Зберегти коммунікацію
Для армій країн світу завжди було актуальним наявність засобів комунікацій та можливостей мотивування для своїх військовослужбовців. Вони є інструментом внутрішньої комунікації для військовослужбовців та їх сімей, а при необхідності стають інформаційною зброєю для протидії ворожому негативному інформаційно-психологічному впливу.
Сьогодні, на жаль, ми змушені ставити питання про необхідність збереження військових засобів масової інформації. Справа в тому, що Україна взяла на себе певні зобов'язання щодо роздержавлення державних ЗМІ. Цей процес в державі активно триває і ми не ставимо за мету обговорювати його доцільність. Але в контексті російської інформаційної агресії має право на існування дискусія про урахування деяких особливостей та необхідні виключення з правил.
За чотири роки подій на сході держави військові ЗМІ довели свою необхідність та ефективність. Вони пройшли через значну внутрішню трансформацію разом з іншими структурами української армії та одночасно виконували свої основні завдання в інтересах військ. В деяких випадках друковані ЗМІ взагалі ставали чи не єдиним засобом отримання інформації військовослужбовцями сил АТО. Для цивільного населення, у т.ч. громадян на тимчасово окупованих територіях та деяких інших цільових аудиторій окремими накладами виходили спецвипуски відомчих військових видань.
До речі, спеціалізовані та відомчі ЗМІ вимагають особливого рівня підготовки фахівців, які, між іншим можуть працювати в умовах збройного конфлікту в тих місцях, куди через низку чинників не може бути надано доступу представникам цивільних ЗМІ. З огляду на зазначене, в ЗС України існує система підготовки таких фахівців. Окремо вирішується питання тренінгів для журналістів цивільних ЗМІ, але для навчання власне військових журналістів та інших "медійників" створена відповідна система у військових навчальних закладах.
Таким чином, в українській армії створена певна система функціонування військових ЗМІ. Вона, безумовно, має певні недоліки, але свої основні завдання виконує. Слід розуміти, що випадання того чи іншого елементу в наведеній системі (організаційного, кадрового, ресурсного тощо) роблять її неефективною або унеможливлюють функціонування взагалі. І щонайменше до нашої перемоги над агресором військові ЗМІ точно необхідні, а їх ліквідація в контексті роздержавлення – недоцільна.
З огляду на зазначене були внесені зміни та доповнення в законодавство України, яким передбачалося збереження військових засобів масової інформації до завершення проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. З кінця квітня поточного року формат операції на сході держави було змінено з АТО на операцію Об'єднаних сил. За формальними ознаками перестали діяти правові підстави щодо відтермінування процедури роздержавлення військових ЗМІ. Наскільки я володію інформацією, в Міністерстві оборони України ініційовано процедуру внесення чергових змін та доповнень в законодавство щодо можливості залишити військові періодичні видання до завершення операції Об'єднаних сил. Але розуміючи складний бюрократичний шлях супроводження в нашій державі будь-якого законопроекту та наявність "підводних течій", важко залишатися оптимістом.
З цього приводу існують також загрози від низки бізнес-структур, які просто мріють про найскорішу ліквідацію військових ЗМІ (відверто кажучи, вже намагаються лобіювати зазначене). Тим самим вони вбачають для себе шанси отримати контракти на аутсорсінг щодо інформаційного забезпечення військ. Цей формат також має право на існування, але спеціалізоване видання створюється та стає цікавим для своєї цільової аудиторії не за один день і навіть не за кілька місяців. Не кажучи вже про те, що далеко не кожне цивільне ЗМІ може працювати в форматах, притаманних військовій редакції. Але інформувати військовослужбовців та протистояти російській інформаційній агресій слід сьогодні. Що і є головним аргументом на порушені вище питання.
У якості додаткового аргументу наведу також низку прикладів з зарубіжного досвіду роботи військових ЗМІ. На пересічні військовій базі ЗС США у будь-якому місці земної кулі в місцях масового перебування військовослужбовців та членів їх сімей (польові чи базові табори, службові приміщення, торговельні центри, їдальні, об'єкти культурно-спортивного призначення тощо) ви знайдете у вільному доступі (або за помірну ціну) та в необхідній кількості свіжий примірник щонайменше кількох друкованих видань. Однозначно це буде сама масова газета "Stars and Stripes", газета виду збройних сил, видання військової бази або військового округу (для столичного гарнізону) тощо. Аналогічну ситуацію ми мали можливість спостерігати на військових базах Великої Британії, ФРН та багатьох інших країн світу. Всі вони мають достатні аргументи та досвід щодо необхідності утримувати власні друковані видання.
В збройних силах провідних країн питання "диджіталізації" мас-медіа та тенденція поступового скорочення питомої ваги власне друкованих видань означає лише новий виклик. Відповідь полягає не у відмові від паперових версій, а в розміщенні контенту видання на всіх можливих носіях (друкована версія, електронні версії для різноманітних гаджетів, окремі формати подачі матеріалу для соціальних мереж тощо).
Тому мені взагалі незрозумілі посилання деяких українських псевдо-медіа-експертів на стандарти та підходи західних країн з цього приводу. В основі дискусій мають лежати в першу чергу аргументи та факти, а не фейки.
Таким чином для України є необхідність в стислі терміни розробити та прийняти нормативно-правовий акт, який забезпечить збереження, розвиток військових засобів масової інформації та їх успішне функціонування в інтересах оборони держави, звичайно що в першу чергу наших бійців на передовій.
Чудово, що українські законотворці активно опікуються питаннями національної безпеки і сьогодні залучені до остаточного доопрацювання та прийняття проекту закону України "Про національну безпеку". Але одночасно є невеликі за обсягом завдання, своєчасне законодавче урегулювання яких позитивно вплине на українську армію та умови проведення операції Об'єднаних сил на Донбасі.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
