Репресії проти донецьких студентів посилюються

Розміщаючи нижче оцей "крик душі" мого донецького побратима Станіслава Федорчука, я ще раз хочу запитати нашу владу: "Хто ви і чим займаєтесь?" Для чого ми вас обирали? Чому в демократичній країні тривають репресії? Чому купка негідників продовжує тероризувати цілий регіон нашої країни? Чому цілі підрозділи наших "доблесних" правоохоронних органів безкарно займаються протиправною діяльністю? У донецькому СІЗО вже є один політв'язень – Борис Пенчук. Наступними будуть студенти ДоНУ, які виступили з ініціативою про присвоєння їхньому вузові імені Василя Стуса?

Агов, там, нагорі, хтось дасть мені відповідь?...



Прокуратура та МВС у боротьбі з гуманітарною ініціативою донецьких студентів

Після того, як представники адміністрації Донецького національного університету поспішили заявити про те, що ДонНУ залишиться без імені і насамперед без імені Василя Стуса, пройшло відносно небагато часу. Посилаючись на проведені нашвидкуруч загальні збори університету, представники опонентів ідеї надання імені Василя Стуса, мали нібито спокійно святкувати власну перемогу. Однак, виявилося, що моральна та інформаційна перемога в загальноукраїнському масштабі залишилася за шести сотнями студентів ДонНУ, які отримали підтримку як академічних кіл України, так і громадськості. Зрозумівши власний прорахунок, адміністрація ДонНУ звернулася до Ворошилівської районної прокуратури для того, щоб остання провела графологічну експертизу справжньості підписів студентів, які поставили свій підпис за Василя Стуса. Прокуратура, в свою чергу, доручила МВС провести заходи щодо встановлення того, чи підписи є справжніми. Тепер представники МВС шукають студентів, які ставили свої підписи під зверненням за Василя Стуса і з'ясовують в індивідуальному порядку, чи вони дійсно ставили підписи. Таким чином, адміністрація ДонНУ здійснює акт помсти студентам, які насмілилися думати та діяти у стінах рідного університету.

Студенти-кримінальники

Шостого квітня 2009 року одного з представників ініціативи колишніх та дійсних студентів Донецького національного університету було запрошено старшим лейтенантом міліції Бахановим Максимом Сергійовичем до опорного пункту Ворошилівського РВ за номером 2 у місті Донецьку. Запрошення відбулося в телефонному порядку, без жодних письмово оформлених повісток. Як виявилося, представники МВС жадають отримати дані про студентів, які здійснювали збір підписів у підтримку надання ДонНУ імені Василя Стуса. Посилаючись на статтю 358 Кримінального кодексу України, представники МВС повідомили, що провадять передслідчі дії. Для того, щоб наші шановні читачі усвідомили, що "шиють" студентам, наводимо назву статті повністю: "Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів " (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=9&nreg=2341-14). Під час бесіди з представниками МВС з'ясувалося, що жодного злочинного наміру, посміхнися, читачу, в діях студентів, що збирали або ставили власні підписи за надання імені Василя Стуса – просто не може бути. Насамперед тому, що жодних корисливих мотивів, наприклад, заволодіння майном, отримання незаконних прибутків та інших протизаконних дій, неможливо знайти у діях студентів. На запитання, чому провадяться дослідчі дії, а не просто написано відповідний висновок до Ворошилівської районної прокуратури, представниками МВС була дана відповідь, що вони мусять "розібратися у справі". Такий собі парадокс – від гуманітарної акції до кримінальної статті, як виявляється, один крок. На першу думку спливають кримінальні статті, які часто використовувала радянська влада, для компрометації та арештів інакодумаючих. Виходить, що таки в донецькому заповіднику імені Берії традиції свято оберігаються.

Як адміністрація ДонНУ до прокуратури дійшла

На цей раз причиною поганого сну прокурорських співробітників Донецька стала заява керівництва Донецького національного університету щодо необхідності дослідження справжньості підписів студентів, які висловилися на підтримку надання ВНЗ імені Василя Стуса. Якщо говорити мовою одного з документів, який був продемонстрований представниками МВС у опорному пункті: "Обстоятельства дела: Донецкий национальный университет просит провести исследование подписных листов, с целью установления признаков подделки подписей". Ну що ж, мета навіть не приховувалася. Однак, за свідченням експерта, лише 5 з близько 500 підписів, можна кваліфікувати як написані однією рукою. Здавалося б, справа вичерпана і можна писати відповідь. Але очевидно, що або прокуратурі здалося замало таких дій, чи адміністрації університету і співробітники МВС отримали надскладне доручення – дізнатися у кожного студента чи ставив він власний підпис на листі. Якби замість МВС можна було написати улюблену абревіатуру чиновників старшого покоління – КДБ, то ситуація стала б зрозумілою. Однак, не сходиться. Не зумівши довести, що підписи є підробними, замовники вирішили здійснити персональний тиск на кожного окремого студента. Адже серед них обов'язково будуть ті, хто вже зрозумів, що власну причетність до ініціативи слід маскувати і від адімністрації і від будь-якої влади в Донецьку. Здійснивши такий манікюрний психологічний терор над власними студентами, адміністрація Донецького національного університету намагається себе убезпечити від ініціатив студенства, які нею не санкціоновані.

Від "Цитаделі" до "Барбароси"

Іноді масштаб задуму губить стратега і він стає жертвою власною гігантоманії. Саме такими жертвами гігантоманії та перестраху є на нашу думку, представники адміністрації ДонНУ, які намагаються розібратися з кожним, хто поставив свій власний підпис за надання університету імені Василя Стуса. Те, що виконавцями такої волі стали представники МВС та прокуратури вкотре підкреслює відсутність здорового глузду у авторів заяви. Наприклад, яким чином відправлені факсом віце-прем'єру з гуманітарних питань Івану Васюнику підписні листи студентів ДонНУ стали здобутком адміністрації університету? Адже весь час тривання кампанії ректор ДонНУ заявляв, що він не бачив жодних підписів дійсних студентів? Одже, виходить, що бачив? Тобто очі бачили, але не вірили? Сьогодні до Донецького національного університету завітає Микола Жулинський, який є директором Інституту літератури академії наук України, цікаво, що він скаже про такі цікаві графологічні експертизи та пресинг на студентів? Наступним кроком адміністрації ДонНУ має стати хоча б декілька публічних розстрілів, перепрошуємо, виключень студентів після літньої сесії. Таким чином, всі зрозуміють, що мати власну думку в стінах ДонНУ студентам не тільки не корисно, а й просто по-антирадянськи. Бо якщо добре зішкребти жовто-блакитні стрічки, щедро поширювані профспілкою між студентами на ознаку неприйняття імені Василя Стуса, прогляне звичайний комуністичний прапор.

Загибель "Титаніка": блиск та злидні адміністрації

Намагаючись врятувати власноруч підмочену репутацію перед всією думаючою Україною, адміністрація Донецького національного університету розпочала війну з власними студентами, які бажали надати своєму закладу ім'я Поета Василя Стуса. Колись одиниці кидали виклик могутнім імперіям власною творчістю та філософією і ставали свідками їхнього краху. Донецьким студентам знадобилося для цього лише одного підпису на аркуші за Василя Стуса. І ми бачимо як "Титанік" радянщини в ДонНУ тріщіть по швам, а зі споду виглядає те, що і має виглядати, зовнішній гламур і моральна злиденність керівників ДонНУ, що потопаючі у власній брехні, намагаються вскочити у допоміжні човни прокуратури та МВС.

Станіслав Федорчук

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.