Поліцейсько-дебілістична держава
Події, які ви маєте змогу побачити на цьому відео, відбулися 14-го березня об 11 годині на вул. Банковій. Мені зателефонував прес-секретар Національної спілки письменників України Ярослав Ніколін, який повідомив, що його не пропускають на робоче місце. Довелося з боєм доводити так званим правоохоронцям, що обмежувати право громадян на пересування не можна. За кілька хвилин довелося йти ще за одним співробітником, бо його теж не пропускали.
Так історично склалося, що палац президента на тій же вулиці, що й Спілка та інші установи. Але це ж не означає, що люди мають запізнюватися на роботу, зустріч чи ще кудись, бо так комусь захотілося.
Я розумію, що це пов'язано із додатковими заходами безпеки. Але до чого тут ми, прості громадяни? Чому ми маємо відчувати себе приниженими? І що заважає тим охоронцям пересунути свій турнікет трохи далі від початку вулиці і ближче до об'єкта своєї охорони?
Воістину, поліційно-дебілістичною виглядає держава, яка в такий спосіб захищає своїх зверхників!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
