Ми – європейці?
Напрочуд цікаво спостерігати за розвитком подій у групі "Ми – європейці".
Групу створили і намагаються модерувати розумні люди. За два дні в неї вже вступило близько тисячі осіб, об'єднаних спільною метою – європейським майбутнім України.
Отже, є спільне завдання, актуальність моменту й інтелектуальний потенціал. Уже непогано. Але найголовніше завдання цього об'єднання полягатиме в тому, що воно наочно покаже всю психічну проблематику суспільства навіть серед найбільш активної та спрямованої його частини. Адміністратори вже вимушені вводити досить жорсткі регламенти та правила, тому що свобода висловлювання в інтернеті є ідеальним простором для шизофреніків, а їх, за моїми спостереженнями, в нашому суспільстві величезна кількість, майже стільки ж, скільки й невротиків.
Я спробую вивести певний синтез того, що в цих сплесках можна спостерігати. Це і буде діагноз, від якого необхідно шукати засіб.
Отже,
Перша проблема – реактивні психічні стани (маніфестація своїх комплексів та страхів).
Друга – інфантилізм, який завжди виражається у вимозі або претензії, типу "ви повинні" або "ви мені не допомогли".
Третя – відсутність поваги до себе, що виражається у відсутності поваги до іншого. У національній традиції формалізовано як "три гетьмана з двох українців".
Четверта – відсутність раціонального прагматизму, що є наслідком власних невдач і виявляється у заздрості до іншого. Заздрість – це взагалі окрема тема для дослідження. На мою думку, саме вона є головним ступором прогресу та розвитку нашого суспільства. Це активний рудимент рабського минулого.
П'ята – підвищений рівень пасіонарності, що насправді могло би бути дуже позитивним фактором, але за наявності перших чотирьох проблем, підсилює їх у рази. Як результат – неспроможність до консолідованої дії.
І, нарешті, шоста – біполярність суспільства: "Схід" і "Захід". Це взагалі унікальний дар, який дає природну напругу потенціалів, а отже – невичерпне джерело енергії. Але він, підключений до заздрості, інфантилізму та шизофренії, а також до рабського архетипу, створює таке замикання, яке може бути розряджене або горілкою, або інфарктом.
Ось такий вийшов синтез того, що я побачив за кілька днів, читаючи записи в групі "Ми – європейці", а також того, що вже кілька років спостерігаю, займаючись соціальними дослідженнями. Цей запис виключно про негативні аспекти. Позитивні, звичайно, теж є, але їх я опишу іншим разом.
Важливо сказати, що моє власне ставлення до цієї групи та її ініціаторів дуже позитивне, мені цікаво, що з цього вийде, тому я її і рекламую таким чином. Хоча, читаючи навіть цю групу, все більше стаю євроскептиком. Може, нам поки що й не треба туди?
А якщо зовсім коротко, то найголовніше, чого не вистачає нашому суспільству – це любові. Справжньої простої любові до себе, із якої виходить і любов до іншого.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
