Помер Олесь Ульяненко
Знову серпень – і знову біда у письменницькій спільноті – помер один з найяскравіших письменників сучасності Олесь Ульяненко. Про це щойно повідомив один з небагатьох його близьких друзів поет Дмитро Мамчур.
Ще немає медичних висновків про те, що стало причиною смерті, але ми всі, хто знав Олеся, хвилювалися про його серце. Хоча після скандалів довкола його книг "Знак Саваофа" та "Жінка його мрії" Олесь не раз говорив (зокрема, і публічно), що отримує телефонні дзвінки з погрозами.
Не знаю, чи доречно зараз говорити про те, багато чи мало зробив Олесь Ульяненко як письменник. Мабуть, багато, адже 48 років – не такий вже поважний вік. Правда в одному – він таки став класиком української літератури ще за життя.
Чесно кажучи, я досі не вірю в те що сталося. Ми мало спілкувалися, мало тусувалися, але коли зустрічалися, говорили переважно про нашу літературу. Вибачай, старий, коли щось не так.
Земля тобі пухом і пам'ять вічная!
Довідка. Олесь Ульяненко народився 8 травня 1962 року в місті Хорол на Полтавщині. П'ятнадцятирічним пішов з дому. Наступні 15 років життя охопили медучилище, моршколу, військо, шахту, Сибір, український Південь, участь у національному політичному русі – все те, про що Олесь не давав інтерв'ю.
Писати почав ще дитиною, але перші публікації з'явилися тільки в 90-х. У 35 років отримав малу Шевченківську премію за роман "Сталінка" – єдиний серед українських письменників. (1997). Є автором понад 20 романів, також виступав як публіцист.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
