Конкурс літературних творів ''Беркут-баба і 40 журналістів''

Конкурс від МЕДІАФРОНТУ.

Вигадайте найоригінальнішу версію, чому Беркут причепився до Мустафи, чому Беркут ламав пальці Кутравкову дверима навесні, чому обшукуваув головного радктора Кореспондента Віталія Сича?. Чому у Феодосії цього літа Беркут побив до струсу мозоку і переламених кінцівок 20-річних брата і сестру, лише за те що дівчина попросила в ресторані підійти до неї адміністратора, а ресторан кришевалі саме Беркутівці. Чому міліція і правохоронна система найбільший кіллєр і вбивця порівняно з якими Онопрієнко та Чикатіло тупі маньяки.

перша премія – 500 гривень,

друга – 300 гривень

третя – 200 гривень.

Сценарій має бути не більше 4 тисяч знаків у вигляді ессе, нарису, п'єси чи репортажу:) Можна коротко одним реченням.

osman.pashayev@gmail.com одночасно викладайте в коментах мого блогу.

Не бійтеся найнесподіваніших та фантастичних або сатиричних і порнографічних сценаріїв.





Номінант N1. Автор Сирожа Кость

О 21.30 наряд зразкових співробітників спецпідрозділу "Беркут" мирно патрулювали Рибальський острів.

В той момент,коли сержант І.Забудькуватий допомагав

громадянці похилого віку нести важку сумку з харчами до під"їзду,почулися вигуки "Аллах акбар".

Чемно попрощавшись з бабцею,сержант сів в автомобіль ППС

і наряд рушив на місце події.Картина,яку побачили правоохоронці вразила навіть найдосвідченіших.

Громадянин Найєм,будучи в нетверезому стані тримав в одній руці

величезний кухонний ніж,а в іншій тельбухи щойно зарізаної вівці,яка ще билася в передсмертній агонії на капоті автомобіля.

Якстало відомо в ході слідства,пан Найєм не встиг відсвяткувати релігійне свято Курбан-Байрам,

бо перебував на військових навчаннях,організованих відомою терористичною організацією Аль-Каїда.

Незважаючи на приїзд мирно налаштованого спецпідрозділу,терорист продовжував "своє свято".

На заклик правоохоронців припинити таке кричуще безчинство,Г-н Найєм не відреагував.

В цей момент в розмову втрутилася громадянка Даниленко.На вимогу сержанта зняти паранджу і пред"явити документи

панянка відкрила багажник автомобіля і дістала всім відомий "пояс Шахіда".Правоохоронці не розгубилися.)))

До переговорів з терористами долучився досвідчений водій ППС,який брав участь у визволенні майдану від терористів,

котрі називали себе підприємцями і перешкоджали встановленню новорічної йолки.

Пан найєм та пані Даниленко не хотіли йти на поступки і вимагали державного визнання Курбан-байраму.

Ситуація виходила з-під контролю.Навколо стоянки вже зібрався натовп.В ході переговорів з"ясувалося,що

терористи вели диверсійну діяльність,прикриваючись журналістською роботою.Вїхніх планах був замах на міністра внутрішніх справ,президента,

прем"єр-міністра та низку державних посадовців.Усвідомивши,що справа програна,терористи здалися.Правоохронці

по-дружньому підхопили пана Найєма попід руки і весело попрямували до подільського райвідділку.На місці події залишилися експерти.Під час обшуку

авто терористів міліція виявила 500кг тротилу та тонну кокаїну.Але на цьому інцидент не було вичерпано.по дорозі до відділку

Г-н Найєм викинув через вікно автомобіля свій мобільний телефон.Вже через декілька хвилин на місце події прибули рятувальники.

Спільними діями водолазів та пожежників телефон було знайдено у Дніпрі на глибині 45 метрів.Як з"ясувала експертно-кримінальна лабораторія при УМВС,

телефонний апарат виявився непростим.Серед його функцій були передача фотоматеріалів у космос,безлімітний зв"язок з Аль-Каїдою та надсилання ММS.

Вже у відділку пан Найєм погрожував міліціянтам розправою над всіма слов"янськими народами,побив вікна шкіряним кріслом

начальника райвідділу (ціна 2000грн),пообривав всім погони.На всі дії г-на Найєма правоохоронці відповідали чемністю

та ввічливістю,так як інші форми спілкування з затриманими є для міліції непритаманними.Тригодиина стримана розмова з дебоширом

завершилася на користь правоохоронців.Мустафа Найєм покаявся і пообіцяв більше так не робити.Пізніше доброчинний спецзагін "Беркут"

доставив пана Найєма додому,дорогою розповідаючи смішні анекдоти та цікаві історії з життя міліції.



Робота N2 Сирожа кость

На сцені стоїть макет автомобіля з дірками від куль та забрудненими пустельними пісками вікнами.На землі біля

дверки автомобіля сидять Мустафа Найєм та Тетяна Даниленко.На голові у Мустафи криваво-червона чалма з тризубом замість

брошечки.Через плече висить автомат АКМ з зігнутим дулом.На колінах у Мустафи лежить мобільний телефон з прив"язаним динамітом червоного кольору,

як в мультику про Бакс Банні.

Навкруги валяються гільзи,магазини,марлеві пов"язки та невикористані гранати.

Мустафа п"є "Зам-зам-колу" і голосно відригує.

Тетяна Даниленко,вдягнена в скромний одяг офісної працівниці,вправно розписує нігті антиміліцейськими гаслами А.С.А.В,

"Мєнти нам нє кєнти","Хароший мєнт-мьортвий мєнт".

Мустафа

Ну може хоч тепер,помститися я зможу.

Міліції,яка дратує серце хладнокровне журналістське.

За те,що гарно всі працюють і не дають мені сенсацій.

От погані.свої учинки чесні та шляхетні

несуть по світу й радують людей.

Затримують злочинців та бандитів

І не чіпаються до молоді.Сволоти.

Тетяна

Та чого тобі?нехай живуть,працюють

І захищають громадян.

Ти ж в цей момент про олігархів темних

В статтях своїх окрилених пиши.

М.

Не можу,розумієш.Нема про що писати.

Бо олігархи,як всі добрі люди

всі гроші величезні поздавали

в лікарні,фабрики на користь громадянам

Всі Майбахи і мерседеси вони

роздали пролетаріату

самі ж у скромне одягнувшись

пішли в народ.

Т

а про народ?чого же ти

не пишеш про людей,які їдять криветки

Та запивають вином червоним

М. (Перебиває)

тихо!Хтось йде!це мабуть ті,

кого чекав я тут!

Входить скромний "беркутівець" з букетом синіх незабудок і добрими,синіми очима.

Б.

Добридень,здрастуйте,?

Я вам розмову не прервав?

Не встиг я вас зі святом привітати

Що відбулось недавно.

М.

Яке?Чи ти поганий не маєш наувазі

День захисту всіх прав людини?

б

О!Саме так,мій високоповажний!

В честь цього свята,в світлий день

всі співробітники УМВС,віддали

погані палиці резинові свої

і поклялись ніколи до мужніх

рук своїх не брати ці знаряддя.

Вже з того дня у відділках

Існують правила єдині.

Що всіх затриманих ми поєм чаєм

і Видаєм шкарпетки теплі та приємні.

Тож попрошу,кохані друзі

Прийдіть до нас у гості

На вас компанія чекає

У складі трьох хороших друзів.

М.

Ніколи так не буде,чуєш.

ми не підем в твої тенета.

Бо там ти з нас поробиш

Хороших та відважних журналістів,

Що будуть у газетах паперових писати

Про апостолів в погонах.

З цими словами Мустафа розлючено підпалює динаміт і кидає мобільний телефон в "беркутівця",

який спритним рухом перехоплює його.

В ту ж мить "беркутівець" віддає красивий букет незабудок Тетяні Даниленко

і з реверансами та поклонами зникає зі сцени.

Робота N3 адміністрація сайту Дурдом

Минус десять. Сержант Петренко мрачно сплюнул на тротуар. Слюна в полете не застыла, но от этого было не легче. Неделя начиналась препаршиво.

Нет, не подумайте, что Петренко попал в перестрелку с рецидивистами и получил ранение. И его вовсе не откомандировали в Москву перенимать опыт работы с болельщиками в преддверии Евро-2012. И даже поток денег, проходящий через его карманы по пути к начальским, не иссяк.

Петренко просто надоело. Причем надоело все. Абсолютно. Скажете этого мало для плохого настроения? Значит вы счастливый человек. А вот Петренко – нет.

Бычок отправился вслед за плевком.

- Бросать мусор на тротуар – нехорошо, – раздался в голове голос маленького Петренко.

-Угу, – ответил большой Петренко, – вот подрастешь и не такое делать будешь.

- Никогда! – продолжал настаивать маленький, – моя, то есть наша, мама учила меня, то есть нас, вести себя хорошо!

- Значит плохо учила!

- Не говори так о маме!

- А если она хорошо учила, то почему я повзрослевший так отличаюсь от тебя, оставшегося маленьким?

- Может жизнь такая? – помолчав, робко предположил Петренко-ребенок.

- Угу. Такая, – Петренко еще раз смачно плюнул, а затем развернулся и с носка засадил по окурку. Окурок пролетел несколько метров и исчез в сугробе, – Все, нет мусора на тротуаре. Доволен?

- На тротуаре нет, а так есть.

- Угу. И этот мусор – я!

Петренко встряхнулся, сосредоточился и стал воображать, что такими же размашистыми пинками загоняет себя прошлого куда подальше. Перед глазами появилась фотография 3-Б класса, с которой на него смотрел маленький зануда, и тут же исчезла в воображаемой грязи, втоптанная воображаемыми сапогами сержанта.

Настроение стало еще хреновее, но Петренко уже принял решение терпеть и зашагал к машине.

- Сынок, а который час?

Петренко вздрогнул и прислушался. В голове было пусто. Нет, этот голос вовсе не принадлежал к числу воображаемых.

- Сынок, с тобой все в порядке? – возле дорожки за кособоким лотком, заваленным всякой дрянью, сидела бабка. Обычная бабка. Ничего страшного.

- Испугала ты меня, мать! Взять бы, да и погнать тебя отсюда!

- А куда ж я пойду, сынок? Даже денег-то тебе дать нету.

- Да ну, старая! Какие с тебя деньги. Не мой уровень.

- Может я, сынок, помогу тебе чем?

Петренко, саркастически улыбаясь, осмотрел бабку. Лет под семдесят, в платочке, на руки смотреть страшно (неужели варежек даже нет?). Помощница...

- И чем же ты мне поможешь?

- А ты скажи, что тебя гложет, может подскажу чего.

"Хрен с ним" – решил сержант.

- Хорошо... Понимаешь, бабка, надоело все. Работа эта, снег этот, мороз этот, начальство это... Млять, сука, заипало все!!!

- Поняла, сынок, поняла. Щас, дорогой, подожди...

Бабка полезла в знакомую до боли безразмерную клетчатую сумку. Через минуту торопливых ковыряний на свет появилась стеклянная литровая банка. Отчетливо запахло солеными огурцами. "Издевается тварь!", – подумал Петренко и начал закипать.

Бабка, не обращая внимания на перекосившееся лицо сержанта, открыла банку, опустила в нее покрасневший на морозе нос и шумно вдохнула. Ее фигура моментально обмякла и стала походить на мешок с картошкой. Глаза закрылись.

"Пипец! Подохла карга старая! А мне теперь с телом разбираться!"

Но бабка дохнуть не собиралась. Ее рот приоткрылся.

- Слушай меня! Истинно говорить буду! – челюсь не шевелилась, шевелений языка тоже не было видно, но зуки раздавались предельно четкие.

- Эй-эй, мать! Ты чего?

- Я ничего, это ты чего. Тебе ж все надоело, так слушай!

- Что слушать, мать, перестань, мать! – залепетал Петренко, поглядывая в сторону машины. Может смыться?

- Скажу тебе что будет.

- Говори, мать, говори. Может скорую вызвать?

- Значит так. Скоро ты станешь знаменит!

- Я? Не смеши, таких ментов как я – полно.

- Истинно говорю – будешь! Будешь знаменит и поменяешь работу!

- Серьезно? Я, конечно, давно мечтаю об этом, если честно... Даже не знаю что делать, но...

- Ищи машину...

- Так вот она, рядышком. В больничку отвезти?

- Ищи машину со смуглым человеком.

- С негром что ли?

- Нет. Вижу смуглого человека. Вижу...

- Чурку что ли, то есть кавказца, что ли?

- Не разберу... Ищи смуглого и все будет по словам моим...

Тут бабка вздрогнула и раскрыла глаза.

- Ну что, сынок, сказала что-то интересное?

- Испугала ты меня мать. Что это было такое?

- Да бывает... С матерью моей, с бабушкой, ...

- Хрен с ней, с бабушкой. Как здоровье?

- Нормально здоровье...

- Вот и ладненько, я побежал тогда. Работа!

Петренко шустро впрыгнул в салон и начал прогревать двигатель. Пронесло! Ну и дала старая! Думал лапти откинет!

***

Дежурство подходило к концу. История с бабкой почти забылась. Сержант вяло крутил баранку и мечтал о том, как приедет домой и навернет грамм триста водочки. И непременно с огурчиками! С солеными огурчиками!

Свет фар скользнул по лобовому стеклу припаркованной иномарки. На мгновение стали видны лица сидящих впереди парня и девушки. Парень был смуглый... Смуглый!

Петренко резко затормозил, судорожным движением схватил фонарик и вышел из машины.

...Шаркающей кавалерийской походкой, поздним вечером тринадцатого числа зимнего месяца грудня по автостоянке у офиса "Пятого канала" навстречу свой судьбе шел сержант "Беркута" Василий Петренко.

Номінант N4

Підступність і кохання.

Дійові особи:

Доній, депутат парламенту.

Мустафа, журналіст.

Таня, красива і горда жінка, журналіст і об'єкт кохання Донія та Мустафи.

Підполковник міліції Праведний, давній приятель Донія і Юлефан.

Мєнти, безстрашні істоти з кийками.

Картина перша. Біля приміщення заводу "Ленінська кузня" стоїть, замислившись, Мустафа. Він на когось чекає. В одній руці він тримає букет квітів, у іншій – майже допиту скляночку кави, котрою намагається зігрітися у зимну погоду.

Допивши каву, від холоду починає підтанцьовувати. Потім наспівує на мотив пісні Бреґовіча "Hajdemo u planine".

Мустафа: Покохав я Таню, Таню Даниленко

З П'ятого канала.

А вона не проти, начебто не проти -

Грошей маю ж мало!

Вона любить тачки, дорогі каблучки

І свою дитину.

Не зароблю я

На таку вибагливу людину!

Ой, я бідний, чесний журналіста!

Ой, нещасний, добрий спеціаліста!

Грошей за ефіри не беру я!

Не пишу замовні я статті!

Добре вже мені ніхто не платить -

Вже часи не ті, не ті, не ті!

Обличчя Мустафи випромінює радість і гордість собою (через непродажність) й легкий сум (через те, що не заробляє на примхи Тані).

Цю пісеньку добре чув Доній, що непомітно для Мустафи стояв неподалік.

Мустафа (продовжуючи пританцьовувати):

Бабок-бабок, бабок не візьму я!

Можна дажє і нє прєдлагать!

Підходить Доній. Він по-дружньому ляскає Мустафу по спині, неввічливо обриваючи пісню.

Доній: ха-га, здоров, мій друже Мустафо!

Тут клімат є для тебе захолодним,

А ти стоїш, неначе певен того,

Що змерзнути не можеш аж ніяк!

Чи у твоєму серці, любий брате,

Сади розквітли теплого Ґеррата?!

А чи тебе щось інше зігріває,

Аніж думки про рідну батьківщину? (підморгує Мустафі).

Мустафа:

Ніщо не гріє так, як чиста совість

І серце, переповнене бажанням

Казати людям правду! Ношу цю

Я пру вже кілька років на собі

За вельми скромну і помірну плату!

Доній:

Твоя чудова лиса голова

Є символом єднання форми й змісту.

Твої думки, статті і репортажі

Такі ж блискучі, світлі й сонцесяйні,

Як лисина, що їх символізує! (убік):

Я депутат крутий, а ти – лайно!

А Таня не твоє – моє майно!

Мустафа:

Ніхто не розуміє, так як ти,

Що бути чесним – ніфіга не подвиг,

А стан душі! Шукають зайві гроші

В моїх благеньких джинсах... Хрін знайдуть! (лупить себе у груди).

Що заробив, те задеклярував,

Сплатив податки й сплю собі спокійно.

Та всеодно прийдуть! Колись прийдуть

За мною пси кривавого режиму...

Я чую носом їхні аромати

Сечі і перегару...

Доній: Годі, брате!

Дзвони мені і геть не переймайся.

Завжди тебе я витягну з лабет

Ментів,прокуратури... Ну ти знаєш!

Я на етер сюди прийшов, а ти

Чого стоїш тут?

Мустафа: Таню Даниленко

Чекаю, щоб до хати підвезла.

Доній (тисне рвучко руку Мустафи):

Біжу, спізнюсь бо...

Картина 2.

Доній (заходить у приміщення й стрімко забігає в туалет).

Ти Таню захотів? а ось тобі! (показує дулю унітазові).

Я план таємний склав: дзвоню Петрові!

Він чесний підполковник, мій боржник,

Нехай відплатить! (у телефон):

Петре, упізнав?

Доній, ага. Є термінова справа.

Закрий, будь ласка, Мустафу Найєма

На кілька діб у теплому сізо,

А я за час цей виллю компромат

Такий, що wikileaks не знав донині!

Отримав документи щодо нього.

Тримає він бардель престижний, падла,

А вам, мєнтам, за це ані копійки!

Хіба це справедливо? Аа, так-так!

І Юлю він ненавидить всім серцем...

Шо-шо? Да-да, важливая деталь

Остання... Розумію... Слухай, Петре...

Картина 3. Праведний, тримаючи телефон, зосереджено час від часу ствердно киває.

Праведний:

Зроблю! Поняв! Харашо! (кладе трубку).

Я рожу цю неруську помню добре!

Када-то він мене застав с канвєртом,

Которий получав я в нарколиги,

І написав про це. Я відкупився.

Ще потім об'яснітільну катав,

Шо то була такая разработка...

Не бзди, Олесю! Здєлаєм все чисто!

Хай думає, шо в'їде віндамой

Із дєвушкой... В подольском руведе

Ти спати будеш ноч твою нещасну!

Запомнивя, шо Юльку мучив ти

І гриз свою продажну ручку нагло,

Када моя Богиня говорила

Святі і не заучені слова.

Баланду ти у мене погризеш,

Хотя вона і жидка, то нічого!

А Дєвушку не тронем. Налякаю,

Як і просив Олесь, до полувсрачки

Й вязать не буду.

Картина 4. Таня й Мустафа біля машини.

Таня:

Які чудові квіти! Це мені?

Мустафа довго дивиться просто їй увічі. Потім ніжно обіймає за плечі.

Таня:

Тут холодно! Ходімо до авта

Із кондиціонером, мій пустуне!

Чути упевнені важкі кроки. З'являється озброєний загін ментів.

Мустафа: Ідуть! Ідуть, мов на розбійника з кийками!

За що! За що!

Праведний:

Де бабкі, маджахєд?

Ти думав я не взнаю про бардель?

Мустафа: Який бардель?

Праведний: В епоху інтернєта

Від Праведного тайн давно уж нєту!

Таня: які секрети! Він є журналістом!

Праведний: Шо не мішає бути й сутіньором

В свободне время. Кстаті говоря,

Древнєйші ці профєсії похожі.

Да, дєвушка мілєйша?

Таня: безпрєдєл!

Рятуйте, відпустіть! Я в суд подам!

Мустафа намагається взяти мобільний. Мєнти професійно заломують йому руки, з яких випадають квіти.

Праведний жорстоко проходиться по них черевиками, від чого Таня падає непритомною.

Неподалік за всім спостерігає доній і злостиво усміхається. У напівтемряві сцени видно його вишкірені ікла. Дочекавшись, коли "бобік" з Мустафою поїхав у відділок, підбігає до непритомної Тані, заносить її у машину й сідає за кермо.

У машині цілеспрямовано обдзвонює всі медії, що є в його контактах і стревожено повідомляє про затримання Мустафи.

Завіса.

N5 автор Віталій

Подол. Место встречи изменить низзя – 2.

Действующие лица.

----

Усама Ошаев (опасный террорист по кличке Ус).

Нустафа Майем.

Монтана Татьян.

Дострочный лейтенант Сосантин Гнойний.

Псикер Яйцений Арсенюк.

Сержант Рожа (бывший сотрудник Кобры).

Допольское ВОРД.

Славик Шустрый

Хуянь-муянь (наш слоган: свет и радость мы приносим людям)

----

Действие происходит у телестудии 5-го канала.

Разговор в джипе.

- Ус вышел из студии, бум брать?

- Да где?

- Ну вот чурка пошел к парковке.

- Подрулим. – сержант Рожа нажал лениво на педаль газа и через считанные

секунды из мрака показалось удивленно-прищуренное лицо Нустафы, освещенное

китайским трофейным фонариком фирмы хуянь-муянь добровольно подаренным ему

на космодроме.

- Ты кто? – вежливо спросил Рожа.

- Я журналист Нустафа Майем, вот, пожалуйста мое удостоверение – злобно

ответил подозрительный лысый тип.

Гнойний толкнул в бок Рожу.

- Это вроде не он! Наш волосатый!

- Документы! – еще вежливее повторил Рожа, освещая удивленное лицо Майема.

- О блин – моя фотка им понравилась? Нустафа второй раз нащупал документы,

рассматривая до боли знакомый скрюченный средний палец Рожи,

расместившийся на кнопке фонаря. – Где же я видел это палец? – а Монтана

Татьян вмиг бы пояснила владельцу этого пальца его права!

- Вот удостоверение! – уверенным жестом Нустафа поднес корочку к Роже.

Гнойний, сравнив фото Ошаева и Майема, подумал – а все вы чурки на одну

рожу, но проверить не помешает!

- Проедем с отделение!

- Позвольте узнать, на каком основании? – нахамил Нустафа Роже.

- А рожа кавказской национальности мне твоя не нравится! – толерантно

заметил Рожа.

- И все же этот палец я точно видел! – навязчивая мысль не отпускала

Нустафу. Вдруг в его памяти вспыхнул фоторобот пальца, составленный по

описанию псикера Яйцения Арсенюка.

- Ну-ка посветите мне в лицо фонариком! – улыбнувшись, попросил Нустафа

сладким голосом. – Да. Это он! Тот самый Рожа! Вот везение! – широкая

улыбка расползлась по лицу Нустафы.

- Он еще и рожу нам корчит? – возмущенно крикнул Гнойний. В машину!

- Вот, потирая замерзшие руки, подумал Нустафа, утонув на заднем сидении

милицейского внедорожника. Новая тема к пятничному эфиру готова!

- Алло, Славик, меня задержал Рожа, то самый, который указывал пальцем

дорогу Арсенюку, помнишь?

- Нисебефига!

- Сйчас едем в ВОРДе составлять акт о задержании!

- Почему не на бумаге?

- Ты не понял! – В Дополькое ВОРД!

- Мешаешь слушать музыку! – рявкнул лейтенант Гнойний, вырывая Айфон 4 из

рук Нустафы и засовывая под Рожу. – так будет надежнее!

- Что это за звуки? – тщетно кричал в трубку Славик! Все, подумал Славик,

пиндец Слабоде Вовы!

Тогда еще никто не подозревал, чем закончится операция по задержанию особо

опасного террориста по кличке Ус.

У входа в здание Нустафа ощутил резкий неприятных запах.

- Лять, откуда это? Из кармана торчал его айфон, подозрительно источавший

запах Рожи. Ой фуу! – брезгливым движением Нустафа вытряхнул телефон на

лестничную площадку.

В ВОРДе наступила паника. Весь личный состав был срочно эвакуирован по

сигналу химической тревоги.

Нустафа ехидно прищурился...

- Кафэлёк кафэлёк какой кафэлёк?!

В воздухе неприятно пахло служебным расследованием... Рожа покраснел и

надавил на Гнойния.

- Я те говорил, что это не ус! Че делать будем?

Гнойний опустил голову... Следующего внеочередного понижения звания герой

экрана не перенесет. К гадалке не ходи!

Вдруг тишину пронзил дикий крик

- На его месте должен быть я!

- Кто это? – Рожа и Гнойний переглянулись?

- Честь имею предствиться. Усама Ошаев. Вы же меня хотели арестовать?

- Мы это... – неуверенно помямлили хором Гнойний и Рожа...

- Нустафа! Ну ты совесть имей! Хлеб отбираешь! – возмущенно заорал на

Нустафу Усама.

- Сочтемся, коллега. – пожав руку друг другу, журналисты поехали домой

делиться впечатлениями.

Нарешті підбили підсумки літературного конкурсу, що тривав 2 доби. Всі роботи написані на вигаданих подіях і не мають нічого спільного з реальними людьми. Будь-які співпадіння імен, прізвищ та посад є випадковістю.

переможці літературного конкурсу "Беркут в житті Мустафи"

Перша премія не дісталася нікому

Друга премія Робота N1 300 гривень автор Сирожа Кость та Робота N5 автор Виталий 300 гривень

Третя премія Робота N4 200 гривень

за літературну майстерність сайт дурдом отримує 200 гривень за роботу N3

Нагороди можна отримати на банківську картку. Всі подробиці в листуванні через email