"Привітання" з Кремля
Своєрідно привітав Президент РФ Дмитро Медведєв українців з 20-ю річницею Незалежності. І використав для цього оригінальний майданчик – зустріч з главою КНДР Кім Чен Іром. Медведєв наполегливо порекомендував українцям віддати Росії ГТС, вступити в Митний Союз і, в цілому, йти по дорозі Білорусії. А інакше доведеться застосовувати санкції. Чому такі категоричні ультиматуми саме в День Незалежності?!
Створюється враження, що російським керівництвом наша незалежність сприймається як особиста образа і загроза національній безпеці РФ. Фактично, його послання з дипломатичної мови перекладається як погрозлива пропозиція згорнути державність і оголосити повну капітуляцію перед Кремлем.
Російські вожді завжди проводили політику, спрямовану на знищення української державності. Чи то в часи Царської Росії, чи СРСР, чи РФ. Назви імперії змінювались, але не змінювалась політика щодо України.
Сьогоднішня проблема в іншому. Зовнішня загроза накладається на внутрішні проблеми. Українська влада, яка мала б мобілізовувати суспільство на захист національних інтересів, веде себе як окупаційна адміністрація. Хоча формально проголошується європейський курс України, важко повірити в щирість цих заяв. Адже зовнішня і внутрішня політика має одна одну взаємопідсилювати, а не взаємозаперечувати. Як можна у зовнішній політиці проводити курс на європейську інтеграцію, а у внутрішній примітивно мавпувати російську модель управління?
Неможливо проводити євроінтеграцію і одночасно кидати за грати політичних опонентів, топтатись по базових цивілізаційних цінностях Європейського Союзу (перш за все свобода слова і зібрань).
Коректний психоаналітик назвав би це "когнітивним дисонансом", а менш коректний – політичною шизофренією. А насправді, виглядає, що українська влада веде гру: на словах демонструє вірність європейським цінностям, а на ділі – крок за кроком здає національні інтереси України.
Не треба бути експертом-економістом, щоб бачити, до чого привів такий курс Білорусь. Результат – не тільки авторитарний режим, політичні репресії і міжнародна ізоляція. Це – неконкурентна економіка, яка переживає одну за одною економічні кризи.
Ця осінь для України буде складною. Політичне керівництво Росії усвідомлює, що якщо в грудні буде підписана Угода про зону вільної торгівлі між Укрїною і ЄС – це стане "точкою неповернення". Тому Кремль робитиме усе, щоб цього не відбулося. В хід буде запущено весь арсенал тиску – інформаційна війна, економічні санкції, газовий зашморг. Тому вкрай важливо, щоб все українське суспільство однаково розуміло ступінь цієї загрози і не дозволило Януковичу і його команді "здати" національні интереси, як це було під час ратифікації Харківських угод. Адже розуміння проблеми – це перший крок до організації ефективного захисту. Грунт для цього є – останні соціологічні опитування продемонстрували, що понад 70% українців гордяться тим, що є громадянами України і вважають себе патріотами своєї держави. Перед зовнішньою загрозою ми повинні бути єдиними.
P.S. Для тих, хто пропонує повернення України в "братні обійми Росії" я маю погану новину. Мені довелось побувати в Грузії через кілька днів після закінчення російської військової агресії. В бомбах, які російські літаки скидали на житлові квартали грузинських міст, не було механізму, який би визначав прихильників тієї чи іншої політичної сили. Вони вбивали усіх...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
