2 березня 2010, 13:29

Помер журналіст Василь Васютин

"На 34-му році помер журналіст відділу розслідувань журналу "Український тиждень" Василь Васютин. Його журналістська кар'єра розпочалася у 1994 році з львівських видань "Експрес" та "Поступ". Згодом працював редактором і директором газети "Салон Дона і Баса – Маріуполь" та оглядачем "Салон Дона і Баса" у Донецьку. Також пан Васютин був заступником головного редактора журналу "Золотий Скіф", власкором інтернет-агенції ProUA у Донецьку, створив місцеву "Агенцію журналістських розслідувань (АЖуР). В "Українському тижні" працював, починаючи з 2007 року".

Таке повідомлення я щойно знайшов у мережі, а за півгодини до того цю гірку новину мені повідомив Толя Дністровий.



З Василем ми знайомі близько десяти років. Тоді, на початку нового тисячоліття, ми з моєю Тетянкою займалися просуванням львівської газети "Експрес" на теренах Буковини, адже видання прагнуло зруйнувати імідж регіонального, шукало нових читачів. Василь Васютин був нашим куратором щодо творчого напрямку – з ним ми в телефонному режимі погоджували доцільність надсилання того чи іншого матеріалу. Коли познайомилися "вживу", одразу ж виникли досить приязні відносини. Василь випромінював самий позитив, в ньому не було ні краплі тієї галицької пихатості, яку собі дозволяли деякі інші наші "боси" та "босики".

Потім кожен пішов своєю стежкою, інколи до мене долітали його "привіти", інколи зустрічалися його публікації, чув новини про "супер-толерантне" ставлення до нього донецьких політиків та бізнесменів – пудові кулаки їхніх поплічників прагнули переконати журналіста не займатися своєю роботою...

2007-го ми знову зустрілися в Києві – він уже працював у журналі "Український тиждень". Василь мало змінився, його очі так само випромінювали оптимізм і доброзичливість. "А давай, старий, ти нам щось писатимеш!" – запропонував мені, і я погодився, щоправда, вистачило мене ненадовго.

А в Києві ми всі живемо, наче очі – через дорогу, але не бачимося. Так і з Василем було. Кілька зустрічей в "Полонезі" за кавою, нечасті телефонні дзвінки, обговорення ідей, яким не судилося бути втіленими... І от Василя немає. Але хто ж, крім Бога, знає, коли кому йти з цього боку світу?

Земля пухом і вічная пам'ять, побратиме!

powered by lun.ua

Жертв Голодомору сьогодні вшановують і у Вільнюсі

Зараз я знаходжуся у столиці Литви Вільнюсі. Тут хлопці з ВГО "Вся Україна" зорганізували дуже гарний захід – на одному з головних майданів – Ратушному – вибудували "Українське містечко"...

Пришліть, будь ласка, новий пароль доступу!

Редагувати попередні дописи можу, а нових додавати не можу! Може хтось пояснить – у чому справа? Може, хтось допоможе?...

Віктор Баранов: "Фарисейству немає кінця, або Чергова "правда" від Яворівського"

ВІд автора блогу. Про все це я вже тут писав, і не раз. Але коротко. У статті В.Баранова всі "яворівські" оборудки й оборудочки висвітлюються значно детальніше...

6 листопада – день відновлення московської окупації Києва

Завтра – вихідний день. І не просто вихідний – його доведеться відпрацьовувати в суботу. Бо нашим владним совкам "нє ймьотца" – ніби й до Европи сунуться, а ніяк від московської пропаганди відлипнути не можуть...

Знайти письменників

Щиро переконаний, що геніїв українського слова варто розшукувати ще серед вихованців дитсадків. Для цього має існувати спеціальна програма. Але й те, що вже другий рік поспіль робить Інститут філології КНУ ім...

Спілка письменників підтримала "Безкоштовні курси української мови". Підписано відповідний меморандум

Учора в Будинку письменників НСПУ, що на вул. Банковій,2 у Києві відбулося перше заняття охочих вивчати українську мову – після підписання відповідного Меморандуму між Національною спілкою письменників України та Всеукраїнським комітетом захисту української мови...