Реформа державного управління: критична фаза

Я вже неодноразово писав, що вважаю реформу державного управління ключовою точкою модернізації країни, бо без неї просто нема кому впроваджувати решту змін. Без нових кваліфікованих та вмотивованих людей з відповідними повноваженнями будь-які починання потонуть у бюрократичних хвилях.

За цим посиланням є стаття, написана півроку тому, що дає уявлення про основні завдання та хід реформи державного управління. Що змінилося за півроку?

Позитив:

1. Продовжується набір нових людей у нові структури. Вже 350 переможців відкритих конкурсів працюють у 60 директоратах, а всього відбулося 824 конкурси (решта чекає призначення). Конкурсна процедура постійно удосконалюється ("робота над помилками" набагато важливіша, ніж вміння не робити помилок). Висока конкуренція у поєднанні з гідною зарплатою та обіцянкою цікавої роботи приваблює достойних людей. Фактично ці люди є "агентами змін" у державі – а цінність агентів змін зрозуміла кожному, хто коли-небудь вирішував проблеми трансформації організацій.

2. Внесені перші зміни до Регламенту Кабінету Міністрів, що запроваджують нові процедури роботи: оцінку впливу урядових рішень. Нові урядові рішення мають прийматися лише на основі аналізу ефективності попередніх, а ключові показники їхньої ефективності повинні відслідковуватися постійно (більше деталей у вищезгаданій статті).

3. Триває навчальний процес: нові держслужбовці навчаються робити те, що досі не робив жоден уряд України, а саме – виробляти виважену державну політику (policy, не плутати з politics), аналізувати впливи нормативних актів.

Негатив:

1. Реформа ризикує загальмувати: досі не прийнята значна частина необхідної нормативної бази (наприклад, цільова структура міністерства, розподіл сфер політики тощо). Особливо важливо прийняти нормативку щодо фінансування нових держслужбовців без збільшення загальних витрат бюджету. Окрім нормативних актів Кабміну, настав час для глибших речей: прийняти нову редакцію Закону про Кабмін, про центральні органи виконавчої влади, а також внести необхідні зміни до Закону про державну службу після 2,5 років його "тестової експлуатації".

2. Є спротив з боку міністрів. Їх можна зрозуміти: міністри побоюються втратити ключових співробітників та керованість щоденними процесами. З іншого боку, реформа в інтересах міністрів, хоча вони самі цього часто не усвідомлюють: замість керівництва щоденними дорученнями – у міністерствах встановлюється чітка відповідальність за сфери політики, й міністерство концентрується на основному – аналізі та розробці політик, а решта процесів йде "у фоновому режимі".

3. Реформа мало комунікується громадянам, а жаль. Адже всі без виключення громадяни, праві і ліві, багаті й бідні, бажають одного й того ж: скорочення бюрократії та видатків на держапарат, підвищення якості державних послуг, професійності та відповідальності. Реформа державного управління якраз і має на меті всі ці речі.

Зараз є певна критична фаза. Попереду півтора роки політичної (на цей раз politics, а не policy) вакханалії. Мало не втратити досягнень, важливо пройти точку неповернення, а це якраз можна зробити цієї осені.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.