коливань хвилі, тобто його зовнішня енергія є великою і перевищує зовнішню енергію синього кольору. Така зовнішня (відкрита) енергія потрібна для творення матеріального світу, для процесу перетворення одних видів матерії в інші, для руйнації матерії. ЕНЕРГІЯ СОНЦЯ ТВОРИТЬ/РУЙНУЄ ЛИШЕ МАТЕРІАЛЬНИЙ СВІТ! Вона, ця енергія, не може ототожнюватися з божественністю (бо творення матерії є лише частиною божественного задуму) і тим паче не може ототожнюватися з духовністю. Сонце – це зоря, і божественне завдання цього тіла є лише творення та перетворення матерії. Це завдання закінчується на творенні органічної форми життя та підтримки її існування. А ось наповнити цю матерію духовністю, тобто високою і скритою для зовнішнього світу енергією свідомості, мислі, інтелекту здатне високочастотне поле духовності.

Як відомо, органічне життя без води не може існувати, а тіло людини взагалі складається переважно з води. І непростої води, а структурованої – відповідно до внутрішньої енергії людини. Про дивовижні властивості води не будемо вести мову: віднедавна вони стали всім відомі і просто дивують. І тому, враховуючи останні дані про ці властивості, ми можемо впевнено стверджувати, що вода – це не лише просто матерія, а матерія з ознаками присутності в ній високоенергетичного поля духовності. Саме тому наші предки шанували й обожнювали воду, саме тому, згідно з багатьма віруваннями та релігійними традиціями, вода спроможна ОСВЯТИТИ людину, тобто долучити її до світу Духовності. І саме тому важко зрозуміти тих авторів, які, вибачте, тупо зараховують і воду, і людей (народ!) повністю до категорії "матерія". Адже носіями духовності тут, на планеті Земля, є саме людина (тим паче народ!) і вода!

А тепер звернімося до науки біоенергетики. Ця молода наука, використовуючи давні знання людства про енергетичні центри тіла людини (чакри), визначила ці центри та позначила їх. в залежності від частоти коливань біополя, певним кольором. Нижні центри, зокрема ті, що відповідають за репродукцію людини, є низькочастотними і тому позначаються червоним та жовтим кольорами, найвищі центри, що живлять мозкову діяльність – синім та фіолетовим. Народ є сукупністю окремих людей і також є фактично енергетичним тілом. Тож і кольорові символи частот його поля – такі ж, як і тіла людини, тобто жовте – знизу, синє – зверху. І це є ще одним вагомим аргументом на користь того, що Прапор як символ народу з його енергією творення фізичного життя (репродукція) і інтелектуально-духовного (мисль) не можна перевертати!

2. Той факт, що нашим головним символом має бути саме синьо-жовтий прапор, підтверджує і логіка історичних подій. Можна давати будь-які оцінки 22 рокам існування нашої держави, але УКРАЇНА була і є незалежною, принаймні геополітично. Повністю незалежною ми можемо її зробити лише тоді, коли перенесемо акценти свого життя з матеріального на духовне. Таке неприглядне життя ми маємо тому, що зосередили свою увагу на статках і довіряємо управління своєю державою тим людям, хто їх нам обіцяє – багато і вже сьогодні. Ось чому виникло таке явище, як Майдан, що проголосив головною цінністю ГІДНІСТЬ. А це поняття, як відомо, від матеріальних цінностей дуже далеке. І твердження стосовно того, що ми втратили незалежність у 20-х роках минулого століття з причини заміни жовто-блакитного прапора на синьо-жовтий, свідчить, по-перше, про, м'яко кажучи, дуже спрощене розуміння авторами цього твердження історичного процесу. По-друге, незалежність, за яку українці проливали кров за тих часів, ми отримали мирно й порівняно спокійно у 91-му, що дає право стверджувати: наша нинішня державність – це продовження державності УНР з певним періодом перерви за історичними обставинами, перерви тривалістю сім десятиліть. Адже про відновлення (саме відновлення!) незалежності свідчить той факт, що Президент УНР в екзилі Микола Плав'юк передав грамоту Державного Центру УНР Президентові України Леоніду Кравчуку, що Українська Незалежна Держава, проголошена 24 серпня 1991 року, є правонаступницею УНР.

Стосовно ж геральдики, то маємо зазначити: ця сфера як система знаків і кольорів остаточно сформувалась у християнську добу. Християнство, як відомо, заперечує дохристиянські вірування. Тому істинна суть кольорових символів разом із багатьма категоріями духовності зазнала перекручень. І художники, і геральдисти – звичайні люди, які для привернення уваги до своїх витворів змушені використовувати активні, яскраві кольори, серед яких, звісно, золотий колір є найпривабливішим. Бо, крім високої зовнішньої енергії (як і жовтий), що подразнює око людини, цей колір є прямим символом найвищої матеріальної цінності – золота. Тож справа не в "божественній" суті цього кольору, а у фізичній природі людини – тяжінні до матеріального, до статків, до заможності. З духовністю цей колір нічого спільного не має! (До речі, до відома: аури золотої не буває; золоте сяйво над головою – це видумки необізнаних в цій темі людей та християнських художників-іконописців).

У трактуванні суті кольорів не може бути місця політиці, ідеології, психології. Перша та друга, як відомо, використовують різні технології маніпулювання людською свідомістю, тому взагалі не можуть розглядатися як підстава для тверджень про кольори. В психології ж можна знайти багато властивостей того чи іншого кольору, які можна "прив'язати" до будь-якого твердження на користь тієї чи іншої думки.

І вже зовсім недоречно довірятися іноземцям, зокрема "фахівцям"із Китаю, котрі трактують суть кольорів згідно із власним досвідом, що базується на неукраїнській ментальності, на неукраїнських традиціях, на неукраїнських історичних і духовних надбаннях. Адже "у своїй хаті – своя правда і воля".

Тож не змінюймо свою правду на чужинську, дослуховуймося до голосу наших прапредків та спираймося на сучасні знання про природу! Саме наша, українська, правда полягає в тому, що нас, українців, Бог ОСИНИВ високою духовністю, і саме під її захистом ми маємо проявляти активність, розбудовуючи державу і творячи духовні та матеріальні цінності. І цю Правду ми маємо утвердити вже зараз – для того, щоби передати наступним поколінням, повністю звільнивши їх від впливу золотого тельця. І ми це обов'язково здійснимо! І здійснимо під нашим СИНЬО-ЖОВТИМ ПРАПОРОМ!

Автор: Любов Чуб

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.