Заява економістів щодо ''червоних ліній'' в економіці
Заява
Ми, представники центрів економічної думки, уважно слідкуємо за розвитком подій в українській економіці на тлі світової економічної кризи, пандемії та кризи українських державних інституцій. Останнім часом ми бачимо низку рішень, які ставлять під загрозу відновлення і подальше зростання української економіки.
Як фахівці ми окреслюємо "червоні лінії", порушення яких невідворотно призведе до суттєвого погіршення ситуації в українській економіці, яке відчує на собі кожна українська сім'я.
1. Втручання в роботу існуючих інституцій. Неприпустимі втручання у діяльність і втрата незалежності Національного банку України, Антимонопольного комітету України, Рахункової палати України, антикорупційних органів, а також втручання і зміна формату реформ, пов'язаних із зовнішнім незалежним оцінюванням якості освіти, закупівлею ліків, системами Prozorro та Prozorro.Продажі тощо.
2. Втрата кредитоспроможності та кредитного рейтингу. Неприпустимі оголошення дефолту по боргах та емісійне покриття дефіциту бюджету (як кажуть, "надрукувати гривню"), що невідворотно призведе до швидкого зростання інфляції та девальвації гривні, внаслідок чого Україна втратить велику частину економіки і разом з нею шанс на приєднання до клубу країн Східної Європи із середнім розвитком, вся країна буде відкинута на 6 років назад.
3. Накопичення боргів. Неприпустиме зростання боргу понад мінімально необхідне. Хоча певне зростання боргу під час кризи є неминучим, понаднормове зростання призведе до того, що подальше економічне відновлення буде загальмовано борговою кризою та черговим піком виплат. Це стосується і державного боргу, і гарантованого боргу, і прихованого дефіциту бюджету за рахунок розширення дефіцитів підприємств, фінансування яких здійснюється через державні банки.
4. Зростання податкового навантаження. Неприпустимо збільшувати податкове навантаження на економіку, яка вже знаходяться в ураженому стані, бо це призведе до закриття десятків тисяч підприємств та багатомільйонного безробіття, яке не вдасться подолати жодним чином.
5. Збільшення корупції. Неприпустиме вжиття будь-яких заходів, які розширюють можливості корупції та вибіркового тиску на бізнес з боку контролюючих органів, зокрема за рахунок збільшення дискреційних повноважень інспекторів, збільшення потреби у перевірках тощо. Те саме стосується запровадження нових регулювань, зокрема, зі створенням монопольних схем.
6. Зменшення прозорості управління державною власністю. Неприпустима передача державних підприємств в управління представникам олігархічних груп, що має наслідком вимивання оборотних коштів, недоотримання прибутків, перетворення привабливих активів в збиткові підприємства, доведення до банкрутства. Так само неприпустиме зменшення спроможності незалежних наглядових рад, бо вони забезпечують прозорість та використання державної власності в загальнонаціональних інтересах. Неприпустимий розворот реформи корпоративного управління державних банків, використання їхніх ресурсів для фінансування нерентабельних проектів чи пов'язаних інтересів, що може спричинити нову хвилю витрачання бюджетних коштів на рекапіталізацію державних банків.
7. Недобросовісне використання економічних стимулів. Неприпустиме створення штучних преференцій для особливих ("стратегічних") галузей і підприємств (спеціальні економічні зони, індустріальні парки, кредитно-експортне агентство, імпортні та експортні квоти чи мита тощо), адже воно може бути використане на користь кількох зацікавлених осіб за рахунок багатьох інших (часом цілих галузей чи всіх платників податків), що у підсумку призведе не до зростання економіки, а до суттєвих втрат. Наприклад, пільги, привілеї, субсидії окремим підприємствам стануть інструментом недобросовісної конкуренції та зростання монополізму, а протекціоністські заходи щодо імпорту, які суперечать міжнародним зобов'язанням України, викличуть симетричні відповіді щодо українського експорту. Тому стимулювання повинно включати механізми запобігання зловживанням та корупції, не призводити до погіршення конкурентоздатності інших українських підприємств та не створювати хибних стимулів, а також бути мінімально достатнім, бо значні пільги призведуть до подальшої боргової кризи.
8. Відступ від реформування недорозвинутих ринків. Неприпустимі відтермінування запровадження повноцінного ринку газу, зрив робіт по синхронізації української об'єднаної енергосистеми з європейською ENTSO-E, перенесення термінів запровадження ринку землі. Ці сфери економіки традиційно були джерелом корупції та зловживання, і вони конче потребують реформування, прозорості, підвищення конкурентності та ліквідності, від чого виграють як усі громадяни, так і український бізнес. Прикладом цього є газовий ринок, завдяки відкритості якого українська промисловість скористалася значним падінням світових цін на газ, і тепер черга за побутовими споживачами та відміною публічних спеціальних обов'язків (ПСО). Інтеграція української об'єднаної енергосистеми до Європейської мережі операторів систем передачі (ENTSO-E) дозволить створити спільний ринок електроенергії з 36 країнами ЄС. Це важлива задача з кінцевим терміном реалізації 2023 рік, її досягнення значно посилить стабільність енергосистеми, наповнить ринок ліквідністю, збільшить кількість постачальників ресурсу та зменшить можливості для зловживання монопольним становищем. Що стосується ринку землі, то Україна настільки запізнилася з цією реформою, що будь-яке відтягування або зрив підготовчих робіт є еквівалентом економічної диверсії.
Цей перелік "червоних ліній" не є вичерпним, але в ньому перераховані найважливіші застереження. Водночас із публікацією застережень, чого не можна робити, ми розпочинаємо спільну роботу над основними засадами економічної політики, тобто що треба робити задля економічного відродження і зростання.
Підписи:
Гліб Вишлінський, Марія Репко, Центр економічної стратегії
Андрій Длігач (д.е.н., голова Advanter Group), Тарас Козак (президент Інвестиційної Групи "УНІВЕР"), Валерій Пекар (викладач бізнес-шкіл kmbs, LvBS), Громадянська Платформа Нова Країна
Анатолій Амелін, співзасновник Українського Інституту Майбутнього
Володимир Дубровський,старший економіст центру соціально-економічних досліджень CASE Україна, експерт Економічної експертної платформи
Олексій Мушак, народний депутат України 2014-2019 р., радник прем'єр-міністра України 2019-2020 р.
Сергій Ніколайчук, голова департаменту макроекономічних досліджень, група ICU
Олексій Геращенко, економіст, викладач kmbs
Олена Білан, головний економіст Dragon Capital
Тимофій Милованов, президент Київської Школи Економіки
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
