''Немає друзів, немає ворогів – кожен тобі лише вчитель''.

Олена Притула виявилася кращим вчителем із сучасної мультимедійної журналістики. Непублічно без занурювання у зайве моралізаторство вона навчила самовпевненого репортера відрізняти гарне від поганого, ЖЖ від Twitter'a, Бородянського від Ткаченка, Україну від "неУкраїн", Мостову від Мостового, порядну людину від покидька. Здається, що і раніше здогадувався про все це, втім їй вдалося підтвердити здогадки.

Графоманю тут в ЖЖ з 2008-го; твіттерю та твіттеритиму відповідно на твіттері. За ідею поки писатиму лише для Тетяни Монтян в Інфопорні. А Українська правда – це поки що наше всьо, тому лише в пам'ять про людину що створювала разом з Оленою цей сайт час від часу писатиму і сюди. В коментах завжи братиму участь в разі наявности часу, бо іноді втомлюють аеропорти, авітвки та довгі перебування у вагонах потягів. А ще милуюся безпорадними штабними провокаціями анонімістів та нештабними дуростями інших "...істів". Вітання Сашку Чаленку та його товарищу Бектурсунову, якщо раптом ми знову не перетнемося.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.