Майдан. Ми просто склали ''пазли''
Сім років тому ми виїхали зі Львова до Києва на Майдан. Мені ще встигли повідомити, що наш Центральний штаб заборонив виїзд на Київ. Я усміхався. Я знав – політика закінчилась – почалась революція. І політика знову почнеться, коли закінчиться Майдан. Майдан – це цінність в собі. Все, що було відразу до і після – менш значиме, аніж саме явище Майдану.
Дехто каже: Майдан привів до розчарування і поразки. Але я відповім – до розчарування і поразки привели політики. Майдан привів нас до перемоги.
Перша Французька революція теж формально програла. Лідери революції один одного знищили. До влади у Франції повернувся король Людовік XVIII. Але цінності, за які боролись революціонери стали визначальними в розвитку не тільки Франції, а й європейської цивілізації. Революція розбудила національний дух не лише французів, а й усіх європейців.
Дядько Юнг говорив, що кожен з нас неусвідомлено є носієм колективного підсвідомого. Щоб побачити картину, треба тільки скласти "пазли". Так от – сім років тому, на Майдані, "пазл" до "пазла", серцем до серця ми склали картину. А на ній – українська мрія – успішна країна вільних людей. Світ побачив – і завмер від захвату. Та що той світ – ми самі не могли намилуватися цією картиною, хоча ми всі стали її співучасниками і співтворцями.
Потім ми роз'їхались. Хто у Тернопіль, хто в Кіровоград, хто в Суми... Але образ української мрії залишився в наших серцях.
Ми не програли тоді. Ми поїхали з Майдану переможцями. Від люті скреготіли зубами путіни і януковичі. У світі помаранчевий колір став символом успіху, перемоги і України.
Смішні і нікчемні ті, хто сьогодні намагається заборонити святкувати річниці Майдану, хто викидає з підручників згадку про Помаранчеву революцію. Хто погрожує в цей день спалювати помаранчеві прапори. На жаль, і ми часто під впливом політичних розчарувань полюбляємо пожуритись з приводу помаранчевих днів. Хоча, мені здається, більшість тих, хто був на Майдані, в серці своєму знають – було класно. І можливо нікому, окрім себе в цьому не зізнаються. Не модно...
Але дітям своїм ми розповідатимемо про Майдан з захопленням і піднесенням. І зробимо усе можливе, щоб наші діти жили в країні, котру ми вимріяли на Майдані – в країні вільних, щасливих людей.
Ми втілимо українську мрію. Ми бачили її, ми полюбили її і вже ніхто і ніколи не зможе стерти її з нашої свідомості, з наших сердець.
Зі святом!
P.S. Побратимам на спогад про ті дні.
http://www.parubiy.org/photo_album.php/photo_album_id/14
http://www.parubiy.org/UserFiles/File/A.Parubij-ZapyskyKomendanta.pdf
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
