Міф розбили прикладами...

Недавно повернувся з Криму. Описати словами атмосферу на півострові важко. Наелектризоване повітря, згустки нервів на тлі невизначеності, провокації та переслідування. Працювати журналістам в таких умовах надзвичайно складно. Бойовики могли з перших хвилин зняти нас з поїзда Київ – Сімферополь якби не відважний вчинок провідниці Тані, яка зачинила нас в купе і не видала бандитам Аксьонова.

В ці дні самопроголошені керівники півострова повільно, але впевнено затискають зашморг на шиї цивільного населення в Криму, а разом з тим перекривають кисень українським військовим.

Росiйськi окупанти грізно тримають в руках автомати, але не це їх головна зброя.

Гнiт, страх i покора – ось чим живляться паразити. Міф про братні народи давно розбили прикладами автоматів і розтоптали армійськими чоботами.

Українці третій тиждень поспіль не піддаються на провокації і обороняють військові частини практично голими руками. З особистих розмов з солдатами та офіцерами я зрозумів одне:

військові не бояться війни, переживають лише за те щоб їх тихо та мирно "не злили" разом з Кримом.

P.S: Кожен з нас вже багато сказав про мужність українських військових в Криму, але добрих слів багато не буває. Саме тому українські журналісти записали ще одне звернення до наших хлопців та дівчат, які носять погони і не забувають про присягу на вірність українському народу.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.