Червоні лінії українських виборів.
Чи пройдуть президентські вибори чесно – це питання не менш важливе, аніж те, хто на них переможе. Критична заява російського премєра ще раз нам нагадує, хто найбільше порадіє у разі проблемного проведенян виборів в Україні. Традиційно, міжнародні місії спостереження оцінюють вибори за наступними блоками: відповідність законодавства, робота виборчих комісій, доступ кандидатів до агітації, день голосування, розгляд виборчих спорів. Заголовок та головний меседж в оцінці виборів – чи стали вони "черговим кроком до демократії". Тобто порівнюється моніторинг з попередніми звітами, і визначається – проблеми виправляються, вони загострюються, чи все пройшло як і раніше. В результаті виникають складні синтаксичні конструкції типу "Фундаментальні права виборців було застережено, проте фінансування політичних кампаній залишається непрозорим".
Практика українських виборів показує, що міжнародні спостерігачі та українське суспільство сприйме результат виборів, якщо не будуть порушені кілька "червоних ліній", за якими звичний бардак переростає у нову якісну стадію "беспредел" і потребує реакції вулиці.
Виборче законодавство загалом відповідає сучасним потребам. Поки що практика показала необхідність більш жорстких виборчих барєрів для кандидатів, щоб зменшити кількість прізвищ у бюлетені. Найбільш реальний шлях – збір підписів на підтримку кандидата серед депутатів різних рівнів. Пропозиція збільшення покарання за підкуп виборців поки відкладена для більш ретельної дискусії. На мою думку, тяжким має бути покарання для організаторів підкупу, продажний виборець не може бути головним цапом-відбувайлом за всю систему скупки голосів.
Потребує спрощення доступ до голосування для трудових мігрантів. Якщо перевести в онлайн процедури постановки на консульський облік та зміни виборчої адреси – отримаємо вищу явку за кордоном.
Центральна виборча комісія показала професіоналізм у роботі. Із серйозних претензій з боку кандидатів – вимога працювати з реєстром виборців лише в приміщенні ЦВК. Сама ЦВК вважає це захистом персональних даних, кандидати – перешкоджанням їх діяльності. Інша дискусія – розяснення ЦВК щодо використання фінансів у виборчій агітації. Знову ж таки, ЦВК вважає це можливістю легалізувати витрати на агітаційну мережу, деякі кандидати – легалізацією підкупу.
Підкуп виборців залишається головною загрозою для виборів. Тут необхідний аналіз кожного з видів підкупу. Непрямий підкуп, тобто підвищення соціальних виплат, мінімальної зарплати, чи надання благодійної допомоги з муніципальних фондів – на жаль, застосовувався не лише "попередниками", а і "попередниками попередників". Червона лінія тут – чи звучала пряма агітація голосувати за певного кандидата, і чи бралися якісь розписки із зобовязаннями від виборців. Без таких ознак – це невідповідність духу чесних виборів, проте це не "крок назад", скоріше гальмування на місці.
Більш серйозна проблема – прямий підкуп виборців, тобто роздача коштів за голосування за певного кандидата. Червона лінія для відомої "сітки" – чи буде роздаватися кеш кінцевим бенефіціарам. Якщо буде лише "компенсація" витрат на 100 тисяч агітаторів – всі все розуміють, але це схоже на класичну американську польову кампанію. Якщо ж буде роздано матеріальне заохочення від цих 100 тис до 1,5 мільйона виборців – капут чесним виборам. І ця червона лінія стосується будь-якого штабу. Провокації підкупу "під чужим флагом" – не рахуються, відрізнити постановку від масованого підкупу легко.
Доплати для агітаторів і членів комісій робили завжди, від усіх кандидатів, і це вже стало business as usual. На цих виборах відбулася дискусія щодо того, що більш крамольно: розясненням ЦВК легалізувати доплати агітаторам через виборчий фонд – чи платити як і раніше кешем, і всім боятися, що піймають і звинуватять у підкупі виборців? Черговий скандал з фінансуванням виборчого фонду від осіб, які про це не знали – показовий, і цією хворобою заражений не лише той один штаб.
Загалом, ключовий індикатор щодо оцінки агітаційної кампанії – чи зареєстрували всіх кандидатів і чи вони мали рівний доситуп до агітації. У нас зареєстрували навіть більше ніж достатньо. Щодо доступу – поки що без кроку назад. Щоправда, агітують кандидати переважно через лояльні медіа-холдінги, обмежуючи альтернативну думку чи незручні запитання. Проте, плюралізм представлений, опозиційні ЗМІ поки не закрили. Заборона прямої телереклами приведе лише до зростання ролі "джинси" та медіа-олігархів у політичному процесі. Соцмережі переповнені fakenews та hatespeech, але тут і західні демократії лише розробляють механізми протидії даним загрозам.
Класичною проблемою залишається висвітлення успішної діяльності посадових осіб. Як тільки вони стають кандидатами, одразу активізують свою публічну дільність. У нас балотується 1 президент і 16 нардепів, добре що серед кандидатів немає міністрів чи голів ОДА. Демонстрація за два тижні до виборів серіалу з актором-кандидатом у головній ролі – із того ж розряду невирішених проблем. Тому в цій сфері залишаємо свободу творчості для кандидатів. Якщо є непрямий підкуп – значить, буде і скрита агітація.
В день виборів червона лінія – масове голосування за відсутніх громадян. Тут лише взаємний контроль різних штабів може убезпечити від зловживань.
Під час підрахунку головний індикатор – встановити результат виборів на усіх дільницях. Ризики – "уточнені протоколи", спроби зірвати вибори по дільницям, аж до знищення виборчої документації. Тут сподівання на професійність та неупередженість співробітників Нацполіції.
Багато говорять про російські впливи. Не можна їх примітизувати до втручання в роботу сервера, у нас вистачить паперових копій для відновлення даних. А от промивання мізків виборців – це більш реальна проблема. Якщо у райцентрі Херсонської області біля Криму кількість локальної групи "Вконтакте" більша за тираж районної газети – то це капітуляція держави перед інформаційною агресією. Методика досліджених російських втручань і вибори – це нагнітання розколу у суспільстві з виводом на вуличне протистояння. Тож виклик для українських політиків – оцінити професійно виборчі події, і якщо не порушено червоні лінії – продовжити боротьбу політичними методами, і виправляти системні помилки через реформу законодавства. Якщо ж червоні лінії буде перейдено – тоді очікуємо ескалації протистояння і підведення підсумків за законами джунглів.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
