Пам'ять як зброя
Здатність забувати – це одна з, начебто, сильних сторін людини. Австрійський психолог Зигмунд Фройд у своєму психоаналізі вивчав фактор витіснення. Психіка людини здатна усувати болісні та неприємні спогади і таким чином позбавлятися від неприємних бажань чи думок. Втім, накопичене "сміття" нікуди не зникає, навпаки, міцно вкорінюється у підсвідомості. Час від часу притлумлені пригнічені та виштовхані у закутки пам'яті спогади таки вириваються на поверхню. Такі раптові викиди, каже дядечко Фройд, ведуть до формування психічних комплексів.
А тепер на місці однієї людини уявіть цілий народ. Рік тому українці пережили надзвичайно важкі події. Під час революції Гідності на Майдані були мільйони, тоді як решта стежили за подіями через екран монітору в режимі онлайн. На підставі розмов з багатьма людьми можу стверджувати, що психологічно важче не тим, хто був в епіцентрі подій, а тим хто там не був, але співпереживав. Таким чином зараз десятки мільйонів українців об'єднані однією спільною подією, яку не можна забувати.
Саме як вправи для пам'яті і задуманий культурно-мистецький проект "Революція гідності: ціна свободи", який цими днями презентували у Львові. За задумом авторів, краще вже зараз переосмислити важкі та неприємні спогади і зробити свідомі висновки.
Скалічені люди, спалені машини та переповнені СІЗО – це був лише початок. Українці мужньо стояли в лютий мороз та відбили декілька атак "Беркуту".
Коли представники режиму зрозуміли, що безсилі перед безстрашним спротивом народу відбувся моторошний розстріл "Небесної сотні". Ціла країна оплакувала своїх героїв. Загиблих проводжали в останню дорогу під звуки сумної пісні "Пливе кача по Тисині". Біль, жах і смерть – це та велика ціна, яку заплатили українці за перемогу над режимом Януковича.
Влада, якою б демократичною вона не була, хоче аби громадяни мали коротку пам'ять. Саме тому в рамках культурно-мистецького проекту, за рік після революційних подій, ми запитуємо:
"Чому бандити досі не в тюрмах?", "Чи покарані вбивці людей на Майдані?", "Де боротьба з корупцією?" і "Чому не проводять люстрацію?"
Нині триває війна на Сході України. Збройне протистояння з російськими окупаційними військами стало ще одним підтвердженням справжності революції Гідності. В Україні виникло громадянське суспільство в якому не розрізняють людей за мовою чи релігійними переконаннями. Дух братерства відкинув на бік усі інші задавнені хвороби пост-тоталітарного суспільства.
Нині гостро стоїть лише одне запитання:
"Чи любиш ти Україну?"
Сьогодні ми схиляємо голову перед героями "Небесної сотні" та вшановуємо пам'ять загиблих бійців "Небесного батальйону". Саме з почуттям переосмисленого минулого з відповідальністю можна йти в майбутнє. Намагання забути важкі сторінки історії може дати лише тимчасове полегшення. Рано чи пізно підсвідомість втне злу витівку, але не з однією людиною, а з цілим народом і його державою.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
