Чи можливо натуралізувати Азарова?
Поправки до Закону "Про громадянство України" я готував давно. Спонукали мене тривожні тенденції в Європейському Союзі. Велика кількість мігрантів, які прибули в європейські держави після Другої світової війни часто так і не адаптувалась до законів, традицій і цінностей держав, громадянами яких вони стали. В свою чергу це призвело до конфліктів і непорозумінь, які нерідко переходять у вуличні сутички. Як між різними громадами, так і з правоохоронними органами. Звичайно, на це накладаються і соціальні проблеми. Події кількарічної давності в Парижі та інших країнах Західної Європи – яскраве цьому підтвердження.
Тому парламенти більшості європейських держав провели кропітку роботу над вдосконаленням законодавства про громадянство, яке, разом з тим, було й так досконаліше за нинішнє українське.
У Франції звертатись за отриманням громадянства можливо тільки після п'яти років проживання у країні та складання тестування на знання французької мови та Конституції Французької Республіки. В Естонії для отримання громадянства необхідно також пройти усне і письмове тестування з державної мови, Конституції Естонії і закону про громадянство. У Великобританії обов'язковою умовою прийняття до громадянства є складання присяги. У США особу може бути натуралізовано, якщо, крім іншого, вона "є особою, що володіє високими моральними якостями, відданою Конституції Сполучених Штатів і доброзичливо налаштованою до чинного порядку і процвітання Сполучених Штатів".
Я переконаний: якщо українське законодавство щодо громадянства не адаптувати до європейського, ми неминуче зіткнемося з такими ж проблемами. Добрий управлінець не той, хто вдало розв'язує конфлікт, а той, хто його передбачає і не допускає. Зрештою, вчитись треба на чужих помилках, а не на своїх.
Отже, в законопроекті про внесення змін до Закону "Про громадянство України", який я підготував спільно з народним депутатом Лілією Григорович, ми запропонували:
- ввести письмові тести на знання державної мови для бажаючих отримати українське громадянство;
- ввести письмові тести на знання Конституції України і українського законодавства про громадянство;
- встановити мінімальний дохід на рівні прожиткового мінімуму, який має задекларувати перед державою претендент на отримання українського громадянства.
Прості і зрозумілі вимоги. Набагато м'якші, ніж в інших європейських державах. Адже очевидно, що жоден платник податків, жоден представник влади, або опозиції не хоче додаткового навантаження на бюджет країни – виплату соціальної допомоги непрацюючим.
Законопроект одноголосно був підтриманий профільним Комітетом з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин незалежно від політичного представництва. Здавалося, він буде підтриманий усіма і у залі Верховної Ради України. Звичайно, крім комуністів. Голосування відбулось цього тижня. Я виступив з трибуни і обґрунтував необхідність його прийняття. Але, після обговорення невблаганна рука Чечетова, яка стала замінником колективного інтелекту депутатів Партії Регіонів, дала сигнал "проти" (!!!). Хоч, і опозиція, і Блок Литвина, і група "Реформи заради майбутнього" проголосували "за", законопроект не набрав необхідної кількості голосів.
В перерві я попросив одного впливового регіонала пояснити причину такого голосування. Він відповів: "Такая рознарядка из Кабмина". І тут я зрозумів, у чому допустив фатальну помилку. Як може Партія регіонів вимагати вивчення державної мови у китайця, чи в'єтнамця, якщо прем'єр-міністр держави від Партії регіонів не може її вивчити!? Бо ж, якщо виявиться, що житель Зімбабве здатен вивчити державну мову України, а прем'єр-міністр України – ні, яка ж слава піде про інтелектуальний рівень нашої влади... Нам, логічно, запропонують перед тим, як "адаптовувати" інших, спочатку натуралізувати власного прем'єр-міністра Азарова.
P.S. Я, без сумніву, доопрацюю і знову подам законопроект на розгляд Парламенту. Але, паралельно треба робити все можливе, щоб усунути від влади в Україні тих людей, які ані за інтелектуальним рівнем, ані хоча б з поваги до держави не здатні адаптуватись до українського суспільства.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.