Справа Портнова – Ющенка, ч.1

У модній зараз темі "Портнов і його кримінальна справа" є один аспект, який випадає із загальної уваги. Давайте спробуємо знайти справжню причину дій Генеральної прокуратури щодо Андрія Портнова. Що стоїть за цим?

Немає жодних сумнівів, що за терміновим порушенням справи відносно члена парламенту (незалежно від фракційної належності) стоїть воля Президента. Причому ця воля проявлена настільки очевидно, що дає цікаву можливість зазирнути всередину психічних процесів Віктора Андрійовича і зрозуміти точки його мотивації. Тобто виокремити ті імпульси, на які найбільш сильно реагує Ющенко – людина, і зрозуміти, в який саме спосіб люди, які знаходяться поруч із Президентом, керують ним.

Як завжди, досліджуємо хронологію подій. Достатньо тривалий час президенту вдавалося, в межах своєї стратегії, підтримувати кулуарно-паперове протистояння з урядом у подіях навколо ФДМ. Тривав взаємообмін указами і постановами, ухвалами Конституційного та інших судів, точилися дискусії щодо необхідності та принципів приватизації окремих підприємств, але все це залишалось в межах посадових позицій. Якась частина цих дій була відома широкому загалу, але крім них були ще тихі стратегії, невидимий фронт, де кожна сторона проявлялася у своїй здатності реалізовувати власні стратегії та наближатися до своєї мети.

Особливим поворотом ситуації стали публікації Портнова в Українській правді, де він висловив позицію, яку можна розцінювати як критичну по відношенню до голови держави. Це дійсно питання: чи не слід було Портнову проявити більше дипломатії і не виставляти свої особисті думки у публічну площину? Але, як би там не було, думаю, що саме ці публікації запустили стартовий механізм, і в результаті підбурений своїм оточенням президент вийшов за межі державної позиції.

У цьому цькуванні генеральної прокуратури простежується явно виражена особиста помста ображеної людини. Зрозуміло, що кожній людині, незалежно від посади, яку вона обіймає, все ж таки властиві певні емоційні реакції, і вона, безумовно, має право на особисті почуття, але ситуація, коли особисті риси високопосадовця стають засобом маніпуляції у вмілих руках його оточення, може перетворитися на серйозну проблему. Отже, так ми стаємо свідками надзвичайно небезпечної ситуації, коли за допомогою вдалої гри на особистих амбіціях Ющенка його оточення може спровокувати дії глави держави, які будуть виходити за дозволені офіційним статусом межі і переходити на мотивацію іншого порядку. Знаючи слабкості президента, задіяння механізму виявляється надзвичайно простим: через донесення в той чи іншій спосіб інформації про особисте негативне ставлення до нього, можна отримати доступ до всього силового ресурсу і направити його проти будь-якої особи.

Тепер питання: чим закінчиться ця історія для її учасників?

Я особисто ще вчора привітав Портнова, і ми до другої години ночі відмічали цю подію. Будь-якому фахівцеві в галузі кримінального процесу одразу зрозуміло, який гарний інструмент потрапив у наше розпорядження. Досудове слідство – це спосіб встановлення істини, і, якщо мова йде про замах на незаконну приватизацію, то саме Портнов зацікавлений у всебічному і глибокому дослідженні всіх обставин підготовки до приватизації, порівняння запропонованих стартових умов, забезпечення конкуретності, виявлення справжніх мотивів і кола осіб, під яких готувався продаж ОПЗ попереднім керівництвом ФДМ, виявлення прихованих інтересів у схемах оптимізації, які сьогодні працюють на даному підприємстві і багато інших питань, які просто ще не зрозумілі окремим персонажам. Можна прогнозувати, що вже за два тижні з боку генеральної прокуратури будуть надходити тихі пропозиції оскаржити порушення кримінальної справи до суду, щоби в суді її закрили. Одразу можу дати відповідь – ця справа не буде оскаржуватися у суді, бо майже неможливо було добитися від генеральної прокуратури порушення кримінальних справ щодо незаконних приватизаційних дій Семенюк-Самсоненко, але тепер ці дії так само є предметом розслідування, тому що без такого дослідження встановити істину неможливо. Отже, готуємося дізнатися багато цікавої інформації щодо приватизаційних процесів, які відбувалися останнім часом в Україні.

PS. І ще цікаве питання: що би такого заявити про обставини зникнення з мапи України 350 га землі біля гори Синяк у Закарпатті чи про зникнення дна Чорного моря, щоб Генеральна прокуратура порушила ще якусь кримінальну справу, хоча б проти чергового депутата, та в ході її розслідування все ж таки з'ясувала ці питання?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.