Історія однієї крамниці або сирецькі пригоди Пилипишина
Є у Києві вулиця Олени Теліги, а на ній є п'ятиповерховий будинок N3. На першому поверсі цього будинку є нежитлове приміщення. Його здають в оренду підприємцям. Однак між орендодавцем – ЖЕКом, і орендарем-підприємцем задіяна "прокладка" – таке собі ТОВ "Вікторія".
Це саме ТОВ орендує нежитлове приміщення з 1992 року. Відтоді "Вікторія" здавала приміщення у суборенду підприємцям реального сектора. А коли суборенду комунального та державного майна заборонили – ТОВ почало укладати з орендарями угоди про спільну діяльність.
У 2001 році київське подружжя, Олена та Геннадій винаймає у ТОВ "Вікторія" 186 квадратних метрів нежитлового приміщення під харчову крамницю. Тоді в околиці, поруч з будинком на Теліги, було чимало майстерень, крамничок та пострадянського соцкультпобуту. Але вже в 2003-му бандити почали скуповувати нежитлові приміщення під аптеки, банки та казино. У 2007-му крамниця Олени та Геннадія залишається останнім і єдиним магазином харчів в усій окрузі.
Утім, це лірика, а щоб побачити, якою була фізика, треба повернутися в 2005-й рік. Після своєї перемоги на Майдані, "гуманна" помаранчева влада вирішила піти назустріч реальному сектору. Фірму-"прокладку" продають орендарям, і відтоді вони платять вже не через ТОВ "Вікторія", а напряму – повну оренду за рішеннями РДА Шевченківсього району м. Києва. І все було б якщо не добре, то досить стерпно, якби на приміщення крамниці не поклав око голова Шевченківської РДА пан Пилипишин.
************************************************************************************************
докладно читайте тут
Екс-голові шевченківської РДА Пилипишину набридли такі, як пані Олена та пан Геннадій. Його людям треба швидко прибрати до рук усе, що ще якось можна вважати комунальним або державним. Нещодавно приміщення крамниці "продали" без конкурсу за 100 тисяч доларів ТОВ "Книжна лавка", яка нібито виготовлятиме "запчастини" для поліграфічної промисловості.
Рейдери з "Книжкової лавки" випустили з уваги одну деталь: з 1 грудня 2005 року право на постійне користування приміщенням має Профспілка "МЕДІАФРОНТ". Оформлено це саме угодою про спільну діяльність. Про свої заходи, збори тощо ми маємо завчасно попереджати власників магазину і маємо повне право на користування всіма 186 квадратними метрами.
24 листопада Профспілка "МЕДІАФРОНТ" вивісила на приміщенні прапор, біля нього були розвішані листівки із закликом до мешканців Сирця захисти власність громади від бандитів, яких пов'язують з Пилипишиним. Внизу значився мій номер телефону: +380674430129, але за цей тиждень ніхто так і не подзвонив, аби з'ясувати, що відбувається. Так само ніхто не заперечив, що дерибаном займається потенційний клєнт СІЗО Пилипишин. 29 листопада прапор ще висів, а 30-го зранку його хтось зірвав. Саме зірвав – тому що прапор був закріплений цвяхами та скотчем з урахуванням парусності полотнища, і вітер його забрати не міг; після того, як він зник, на цвяхах не залишилося й клаптика блакитної матерії – тобто, діяли рішуче, але акуратно.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
