Генерал
Він загинув щоб ми жили.
Рік тому, 29 травня пішов у небесну Гвардію генерал-майор Національної гвардії України, Герой України Сергій Петрович Кульчицький. Загинув, як справжній бойовий генерал, як воїн, у збитому терористами гелікоптері неподалік гори Карачун біля Слов'янська.
Коли мені вдалося добитись формування перших добровольчих батальйонів і бійці Самооборони Майдану пішли в Національну Гвардію саме генерал Кульчицький взяв їх під свою опіку і пройшов з ними весь бойовий шлях – від Нових Петрівців до Павлограда та Слов'янська і загинув він, коли їхав до своїх бійців. Я бачився з ним і в Павлограді, і в Слов'янську незадовго до смерті. Бачив з яким захопленням мої хлопці дивились на генерала. Для них він став своїм. Гвардійцям він був справжнім батьком. Так вони його і називали – "Батя".
Працювали над відродженням Національної гвардії України як однодумці і соратники, разом і дуже щільно. Кожен у своєму напрямі – військовому і політичному. І у тому, що сьогодні Україну захищає високопрофесійна, бойова, сучасна Національна гвардія, величезна заслуга генерала Кульчицького. Тому майданівський батальйон Національної гвардії взяв почесне ім'я Генерала.
Схиляюся перед рідними Сергія Кульчицького. Нема тих слів які би втамували ваш біль. Але знаю – ім'я і пам'ять найріднішої вам людини буде жити вічно поки буде Україна і українці.
І хоч генерал не тут, він і зараз продовжує працювати для України. На його прикладі вже виховуються і будуть виростати покоління молодих українців.
Український офіцер. Бойовий генерал. Герой України Сергій Петрович Кульчицький.
Герої не вмирають.
Слава Україні! Героям слава!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
