Що робити із законопроектом про дезінформацію?
Текст законопроекту обліковали цього тижня і досить серйозно здивували майже весь медіа ринок. Мені ставили питання відносно нього як журналісти державних, так і олігархічних, і західних ЗМІ. Основним питанням було: як таке взагалі могло вийти від українського міністерства? Один представник українських спецслужб з посмішкою навіть запитав, – чи не вважаю я тепер "квіточками" законопроект #6688?
Перш за все, те, що турбувало медіаринок ще до публікації – це посадки для журналістів та для цілих редакцій – всі ці пункти залишилися. Так само як і штрафи від 5 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімум або виправні роботи від 1 до 2 років за мінімальні порушення. За систематичне, тобто два і більше порушень (особливо зроблених за допомогою автоматичного масового розповсюдження інформації) вже пропонується покарання від 2 до 5 років, за фінансування – від 3 до 5 років. А якщо ці дії здійснено організованою групою осіб – до 7 років ув'язнення. Хотіла б нагадати, організована група в такому випадку – це може бути, в тому числі, наприклад, редакція, яка випускає антикорупційні розслідування.
Звісно, цей пункт неприйнятний, що було озвучено ще минулого тижня. Але, після того, як був опублікований повний текст законопроекту та змін до попередніх законопроектів, що вносяться Мінкультом, з'явилося ще більше питань.
Наприклад, мене турбують запропоновані зміни по статтям 171, 345, 347 та 348 КК. Мінкульт пропонує захищати тільки "професійних" журналістів, членів запропонованих ним неконституційного органу, який має бути створений. Це так звана "Асоціація професійних журналістів України". І захищати, відповідно до законопроекту, мають виключно членів цієї асоціації – "професійних" журналістів.
Тобто тих журналістів, які не захочуть туди вступити, або які взагалі не хочуть вступати в будь-які журналістські об'єднання в Україні, захищати не планують. Ця норма суперечить Конституції і праву громадян самостійно об'єднуватися в професійні чи профсоюзні об'єднання та творчі спілки. І відповідно, створює кастову систему серед журналістів, які будуть мати різний рівень захисту, забезпечення і гарантій. Це як мінімум юридичний нонсенс або, як вважають медіа юристи, є порушенням ч.4 ст.36 Конституції: "Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій."
Крім того викликає питання призначення Кабміном уповноваженого, який в багатьох випадках, по цьому законопроекту, буде підміняти собою рішення суду. Він зможе самостійно вирішувати, що є достовірною, а що є недостовірною інформацією, вирішувати питання, кого штрафувати, а кого – ні, та які ЗМІ можуть бути заблоковані. Звісно, це неприйнятно.
Також в мене є невелике, порівняно з попередніми пунктами, питання відносно обов'язкової акредитації західних журналістів. Введення обов'язкової акредитації може зменшити потік іноземних журналістів до України. А, враховуючи той факт, що в нас зараз взагалі закрито іномовлення, для України це також буде великим мінусом в просуванні інтересів України за кордон. Тому що зараз у нас є досить вільний потік інформації від українських реалій та українських можновладців на західну пресу.
Що ж робити з таким законопроектом? На мій погляд, доопрацюванню він в такому вигляді не підлягає. Для провладної партії я бачу єдину можливість виходу з проблеми, яку створило Міністерство культури, – це реєстрація альтернативного законопроекту по протидії дезінформації, який міг би бути, наприклад, аналогом закону по протидії дезінформації у Франції, який вже проголосований, прийнятний і діє там близько року. Посилання на цей законопроект ви можете побачити тут: http://inform-security.com/ua/content/oficiynyy-zhurnal-francuzkoyi-respubliky-no-0297-vid-23-grudnya-2018-roku?fbclid=IwAR3byvlHniGOJbiX8DKI_81M4ApJUZ8E5Vnd3eyPWG-wpCghUJ2goLziDNw.
На жаль, до критики законопроектів, крім Європейської Асоціації журналістів та багатьох українських медіа-організацій і медіа-юристів підключилися ще й російські ЗМІ. Тож я прогнозую, що у вечірніх новинах сьогодні, завтра, можливо навіть весь наступний місяць українській владі будуть пригадувати цю помилку Міністерства культури.
Я впевнена, що законопроект в такому вигляді не пройде, але велике питання, яке в мене і в багатьох інших критиків виникає: навіщо було взагалі цей законопроект подавати в такому вигляді?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
