Чорний піар влади "технологія байдужості"
Останнім часом все частіше доводиться чути однакові тези від різних "незалежних" аналітиків. Тому зробив для себе висновок, що це розроблені владою технології.
Перша теза. Політики усі однакові – вони усі крадуть, розбудовують власний бізнес, збагачуються за рахунок доступу до "корита". І тому немає особливого значення, за кого голосувати на виборах.
Друга теза. Голосуй за тих, хто за ваш голос дасть найбільше гречки, або грошей. Адже вони усі злодії, але той, хто вам дає хабар, принаймні ділиться накраденим. А той, хто вам не дає хабар, мало того, що злодій, він ще й скупий злодій.
В чому задум цих технологій? Насправді, він до непристойності простий. Але лягаючи на поширені стереотипи надзвичайно ефективний. Ціль – підготувати суспільство до голосування на виборах за тих кандидатів, які будуть опиратись на величезний фінансовий та владний ресурс. Тобто кандидатів від влади. На Банковій розуміють: ці кандидати мають, як правило, "іміджеві труднощі" – кримінальне минуле, "брудні" гроші і "брудну" репутацію. Такий імідж змінити важко. А на округах потрібна гарантована перемога. Що ж тоді робити? Правильно! Розмити різницю між кандидатами. Суспільство закидає владі, що вона веде в парламент бандитів та злочинців? Тоді треба переконати суспільство, що кандидати усі однакові! Тож обирайте тих, хто дасть більше грошей. Адже різниці між ними немає ніякої.
Наприклад, між Саламатіним, котрий не мав жодного виступу будучи депутатом Верховної Ради України і жодного власного зареєстрованого законопроекту. Але відзначився тим, що кріслами трощив голови опозиціонерам. І, наприклад, опозиційним депутатом Володимиром Карпуком, заслуженим лікарем України, котрий підготував десятки законопроектів, має сотні виступів та поправок до законів, спеціаліст найвищого рівня в галузі медицини; котрого навіть найзапекліший скептик не запідозрить в корупції, чи власному бізнесі. Післязавтра друга річниця від ганебної ратифікації Харківських угод. Так от, в той день, коли ми відстоювали український інтерес в Парламенті, власне теперішній міністр оборони Саламатін з тваринною жорстокістю покалічив інтелігента Володю Карпука. І ви хочете мене переконати, що між тими людьми немає різниці?!
Тоді, 27 квітня, група депутатів від опозиції відчайдушно протистояла бандитському нападу владних бойовиків. Так невже між нами, і тими, хто з георгіївськими стрічками шматували синьо-жовтий прапор, калічили опонентів, виконуючи волю іншої держави, немає різниці?
Чи, можливо, немає різниці між міністром освіти Вакарчуком, якій провів глибокі системні реформи в освіті, спрямовані на знищення корупції, патріотом і професіоналом з великої літери, і теперішнім міністром освіти українофобом Табачником, котрий повертає в освіту корупцію?
Для мене це не просто різниця – прірва!
Але владі важливо переконати суспільство в протилежному. Щоб на виборах їхні кандидати, купляючи та залякуючи людей, мали добрий ґрунт. Їм важливо посіяти невіру, розчарування і байдужість. Це їхня формула успіху.
Вони добре пам'ятають боротьбу за незалежність, Революцію на граніті, Майдан. Вони пам'ятають запал і віру в очах сотень тисяч і мільйонів українців. І вони знають, що таких громадян не купиш і не залякаєш.
Тому віру треба знищити, а запал розсіяти.
Голосуй за того, хто більше дасть, адже вони усі однакові. Такий контекст вони готують для осінньої виборчої кампанії.
Я зараз пишу текст в залі Верховної Ради України. Ми вже другий день блокуємо приміщення парламенту. Ми розуміємо, що будь-якої хвилини можуть увірватися бойовики партії регіонів.
Я знаю, між нами і ними є різниця.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
