справді проти всіх
ситуація все частіше нагадує улюблений анекдот: вирішили курка з поросям відкрити ресторан. давай, каже курка, зробимо концептуальний заклад – під брендом "яєчня зі шкварками". слухай, рефлексує порося, але так несправедливо, адже я буду залучене повністю, а ти – лише частково...
звісно, емоції змушують нас вважати політиків свинями. але жорсткі вимоги жанру політичної ґонзоаналітики вимагають холоднокровного висновку – за внеском в кінцеву страву наші політики в найкращому випадку курки. хоча рівень передвиборчих перегонів та засідань верховної ради (прошу зрозуміти правильно: ніякого мазохізму. періодичний перегляд трансляцій – вийнятково професійна потреба) переконує – більшість з них півні.
адже внесок їх у рішення проблем мінімальний, а поводяться вони, ніби зараз покладуть все своє тіло до останньої шкварки на вівтар нашої яєчні. втім, в людство загалом я вірю й тому припускаю, що навіть наші політики не позбавлені щирості – вони дуже хочуть приготувати виборцю щось смачне й корисне, але просто далеко не завжди можуть. ви їх не любите за це? то ви просто не вмієте їх готувати.
страва банальна. називається "спроба люстрації по-українському". беремо 450 народних депутатів та відеоархів голосувань у верховній раді. витримуємо депутатів у парламентському соку до втрати депутатської недоторканності (інакше прокуратура та самі депутати визначатимуть кого варто позбавляти недоторканності). опускаємо депутатів в український суд разом з приправою у вигляді справ про порушення конституційної норми про особисте голосування. рецепт, як бачите, дуже простий – ухвалення спеціальних законів не потребує.
більшості політиків страва наша не сподобається. за належної організації та об'єднання притомних людей – буде гіркою до сліз, адже йтиметься про перетин кордону не між владою та опозицією, а між політичним життям та смертю...
ви спитаєте, а до чого тут кандидати в президенти? вже майже ні до чого. бо хто такі кандидати в президенти? здебільшого колишні депутати, яких свого часу ніхто не люстрував. вони, не повірите, – нещасні люди, найбільш успішна з яких змушена буде дати можливість працювати, заробляти, платити податки й залучати інвестиції в корисний й безпечний для людей спосіб – інакше буде просто складно назбирати достатньо грошей, аби повертати зовнішні борги...
cьогоднішні кандидати вже досягли рівня своєї некомпетентності, тому цим конкретним кандидатам демонструвати щось вже пізно. а от приготувати наступних кандидатів ще трохи часу є. рецепт вище. солі й перцю – на власний смак. головне не давати першим успіхам на кулінарному фронті зупинити себе – мемуари про місце в історії не на часі. невдачі ж не варті зневіри – неможливого немає. просто деякі страви потребують більше часу й зусиль.
смачного!:)
