Турецька субота
Зранку о 9:00 пішов до гуртовні OSMANLI TAKI. Перевірка прикрас, пакування та оформлення документів забрало 4 години. На шоу у Міжнародному виставковому центрі не встиг. Приїхав туди по обіді. Власник Джелялі сяяв від щастя. Про його компанію OSMANLI TAKI репортаж! (не джинса!!!) зробила найпрестижніша газета країни із щоденним тиражем 10 мільйонів примірників та 20 мільйонів відвідувань інтернет сторінки, що нелаежить до медіа-групи Doğan (CNN-turk, 15 нишевих телеканалів тощо).
Я радів за Джелялі та читачів щоденника Hurriyet, але мені не сподобалося як місцевий "андретан" на ім'я Джеміль Іпекчі оформив салон улюбленої для мене майстерні-артеля OSMANLI TAKI: "Нєінтересно, бєстлоково, б.ть, безумно і нєправільно сдєлано". Джелялі образився на 2 хвилини, але згодом погодився із турецьким варіантом крилатої фрази невідомого йому Петра Порошенка. Проте мені дуже сподобалася дизайнерка Дінчер та її бойфренд-спортсмен та модель цього шоу – Асан.
Оптика мого телефону зіпсувалася, але все одно видно, яка чарівна красуня ця чорнява середземномосрька туркеня. Біля Асана креативний директор та власник фабрики соціаліст:) Джелялі Оракчі та набридлий вам блоггер-барига.
О 17:00 поїхав до нашого генерального консульства в Стамбулі. Квартал багатіїв Флорія де розташувалися наші дипломати був не листопадово чарівний: у теплій стамбульский темряві Флорію підсвічують сучасні м'які фенери – телефоном цю красу не передати. (потрібна мені хороша оптика:))).
Біля генконсулства України не побачив жодної запаленої свічки та нвіть натяку або місця під це діло. Поліціянт пояснив – по понеділках українці не працюють, генконсульство зачинено, а свічки запалювати не можна, бо ніхто з посольства не попереджав про якісь події біля української диломатичної устнови 27 листопада. Довелося розповізти поліціянту про Геноцид-Голодомор; від слова Геноцид турок зблід, бо очікував розповідь про злочини труків проти вірменів. Коли дізнався про 7 мільйонів закатованих українців – порадив не запалювати свічку, а тихо помолитися у церкві або мечеті.
О 18:00 доїхав міським потягом з Флорії до Кумкапи; підказали що з Кумкапи рукою подати до Румського Патріархату – церкви святого Георгія та резиденнції Вселенського Патріарха Вартоломея Першого. "Рукою подати" означало півгодини у супрводі дуже моторного дядька – колишнього офіцера турецької армії. Дядько Уміт порадив не затримуватися біля патріархату, бо колишнє грецько-єврейське середмістя Балат останніми роками полюбилося ромам з Румунії та вихідцям з Африки з усіма відповідними видами бізнесу. Заспокоїв офіцера, що від мого позитиву регочуть навіть циганські барони та нігерійські наркодилєри. Довгою розмовою серед щильно дифузуючих мешканців та туристів дісталися мечеті Фатіха Султана Мєхмєта. О 18:25 пролунав Езан – заклик до молитви – довелося вибачитися пере Уміт-беєм аби зупинитися задля останнього на сьогодні 5-го намазу. Нічна молитва зазвичай триває від 3 до 7 хвилин. О 18:55 дістався Патріархату. Місцевий охоронець-грек закрив перед носом тяжкі двері патріаршої резиденнції і порадив повернутся зранку. Розповіді про Голодомор він слухати не схотів, бо вдома чекає родина, порадив зі "своїми проблемами" йти до цілодобової вірмено-католицької церкви або "метннутися" до римо-католицького собору Сен-Жермен на Істіклялі... Зараз допишу і метнуся...
Ось як виглядав Вселенський патріархат сьогодні о 19:00.
Bütün can qurbanlarına Allah rahmet eylesin. Dostlar sağ olsun (кримськотатарською) = Нехай Господь заспокоїть душі невинних жертв. Нехай друзі будуть здорові. Amin
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
