Керівництво Фонду Держмайна зіпсувало квартирне питання.
Наталю Колеснікову з жовтня 2011 рока намагаються звільнити. Після 17 років незмінної роботи в центральному апараті Фонду Державного Майна. Ні, вона ніколи не продавала Криворіжсталь або Укртелеком. Її посада – чиновниці середньої ланки – не впливає навіть на продаж дрібного ларька. Це звичайна держслужба, на який працюють сотні тисяч жінок в Україні.
Спочатку її хотіли скоротити згідно Указу Президента про оптиміізацію роботи державних оргнів влади. Але жінка одна виховує неповноліітнього сина. ЇЇ змушвали забрати документи про розлучення аби звільнити за застарілою інформацією про стан родини.
Після того як з гіпертонічним кризом у 35 років вона потрапила до лікарні, керівництво змінило тактику. Її почали переводити на інші посади, до яких Колеснікова не мала ані фахової підготовки, ані освіти. А потім їй влаштовували формальні іспити, яких вона не склала та заднім числом офрмлювали акти про прогули. З цим джентельменським набором роботодавця я особисто знйомий.
Ну поганий працівник, чого тримати. Давай досвіданья – шукай роботу.
Якби воно було так – то автор не став би витрачати ваш час на цей допис. Справа в тому, що прийшла Наталія до ФДМ звичайною секретаркою після технікуму у 19 років, вивчилася у КНЕУ на бакалавра економіки за квотою Фонду Держмайна, а 5 років тому роботодавець її як гарного фахвця відправив на навчання до Академії Держуправління аби отримати ступень магітсра управління і навіть заплатив за дворічне навчання.
Чому ж зараз всі сили кинуті на звільнення цінного працівника. Бо зайвого спитала. З 2003 року Наталя перебуває у черзі на отримання квартири. Як була 30-ю в черзі 9 років тому так досі і залишається тридцятою. Але час від часу ФДМУ отримує квартири для своїх працівників. Проте хто отримав і за якими критеріями – загадка.
Взагалі то шанс отримати хоча б через 15-20 років житло та більш менш пристойну пенсію – єдині аргументи, які змушують фахівців працювати за зарплату 1800 гривень на місяць на державних посадах, де хабарі відсутні, а додатковий заробіток неможливий.
Але ж ФДМ – не приватна установа: звільнити працівника звідти не так легко, бо є реальні профспілки. Виявляється первинна організація Профспілки Дрежслужбовців у ФДМУ ніяк не реагувала на незаконне звільнення через... відсутність нового положення про Профспілку. "Якась дурна відповідь" – здалося мені, бо на профспілкових статутах на положеннях якщо з'їв не собаку, то щось схоже.
Наявність або відсутність Положення ніяк не може впливати на діяльність профспілок і подібні речі можливі лише тоді, коли лідери профспілки є посіпаками робтодавця.
Наталя звернулася за допомогою до Федерації Профспілок України, складовою якої є Профспілка Держслужбовців. Звідти прийшов формальний лист-відписка до ФДМ України, після чого ситуація для Наталі лише погіршалася.
Справа Наталі Колесникової могла би стати переможною як для первинного осередку профспілки держслужбовців, так і для всієї ФПУ. Але коли профспілкою керують ідейні імпотенти, що мають вплив на залишки профспілквого ресурсу, їм не до захисту права працівника.
Для роботодавців звичайно такі профспілки як доктор прописав. Збирають гроші, роблять подарунки на Новий рік і на похорони і не заважають робити керівництву свої справи.
Утім для 77 членів президії пострадянскьої ФПУ має бути зрозуміло – така профспілка нікого не лякає. Скільки там у вас членів? 10 мільйонів. Це є ресурс, але він особливий і тільки тоді він буде як армія, коли кожен окремий працівник відчуватиме свій захист від первинної організації до Федерації. Захистить таких як Наталя, що платять вам 50 гривень на місяць внеску з невеликої зарплатні і решта із задоволенням сплачуватимуть вам свої гроші.
Колеги-телевізійники – ось вам тема для соціального репортажу – як квартирне питання зіпсувало керівництво ФДМ України. Є і героїня, і історія, і картинка.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
