Екс-редактор "Спутнік Литва" – як працює пропаганда РФ?
Друга частина програми "Хроніки війни", у якій Тетяна Попова записала інтерв'ю з Маратом Касемом – колишнім головним редактором "Sputnik Литва", що входить до групи "Sputnik".
Першу частину дивіться за посиланням:
Повну версію дивіться тут:
- Попова: Розкажіть нам про найцікавіше, як влаштована пропагандистська машина, яка працює на іноземну аудиторію, яка взагалі структура, МІА "Россия сегодня", скільки людей там працює?
- Касем: Ой, тут таке питання дуже велике, там можна говорити про це годинами, працює там, значить, приблизно 3000 осіб у московському офісі, але це не тільки журналісти, це й адміністративний апарат, бухгалтери, співробітники пресцентру, ну дуже багато, HR, відділ кадрів по-старому, ось і багато інших, самих журналістів там з адміністративним апаратом десь приблизно 60 на 40 на користь журналістів, тобто адміністративний апарат там не маленький, це досить, ну там цілі коридори, просто цілі поверхи навіть до цієї 8-поверхової будівлі в центрі Москви, як вона влаштована, вона влаштована по-різному залежно від країни, залежно від редакції, від нашого директора.
- Попова: Вибачте, якщо можна, давайте ніби з оргструктури взагалі. Я ось весь час, ну тобто "RT", є "МІА Росія", "Sputnik", насправді ви всі, ну ви всі вибачте, це все була одна структура.
- Касем: Не зовсім. Телеканал "RT" – це окрема юридична особа, у якої є свій генеральний директор і свій головний редактор. Єдина, начебто, схожість із "Россия сегодня" в тому, що в нас, у них точніше, це за звичкою кажу, вибачте, значить, у "Россия сегодня", у "Sputnik" і в телеканала "RT" один головний редактор, це Маргарита Симонян. До "Россия сегодня" входить багато різних дочірніх пропагандистських підприємств, це і "Sputnik", тобто це ніби інформагентство в інформагентстві, яке повністю входить до холдингу, ось до одного холдингу. Там "Sputnik", там "Baltnews", там україна.ру, там РІАкрим, який входить саме в концерн "Sputnik", там "РІА новини", там ИноСМИ, ну їх, ну там безліч різних відгалужень, там є документальне кіно, є там редакція код, який займається нібито розповіддю про тварин і допомоги їм там у притулках, але заходиш, ось клікаєш, у них навіть немає сайту, вони діють здебільшого там у тіктоках тощо. Але там же все прив'язано алгоритмами, заходиш на відео про котика, лайкаєш його, натискаєш друге, там потрапляєш якесь відео "Sputnik", далі потрапляєш щось із Україна.Ру, і ось так ось котики перетворюються вже на підтримку російської агресії в Україні, от так це влаштовано. Тому між "RT" і "Россия сегодня", як би це ось дві великі структури, і до речі кажучи, Симонян, якщо вже ми про неї згадали, вона здебільшого перебуває на телеканалі "RT", тобто на Боровій вулиці в Москві. Я там, звичайно ж, був багато разів із різних питань, і на ще одному своєму місці роботи вона практично не з'являється, ну, вона вважає, що славу їй, світову, високі місця в рейтингу, в рейтингах різних найвпливовіших жінок, або найвпливовіших людей Росії, їй приносять усе-таки телеканал "RT", а не "Sputnik", і не холдинг "Россия сегодня". Один із небагатьох таких відомих разів, коли вона приїжджала саме на Зубовський бульвар у "Россия сегодня", було якраз те найзнаменитіше інтерв'ю з Петровим Башировим: "ви працюєте в ГРУ, ні, а ви?", ось це якраз було знято, у нашій будівлі, там, до речі, були дуже високі заходи безпеки, тобто перевіряли навіть пересічних співробітників на вході, на стрічці, чого зазвичай у таких щоденних буднях не відбувається, і блокувалося кілька поверхів. Тобто ліфт на четвертому поверсі, наприклад, де це було знято, не зупинявся, і всюдиходи, так звані, це електронні перепустки, у мене він був всюдихід, якоїсь редакції, я скрізь міг пройти всіма коридорами, якби захотів, і на цей день його було заблоковано, це одразу мене здивувало, але наступного дня стало зрозуміло, чому це було зроблено.
- Попова: А як узагалі, ну є ще там Громов у Кремлі, так, є Кирієнко, як відбувається кураторство ось цього спуску вниз наративів, як це відбувається?
- Касем: Дуже хороші запитання, узагалі люблю запитання по суті, ось це дуже чітке. Є кілька таких великих державних конституцій російських, які курують роботу холдингу "Россия сегодня". Одне з них – адміністрація президента, ви абсолютно правильно помітили, щочетверга генеральний директор їде в адміністрацію президента на стару площу, там Громов особисто, їм, наскільки мені відомо, проводить ось ці планерки, де їм розповідають...
- Попова: А ви самі, вибачте, ви самі не брали участь, ви ж головний редактор?
- Касем: Ні, я не був заступником Кисельова...
- Повова: А це хтось рівня заступника Кисельова?
- Касем: Кисельов, і перший заступник, тобто перший заступник його Галина Кожина, відповідно, я був уже на планерках наступного рівня. Тобто Кисельов приїжджає і проводить уже планерку внутрішню, тобто те, що він там почув, для своїх заступників, які керують дирекціями, тобто це другий порядок, і третій порядок відповідно, проводиться з керівниками редакцій, там були присутні вже або ті, хто перебуває в Москві, або віддалено через внутрішній зв'язок, інші люди. Там був присутній, наприклад, віддалено Кирило Лишинський, коли він очолював Україна.ру. Тобто зараз Україна.ру Хісанов завідує, ну завідував, у всякому разі, поки я там працював, можливо, вже ні, я не знаю. І в такий спосіб це все за ланцюжком потрапляє, я проводжу планерку, відповідно, у своїй редакції, і ми розмовляємо, ось такий іде ланцюжок, у якому дуже важливо всі ці деталі не загубити, тобто, прямо кажучи, на яких моментах треба загострити увагу, на яких моментах треба особливо підкреслити, тобто і в яких моментах особливо зацікавлена адміністрація президента. Ще такий момент, є оперативні, наприклад, якісь вказівки, ну от, наприклад, коли було те саме знамените засідання Ради безпеки, де Наришкін там запинався і говорив, я не хочу в ГА-ГА-ГА-ГА-ГА-ГУ там, або як він там казав, ось у такі моменти надсилалися листа на пошту, і там на пошту.
- Попова: Від кого, вибачте, цей лист приходив?
- Касем: Від керівника, від нашого керівника, від керівника директора, мого начальника, у нас один начальник з Україною.Ру, прізвище Благодиренко.
- Попова: Я зрозуміла, а йому це надходило звідки?
- Касем: Від Кисельова, безпосередньо від Кисельова.
- Попова: А ось Кисельову воно від кого приходило, з Кремля чи зі спецслужб?
- Касем: Ні, я вам кажу, з адміністрацією президента, щочетверга у них у планерці, там присутній Кисельов, там присутній...
- Попова: Так, я зрозуміла, але ось ці позачергові, термінові якісь...
- Каесм: Так, вони приходили з адміністрації президента, вона розташована відносно недалеко від тієї будівлі, де я працював, і, відповідно, іноді це, я не знаю, якими каналами це приходило, але кілька разів я бачив, що приходили фельд'єгери. Тобто це була внутрішня така пошта, особливо захищена. І приїжджав теж спецзв'язок кілька разів, у таких бусиках у них спецзв'язок, так, які теж там щось проводили і переказували, заводили, ну, я таких уже нюансів не знаю.
- Попова: А ось скажіть, наприклад, умовно кажучи, якщо відбувається подія, рівня збиття MH17, або рівня підриву каховської ГЕС, ось інструкції, як подавати, як коментувати цю подію, але вочевидь це ж не редакція сама пише й потім надсилає на затвердження, вочевидь приходить якась щонайменше рамка, вона приходить, як ви думаєте, якщо ви особисто не були присутніми на цих зустрічах у Кремлі, вона приходить тільки від Кремля, вона може прийти з ФСБ?
- Касем: Про співпрацю з ФСБ я вам розповім трохи пізніше, взагалі про співпрацю зі спецслужбами. Я зараз якраз хотів так, щоб почати з адміністрації президента. Із ФСБ теж приходило, звісно, я абсолютно в цьому впевнений. І не тільки це, і зливи якихось матеріалів, які стосуються гучних справ, пов'язаних, наприклад, із країнами Балтії, я можу говорити чітко, у чому я розуміюся. Тобто, наприклад, коли ловлять якихось нібито шпигунів, мешканців Калінінграда, яких завербувала латвійська, не знаю, розвідка, чи литовська, і з ними якісь перемовини, якісь допити, які вигідно злити спецслужбам, щоб показати своїм колегам на Заході, що вони сильні. І ось тоді приходять керівники редакції за темами чи іншими каналами.
- Попова: Вони показують, що у них є обмінний фонд, я думаю, перш за все. Вони показують, дивіться Вася, ваш – не ваш, але він у нас у в'язниці. Хочете обміняти, готуйте Красикова, умовно.
- Касем: Я розумію, але є одне велике, але за законодавством Латвійської Республіки обмін заборонений. Тобто, зараз офіційно юридично, і литовською теж, я не знаю, як в Естонії, але ось за ці дві сторони, на які працював і, власне, громадянин, який являє, я можу сказати точно. Тому це скоріше більше... ну, такий випендреж.
- Попова: Тобто, це було все-таки пропагандистське таке, скоріше, шоу, так?
- Касем: Безумовно, це пропагандистське шоу. Відповідно, там присутні керівники всіх каналів, як я сказав, і Марія Захарова, зокрема. Вона теж присутня там в адміністрації президента. Потім це все приходить по ланцюжку. Іноді приходять, як я вже сказав, такі листи. Ось ви можете їх, напевно, зараз показати на екрані. Там два конкретні приклади. Один приклад, це коли було те саме засідання Раді Безпеки, як його потрібно було відпрацьовувати, тобто, що потрібно було тоді на той момент писати, які збійки робити, випускати, навіть аж до того, на якому місці на сайті це має з'явитися. Тобто, ставити це в головний тизер, ставити це в стрічку новин, це все детально прописується. І ще один такий момент теж яскравий. Я просто такі приклади не брав, які пов'язані з країнами Балтії. Це може бути вам не так буде цікаво. Я брав те, що пов'язано безпосередньо з Україною і з війною, яку розв'язала Росія. Другий момент це коли був Херсонський відступ. Тобто, там було написано, вийде заява Суровікіна. Тобто, заздалегідь усі знають, коли вона вийде. Вона приходить навіть іноді заздалегідь на пошту. Тобто, прописується. Ембарго до двох годин. Що означає? До 14-ї години не можна випускати за жодних обставин. І там навіть прописується, що не можна, наприклад, використовувати слово евакуація. Тобто, евакуація ми не використовуємо. Там тактичний відступ, там же з доброї волі. Але ось це слово ми не використовуємо. І так, такі листи вони часто приходили. Не всі, звісно, мені там вдалося звідти "вивезти", скопіювати, тому що всі комп'ютери абсолютно просвічувалися. Так, тобто, зокрема передскрини і так далі. Тобто, доводилося якось потайки з телефону робити непомітно. Але так, ось ці всі слова, які використовуються, вони дійсно публікувалися. Дуже смішно, вибачте, маленький відступ. Я не хочу рекламувати цю людину, але після того, як вийшов нещодавно на одному інтерв'ю, на іншому каналі, виступив такий топ-пропагандист російський, Гаспарян Армен. І записав ціле відео там 15 хвилин, ну звісно, з усілякими прокльонами на мою адресу. Ну і зокрема, він там клявся, божився, що жодних інструкцій він ніколи не отримував. Це дуже смішно, тому що навіть мені написали люди проросійськи налаштовані з Росії, які сказали, у нас у відділі спілкування з клієнтами навіть прописуються, які слова не можна використовувати. А тут така машина, яка опромінює мізки населення, і там він каже, що не прописаний. Але ось ця його реакція нервова, вона ще є зайвим підтвердженням.
- Попова: Мені просто здавалося, що ці документи, вони у нас колись були, ще коли Медведчук у нас був головою адміністрації президента, мені називалися темники. І у нас злили ці темники і як вони надсилалися, який вони мали вигляд ще, напевно, у році там, мені здається, до першої помаранчевої революції, по-моєму. Їх тоді ось десь злили якраз на помаранчевій революції, мені здається. А те, що в Росії є темники, в Росії є ось ці всі такі, як коментувати якусь подію. Ну про це, по-моєму, вже тільки ледачий не писав із російських опозиційних ліберальних ЗМІ. Ось просто це ви жива людина, яка там працювала, яка ось говорить, так, ось ці документи. Тому так важливо інтерв'ю з вами. Я здивована, що та людина, яка брала у вас переді мною інтерв'ю, не зробила цього, тому що це найцінніша інформація, яка зараз є, яку ви можете донести до всієї аудиторії про те, що так реально продовжує відбуватися. Скажіть, а ось ці використання ви сказали про використання слів? Ми ще до Захарової потім повернемося, нагадайте мені. Київська влада замість уряду України, бойовики в ЗСУ замість військовослужбовці, солдати ополченці замість сепаратизму і так далі. Вони теж якимось чином доносилися до редакторів, які мають вживати, як їх формулювати. Або це вже на місці редакції. Чи був якийсь словничок як це відбувалося?
- Касем: Я вас навіть трохи поправлю, "Київська Хунта", якби точніше. Так це називалося.
- Попова: Взяти момент, коли вона називалася "Київською Хунтою", потім перестала називатися "Київською Хунтою", потім Зеленський був рідний, хороший президент, а потім він знову став "Київською Хунтою". Тому тут усе залежить від ситуації.
- Касем: Я якраз кажу, на той момент, коли я тільки перейшов, тоді вона була "Хунтою", але я з вами згоден, ставлення змінювалося. Так, ці всі слова, не було словника як такого. Тобто не було такого стайл-гайду, де було написано, не знаю, як це, у джентльменах удачею погана людина – редиска, Зеленський – укранацист, такого не було, звісно. Але люди там теж працювали не з вулиці, усі все розуміли. Було "РИАновости", на які всі орієнтуються, тобто зовнішня пропаганда, вона орієнтується на внутрішню, насправді. І вони в основному дивляться всі ці позначення, які використовують "РИАновости". І таким же чином ретранслюють на аудиторію іноземну, в моєму випадку на західну. Тобто ні, такого не було прописано, але іноді там і було, є відділ моніторингу, який кожен сайт вичитує, буквально кожну новину, сидять люди і читають із ранку до вечора всі новини.
- Попова: Це в кожній редакції чи це загальний відділ?
- Касем: Це загальний відділ на дирекцію зарубіжного мовлення. Тобто вони, природно, не володіють іноземними мовами, тут залишається на совісті кожної редакції, але, як правило, якщо щось не відбувається...
- Попова: Тобто ви даєте, умовно кажучи, російською мовою текст, додаєте переклад чи як?
- Касем: Тетяно, у нас були ресурси двома мовами, тому що ми працювали на пострадянську аудиторію, де люди ще, багато хто знає російську мову, і всі сайти, вони досі двома мовами, російською, майже всі, російською і місцевою, національними мовами це називали.
- Попова: Тобто ви їм надсилали закриті ще публікації. Вони просто сиділи і дивилися?
- Касем: Ми їм нічого не надсилали. Вони сидять на сайті, в редактуру вони заходять. Усе, вони бачать, що вийде через годину. Вони це прочитують, якщо їм щось не подобається, вони пишуть на пошту.
- Попова: Тобто була все-таки luck година. За годину вони мали перевірити те, що з'явиться вже на...
- Касем: Не обов'язково годину, дві, три години. Тобто залежно від того, чи ти розподіляєш новини, так, як не вийдуть на стрічку новин, відповідно, за півгодини щось, так, але до публікації, звісно, це могли прочитати. У відділі моніторингу це залізобетонно. І відповідно, могли погрозити пальцем, якщо їм щось не сподобалося, щось терміново виправити. Там це не підходить. І іноді навіть казали, там, це занадто русофобне висловлювання. Пом'якшити тон, або навпаки, його озлобити, до певних людей, так, тобто... Але до того доходило, якщо вже говорити про країни Балтії, теж маленький ліричний відступ, що проросійськи налаштовані політики, інколи навіть просто напряму впливали на інформаційний порядок денний, на зміст того контенту, який виходив на сайт. Простий приклад, дуже короткий. У 2018 рік, я дуже добре це пам'ятаю, чемпіонат світу футболу був того року, якраз у Росії. Це був кінець року, після виборів до сейму Латвії, який був у жовтні. Приїжджає в грудні на 70-річчя Наталя Нарочницька, не знаю в курсі, ви чи ні, є така жінка-політолог, у Франції довгий час працювала, проросійська. У неї було 70-річчя, у цієї Наталії Нарочницької. На 70-річчя приїжджає євродепутат Тетяна Жданок від Латвії, яка теж відома своїми поглядами, м' яко скажемо, прокремлівськими. Вони зустрічаються, вона зустрічається на цьому дні народження, з Дмитром Кисельовим, який теж там присутній. І висловлює невдоволення, чому це... підтримуєте ви на своїх ресурсах виключно партію згоди з мером тоді ще Риги Нілом Ушаковим, який зараз євродепутат. Чому не нас? Приходять Кисельов на наступний день на нараду, всіх викликають, усім дають по голові і кажуть, ні, треба підтримувати ось цих. Також було там із Додоном у Молдовії і з багатьма іншими проросійськими політиками. Тобто тому впливати, ми зараз почали з великих таких інституцій з адміністрацією президента, з МЗС, МЗС теж дуже сильно впливає, спецслужби. Але можуть і на особистому рівні домовитися двоє людей, як Жданок і Кисельов, наприклад, і, відповідно, змінити той градус, не знаю, ненависті або добра і кут подачі, який використовується на ресурсах "Sputnik". Ось так це відбувається.
-Попова: Жданок це так, про нього зараз розслідування інсайдер зробить, так?
- Касем: Так-так-так, абсолютно вірно. Регулярна вона до нас туди приїжджала. Слухай, до нас Янукович приходив, давав чи то прес-конференцію в нього, чи то щось таке. Але той день я дуже добре пам'ятаю, тоді це взагалі був унікальний випадок, там така сітка залізна, я вам присягаюся, її опустили, значить, у зону керівництва, там є така біла зона, де він спілкувався з Кисельовим, тобто я стільки охорони не бачив ніколи у своєму житті, але тільки коли Мішустін він туди приїжджав. І були опущені такі як залізні клітки, що зсередини в цю зону не можна було потрапити нізвідки. Тобто можна було тільки на спеціальному ліфті керівництва, з парковки керівництва піднятися в це місце і так само її покинути. Тобто ніяк інакше, якщо не треба було прийти до начальника.
- Попова: Він дуже боягузливий. Він реально знепритомнів, коли в нього у Львові якось кинули яйцем. Просто хтось яйцем кинув, і він вирішив, що це куля і впав. Тому та людина, яка втекла, майбутній президент, там людина втекла, розумієте. Ну як взагалі можна додуматися до такої ситуації? Ну, окей, зрозуміло. Скажіть, а що у вас було з Марією Захаровою? Ви з нею вели їй реально щотижня передачу?
- Касем: так, це ж можна знайти в інтернеті.
- Попова: Для якої аудиторії? Про що була передача?
- Касем: Це була передача на радіо "Sputnik". Це була програма, вона так і називалася, щосереди з 8-ї ранку, до 9-ї ранку в прямому ефірі. Ми мовили вже на всю країну, тому що радіо "Sputnik", як відомо, просто рейдерським захопленням, відібрав віджав, називати як хочете, чистоту "Эхо Москви". І став з інтернет-радіо, яке було тільки на сайті РІАновин, і на сайті, там, не знаю, РІАКрим. Стало вже таким, зявився FM-діапазон, по всіх, як це називається, ось ти вже так довго живу, останнім часом у Латвії забув. Покриття, ось слово, сайгумс латиською.
- Попова: Я думала, що ви працювали спочатку тільки на російськомовну, литовську і латвійську аудиторію, так?
- Касем: Спочатку, так, але потім мене запросили, я входив до Мідівського пулу, я багато відвідував брифінги із Захаровою, ми там їздили на різні заходи разом, тобто я там примелькався, і коли став вибір, по-перше, коли з'явилася частота, потрібно було якось її розкручувати, тому що люди, у яких там стояла восьма, або там сьома кнопка, на радіо в машині "Эхо Москвы", ясна річ, коли вони почули те, що почало транслюватися потім на цій частоті, почали плюватися і вимикати, значить, від'єднувати її. Тому потрібні були якісь медійні люди, потрібні, по-перше, стало вливання величезне, грошове ось у цю радіостанцію "Sputnik". З'явилися програми там, Запашного, Валуєва, ще якихось ну людей, яких там хтось знає в суспільстві. З'явилася таким чином програма з Марією Захаровою, яка виконувала дві функції. По-перше, вона підвищувала цитованість радіостанції всієї, тому що її заяви звучали в прямому ефірі щотижня, крім брифінгу. І всі інші ЗМІ, зокрема конкуренти, головні конкуренти "России сегодня", це, як відомо, "ТАСС". Тобто з "ТАСС" завжди було головне такі зіткнення. Нам, наприклад, не можна було посилатися навіть на "ТАСС", щоб не підвищувати цитованість, хоча здавалося б, що там одна-дві новини дадуть цьому "ТАСС", з огляду на те, що там якась "РІАновость" махина. Ну, не важливо. І всі були змушені посилатися на радіо "Sputnik". Тобто це така взаємовигідна була співпраця. Ну, а Захарова отримувала зарплату, відповідно, як провідні чиновники і політики в Росії не можуть займати низку професій, тому вони викручуються, щоб мати ще якийсь вид легального заробітку, або йдуть працювати в ЗМІ, ведуть там якісь програми, або там, не знаю, як цей Толстой там, або ще хтось депутат, або займаються викладацькою діяльністю. Ось вона працювала у ЗМІ. Тобто ми з нею буквально о 5 ранку вставали, о шостій виїжджали, в сім були на радіо, читали сценарій, грим туди і все – прямий ефір. Так, щотижня по середах. Так було. Так, взаємодія з МЗС була в різний спосіб. Це були буквально підсадні качки під час приїзду іноземних лідерів до Росії, під час цих конференцій. Це перший момент.
- Попова: Що означає підсадні качки?
- Касем: Зараз розповім. Другий момент, це виїзні гастролі. Перший момент, коли, наприклад, приїжджають Гутерріш до Москви, зустрічаються там із Лавром, вони дають потім прес-конференцію, або приїжджають міністри закордонних справ Швеції, припустімо, хто там іще з останніх приїжджав, а Борель приїжджав, коли я пам'ятаю, буквально перед початком війни вони, по-моєму, всі приїжджали, це масово. Відповідно, у зал, крім тих журналістів, які пройшли акредитацію, сідають люди з РІАновини, зі "Sputnik", з інших філій цієї контори, які ставлять запитання, на які готові вже відповіді. Наприклад, у Лаврова, коли він може з єхиднувати, розповісти анекдот, віджартуватися, або там, не знаю, якусь гостроту рівня туалетного гумору або армійського, значить, таку повернути, або вони починають ось прямо жорстко пресингувати зарубіжного такого заїжджого гостя. У фіналі йому ставити запитання про права і свободи журналістської діяльності, як вони це називають, про цькування пропагандистів, значить, за кордоном і багато, багато іншого. Але доходило до курйозів. Це був чи то Гутеррі, чи то Борель, одне з двох. Я точно не пам'ятаю. Прийшов керівник однієї з балтійських редакцій ставити запитання про те, що затримано 14 його підопічних у Латвії, і їм загрожують кримінальні справи тощо. І ось він приходить з метою показати, так, це був Гутеррі, що я згадав, показати йому, значить, питання, показати йому, що свобода слова в Прибалтиці, там, як вони її називають, як ми називаємо в країнах Балтії, знищується, значить, усе погано й жахливо втрутьтеся, але тут до нього підходить представник Діпміт, це департамент інформації Друкарства, який усім цим керував і каже йому: "Андрійко, до тебе буде запитання зараз про ситуацію у Венесуелі. І ось буквально встає людина з редакції Балт-Ньюс, назва якої вже говорить про те, що вона пов'язана якимось чином із Балтією. Там, до речі, працює, напевно, вам відомо, Світлана Пікта. І, значить, ставить запитання про Венесуелу, про те, значить, що там американці вторгаються або душать санкціями, або ще, але я не пам'ятаю вже суть, мені це абсолютно не цікаво, але сам факт. Тобто, доходило навіть до такого. Ось їм терміново з'явилося з адміністрації президента, там же теж дивляться, прес-конференцію, терміново з'являється завдання. Треба про Венесуелу, о, треба ось це, треба те, вони дзвонять, моментально це все відбувається, ДІП МЗС РФ, отже, і Захарова каже своєму підопічному. Кого, кого не шкода, значить, із цих 14 журналістів якихось, яких там за що, за роботу на нас кримінальні 40 фігня, Венесуела. Людина цілком серйозно встає і запитує, пане Гутеріш, я керівник агентства Балт-Ньюс, ось у Венесуелі, яка ситуація, важка? Так, ось ці, така взаємодія, це є підсадні качки. І це ніби для внутрішньої аудиторії, є ще виїзні гастролі. Це коли приїжджають, наприклад, на сесію ОБСЄ, я брав участь на сесіях ОБСЄ у Варшаві, 2019 року, де був нібито незалежним журналістом. Тих, які є незалежними журналістами, готують у МЗС перед відправленням, їм 20 разів кажуть, що вони незалежні журналісти, і хто б їх не запитав із МЗС, вони ніяк не пов'язані, взагалі. Потім після прильоту вони сідають у машини, посольські машини Російської Федерації, які їх зустрічають і везуть у готель, у холах цих готелів у лобі, я вам розповідаю з особистого досвіду, я там був, був присутній. Можливо, там, десь навіть, можете показати, якийсь шматочок уривка мого виступу або фото, там, не знаю. І там іде, значить, уже цілеспрямовано, іде інструктаж, уже в цьому в лобі готелів. Усе там уже розповідає, яким виступаєш, іди туди, запишись, там буде запис. Ми тебе не можемо записати, ми не працівники МЗС. Ти маєш бути незалежним. І там, начебто, незалежні, ось ці псевдонезалежні люди, виступають, якраз ось цю ось свою стару пісню заводять, що в Росії все чудово зі свободою слова, скрізь там усіх пригнічують. Там була Марія Волконська, наприклад, із Кримські новини, такої газети, яка розповідала, як...
-Попова: Слухайте, я коли їздила в 16-му, 15-му на ці заходи в ОБСЄ, там від усієї російської делегації був такий головний, по-моєму, Максим Григор'єв, хоча він був нібито з цивільної організації, це як громадська організація, російською. Але за фактом він курирував усі сайт-івенти, які відбувалися на ОБСЄ, усі виступи, та потім навіть підійшов, він, мабуть, не зрозумів, до кого він такий підійшов, до мене і до ще одного нашого хлопця, який дуже добре у твіттері працював, а там же, ви пам'ятаєте, такий борд і на стіні висвічуються всі твіти.
- Касем: Так, так.
- Попова: Він такий підійшов і каже, але типу, українці, ви насурили сьогодні в твіттері, а давайте ми вас типу перенаймемо на роботу. Це було дуже смішно, дуже смішно.
- Касем: Так, так. І так це відбувалося до останнього, ось поки я туди їздив. Григор'єв теж там був, тоді курирував це, вже інша людина, я забув його прізвище, але Григор'єв там був теж, це однозначно, Максим, по-моєму, так він, Максим Григор'єв. Ось, і, відповідно, створюється ось таке тло, ті люди, які теж переїжджають сюди, вони в потрібний момент ляскають, ну ви ж бачили це все, напевно, знаєте, в якийсь момент улюлюкають, потім проводять ці, а значить, як ви правильно назвали, сайт-івенти, просто буквально бігають коридорами, хапають людей за руки і тягнуть умовляннями, там просто сенсація зараз така буде, ви дізнаєтеся, те, чого ніде ніколи не бачили, і тягнуть їх ось у ці дискусії, як вони там називаються, сайт-івенти, так. Ось, і отже, це виїзні гастролі, у такий спосіб вибудувано, а не тільки в ОБСЄ, до речі кажучи, в ООН у такий самий спосіб це все зроблено, ну, у який спосіб там виступала Монтян, на ваш погляд, тобто я з нею розмовляв на цю тему, ми брали в неї інтерв'ю, і не під записом, вони спитали, як ви там опинилися, у який спосіб, ой, я дізнався, там за два дні, кажу, слухайте, ну, тут дорослі люди, ми на одному боці, як я і кажу, ну, так, так, так, усе в такий самий спосіб було, тобто все, проінструктували, відправили, посадили в літак, там і так далі, тож, так, ось це ось така взаємодія з МЗС. Ще, до речі, дуже важливий момент, я ще пригадав одну історію, це був 22-й рік, середина січня, була річна прес-конференція Лаврова у МЗС, я на ній теж був присутнім, сидів у першому ряді. На перший ряд саджали зазвичай найвідданіших служителів режиму. Я там теж був. По-перше, мені тоді він здався абсолютно загубленим. Я в якийсь період часу його не бачив, і тут побачив. Він просто старий дідусь. Це в мені викликало таке здивування, що всі вже говорили, що ось-ось може початися війна. До речі кажучи, з того спілкування, що в мене було і з Лавровим, і з Захаровою, можу сказати, що вони, напевно, дійсно не знали. Я практично в цьому впевнений. Що їх не посвячували в цей курс, що вони були 100% переконані, що це все тільки на словах. Можливо, за день, за два вони вже зрозуміли, але десь за місяць, у всякому разі, в особистому спілкуванні із Захаровою, вона була абсолютно щирою. Вона взагалі щиро вірить у те, що говорить, за великим рахунком, на відміну від Кисельова і Соловйова. Тобто вона реально переконана, якщо так можна сказати, переконана прихильниця русского мира. На тій конференції виступав нібито український журналіст, як його оголосили онлайн. Ось Захарова каже, зараз у нас запитання від українського журналіста. Лавров їй відповідає, хто? Цимбалюк чи що знову? Вона каже, ні, не Цимбалюк, у нас буде Анатолій Шарій і він починає шукати його в залі, Анатолій Шарій. А його вже показують на екранах, у нього з боків стоять телевізори, а він на телевізорі не дивиться, шукає в залі. Він каже, а де він? Де він? Ось, ось, і ось так штовхає на вухо, ну в телевізорі. Видно, що він дивиться, а я сидів збоку. Він дивиться за телевізор, за той бік, і не може знайти цього Шарія. Тут Шарій починає нам щось ставити запитання, йому Лавров відповідає. І це ще один момент того, як взаємодіють МЗС із пропагандистами на кшталт Шарія. Ну, а вибачте, буду його називати саме так, у мене є чітке переконання щодо цієї людини. Чому? Тому що зав'язується дискусія, йому відповідає Захарова. Він це робить м'яко, він залишає, він себе підставляє під її удари. І його починають асоціювати з українською державою. Не з тим, що він там живе десь, де він, в Іспанії, в Литві не знаю, де він, перебуваючи зараз, а з Україною.
- Попова: у нього литовський паспорт, але він живе в Іспанії і продовжує жити в Іспанії.
- Касем: Ну ось, і з'являються заголовки. Захарова відповіла українцю або Захарова відповіла Україні, по і далі йде, з яких питань. Захарова жорстко поставила на місце українського журналіста. Ось такі заголовки потім ми друкуємо. Чому я це знаю? Тому що нам потім надсилають. Вставте такий заголовок. Тобто це обов'язково важливо. Ні що вона відповіла литовцю, який живе в Іспанії, який там, не знаю, напевно, у розшуку у вашій країні чи не перебуває в розшуку. Але в усякому разі, має якісь проблеми з самою Україною, це виставляється таким чином. Тобто це ще одна з таких взаємодій із пропагандою.
- Попова: А як узагалі взаємини всередині ось цих усіх державних ЗМІ? Ось усередині з людьми, які працюють на Russia Today, з, не знаю, Україна.ру, з Крим.ру або як він там називається. І ви сказали загалом 3000 осіб. А скільки було у вашій редакції, наприклад, яка, я-то розумію, російськомовне мовлення на країни Балтії чи тільки на Латвію, Литву?
- Касем: Я конкретно працював тільки на Литву.
- Попова: Скільки у вас було в редакції людей?
- Касем: 35 осіб. Це, так, це тільки на Литву, відповідно...
- Попова: Вибачте, а це скільки годин мовлення на день ви робили?
- Касем: У нас не було мовлення. Дивіться, я працював на початку. На початку я працював на радіо. У мене було три з половиною години ефіру. Я працював півроку, з 2017-го року. Три з половиною години кожного дня ми робили кілька людей. Потім я став працювати шеф-редакцією в керівній редакції Литву. Тобто мене ніби підвищили. Мене дали ось тобі тепер редакція, ти не просто радіоведучий, а став у керівній редакції. Потім через якийсь час, згадавши мій радіо досвід, і коли Захаровому потрібен був хлопчик, який подакує в правильних моментах і підсміюється над її відверто несмішними жартами, звісно, вибір припав на мене. Тому що, по-перше, я був пов'язаний із МЗС, мав радіо досвід, моя людина, своя сорочка хлопець. Він не поведе.
- Попова: Тобто 35 це саме на сайт?
- Касем: Це на сайт, Telegram-канали. Там зараз вони активно переходять, борються за аудиторію в Тіктоку. Тобто туди зараз усі сили йдуть. На сайт, як би вчорашній день, зараз все йде в соцмережі. Тобто зараз іде боротьба за соцмережі. Тобто там бувають брендовані канали, де написано супутник, наприклад, Литва. Бувають не брендовані, які називаються інакше. Так, тобто там, не знаю, умовно, Литовський ревізор, припустімо. Який, нібито, немає слова супутник ніде, але водночас він жене всю ту саму пропаганду, яку жене супутник, тобто прикриваючись просто іншою назвою, іншою, як він називається, господи, іншою не емблемою вилетіла. Іншим лого, іншим логотипом, так, жодним чином не позиціонується з холдингом. І ось таким чином ніби все одно проникають у підкірку читача. І таких дуже багато. Тобто там, наприклад, групи Facebook раніше ми створювали українці, наприклад, не знаю, росіяни в Литві або там туристичні місця Паланги, умовно кажучи. Тобто те, що не асоціюється взагалі із супутником. І там дійсно люди сиділи, цілий день писали якісь туристичні місця, ну просто копіювали, вставляли, копіювали, а потім виходять на сайті супутник, що можна подивитися цими вихідними в Паланзі, новина. І ніби ось у перемішку цього всього, вони виставляють новину і одразу ж платять. Тоді ще платили Facebook, значить, реклама, переводив гроші на рекламу, щоб показували на конкретну аудиторію, таргетовану, ось конкретно в Паланзі. Читачі дивляться, що цими вихідними буде в Паланзі, у моєму рідному місті, які заходи, приурочені свята, щомісяця свята, заходять на цей сайт, дивляться, а збоку стоять так звані інжекти, тобто ще якісь посилання на якісь інші новини. Тут він дивиться збоку, там литовець напав на російську пенсіонерку під Клайпеди, такий, ага, цікаво, раз, два, на третє посилань, все, він уже в "Sputnik", він уже вважає "Sputnik". І таку систему було вибудувано, ну просто буквально роками, ну її вибудували, я її, зокрема, вибудовував для того, щоб впливати на людей аполітичних, які, можливо, до "Sputnik" і непогано ставляться, не добре, багато хто навіть узагалі не знають, що це такий "Sputnik", так, тобто для них жодних асоціацій немає, ні негативних, ні позитивних. Тому ось із таким, із таким, значить, із таким потрібно працювати, як тоді вважалося. Ось, це що стосується, що стосується, того, як це вибудувано. Тепер всередину, всередину видові відносини, вони...
- Попова: вибачте, я уточню, чи правильно я зрозуміла, що зараз більша частина ось таких ось не брендованих комунікацій, якщо особливо це відео комунікації, їх перенесено в тікток. Ну і там, умовно кажучи, ваші родичі можуть дивитись якісь ось ці в тіктоку відео, навіть не підозрювати, що там не буде жодного логотипу "Sputnik", але там, десь акуратненько зашита російська пропаганда.
- Касем: звісно, це не тільки... це взагалі мультимедійні соцмережі, це не тільки Тікток, це і YouTube, це і, як я вже сказав, телеграм, тобто з'являється, ну, умовно, якісь... ось у нас є така група.
- Попова: вибачте, а хіба "Sputnik" не видалили з YouTube?
- Касем: "Sputnik" повидаляли, так. Ну є, наприклад...
- Попова: Ну там залишилися якісь ліві акаунти, які теж...
- Касем: Звичайно, не просто ліві, з десятками тисяч підписників.
- Попова: Назвіть приклад.
- Касем: Так, будь ласка, "Шпроти у вигнанні", Латвійський канал, називається "Шпроти у вигнанні". Не знаю скільки в них там, 10 000 підписників, я не дивився. Ці канали повністю, отже, створюють на Зубовському бульварі, будинок 4, у будівлі "Россия сегодня". Та там не потрібно багато розуму просто зайти на цей канал і побачити, хто бере інтерв'ю, бере кадровий співробітник "Россия сегодня", який просто сидить і каже: "Ми на каналі Шпроти російською мовою", а позаду оформлення студій, з якою я працював, ось, і ставить запитання. Або, значить, якось "добрый вечер страна", якось так, я вам знайду скину, де виходять програми Пучкова. Вони просто назвали канал назвою місця, де вони виходять, не радіо "Sputnik". І також в Ютубі їх повно, це не одна і не дві. Таких прикладів, десятки, сотні навіть, і не тільки російською мовою, я впевнений, що це є і українською мовою, просто я не так ретельно це досліджував. Ніколи не було області моїх не наукових, не академічних, не ці якось цікавих.
- Попова: Зачекайте, але "Sputnik" сам по собі, він був тільки російською чи ні? Чи він був латиською і литовською?
- Касем: так, латиською, це сайти двома мовами, російською мовою, на пострадянську аудиторію. Дивіться, було дві дирекції, "Sputnik" ближнє зарубіжжя і "Sputnik" далеке зарубіжжя. Що таке ближнє зарубіжжя? Це пострадянський країн, включно з якимись, ну, ось цими псевдоутвореннями, тобто "Sputnik" Абхазії, "Sputnik" Південної Осетії, "РІАКрим", який теж входив до цієї дирекції. Тобто, ну, такі ось, нібито, переважно пострадянський, "Sputnik" Грузії, "Sputnik" Казахстан, "Sputnik" Таджикистан, крім Туркменістану, до речі, це теж дуже цікаво, чому в Туркменістані не було. Це я потім, якщо хочете, вам розповім, чому там за щось не вийшло. І, відповідно, вони двома мовами, російською, яка тоді була на території Радянського Союзу, і місцевою. Є винятки, наприклад, в Узбекистані трьома мовами, тому що там місцева мова, у двох варіаціях є і латиницею, і кирилицею, тобто там якась реформа була, міняли мову, залишили двома, там машина, ну, начебто, автоматичний переклад іде. І ще один виняток – Молдова, там російською, молдовською та румунською, по-моєму, трьома теж мовами, здебільшого у всіх стоїть на двох. Є далекі зарубіжжя, там тільки однією мовою, але вони не прив'язані до країни, тобто, якщо одна частина – це країнові редакції, прив'язані до країн, як ви правильно сказали, Литва, Латвія, Естонія та інші, то інша частина прив'язана до мови, тобто, "Sputnik" Франц, "Sputnik" Арабік, тобто вона охоплює всі країни, де користується, і пише про всі країни, де основною мовою комунікації є там арабська, іспанська, "Sputnik" Мундо, наприклад, іспанською. Ну і про їхні, щось таке.
- Попова: ну, "Sputnik" України ж не було, було Украина.ру. Нам вони робили окремі спеціальні бренди, як в якості поваги.
- Касем: так, абсолютно, правильно. Але входило Україна.ру теж у нашу дирекцію, тобто, ще до посадки Вишинського він приїжджав до нас, я побачив цьогоріч там, на всіх фуршетах, потім Хісамов, тобто... Його таки не даремно посадили, так? Він дійсно був російським пропагандистом.
- Попова: Я не сумнівалася в цьому ніколи, але, можливо, хтось із моїх глядачів міг сумніватися. Так, якщо хтось сумнівався, то не варто сумніватися.
- Касем: Напевно, у такий спосіб із ним розквиталися, тому що він кудись пішов, як мені сказали, мені що там досі залишилися і багато людей, майже у всіх відділах, які мені розповідають так, по великому секрету, що там відбувається. Його прибрали на якусь не публічну посаду займатися якимись загалом справами, які не будуть ніде його особливо чути і видно. І поставили на Вишинського, так, ну, ось це ж близький друг Кисельова, тому... ну, особистий просто друг, не друг, не друг, я це ще не образно кажу, а просто людина, яку пов'язує багаторічні дружби і багато різних справ. І тому виконавчий директор, який сидить, і колупається в носі, і приходить на передачу до Соловйова, і веде свою програму, на той час на УДТРК, якраз тоді був, щось моя Україна якось так називалася, вона провалилася через низькі рейтинги, і все закрилося. Йому потрібно було якесь більш ситне місце і ось він отримав, який радіостанцію. Так, тому, ну так, вони все обходили, тому що це колишня радянська країна, вона обходила саме в цю дирекцію, в якій я працював.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
