я прийшов – єс нема?

за моїми підрахунками, об'єднана європа в українському питанні реагує зі швидкістю 6 місяців на одну загрозу загальноєвропейській безпеці. принаймні, якщо рахувати за кримським питанням. цікаво, якою виявиться швидкість в питанні фінансової стабільності та громадського спокою.

загалом банальні речі щодо криму, які були очевидні ще минулого літа, нарешті отримали втілення в спільній ініціативі – найдинамічніші посли нещодавно відвідали крим. такими темпами, ще місяці 3, й найпросунутіші європейські столиці таки народять кримську стратегію...

ще одна нагода оцінити швидкість європейської реакції – питання фінансової стабілізації країни, 30% банківської системи якої належить об'єднаній частині європейців. позавчора була спроба розглянути справу депозитів. позов до нацбанку розглядався в суді. вкладники прийшли під кабмін й на день пізніше.

якщо 3 квітня, під час наступного засідання суду, протестувальники скористаються нагодою поцікавитись безпосередньо у суді, чого йому бракує для розгляду справи по суті, фонду гарантування вкладів може раптом забракнути приблизно 15 мільярдів гривень, а вкладникам – розуміння чому зазіхають на їх право власності...

звісно, все це в першу чергу має бути завданням внутрішньої політики. можливо, цим могла б перейнятись рада національної безпеки та оборони україни? адже її керівний склад регулярно підсилюється досвідченими кадрами, які періодично інформують закордонних партнерів про загрози, які становлять для світу опоненти президента україни. чи в радбезі бракує банкірів?