кадыров и пустота

станіслав бєлковський правий, що на разі агресивність метрополії – ознака слабкості, а не сили. втім, за тих самих засновків станіслава можна отримати протилежні висновки.



наміри кремля воювати, чи не воювати в рамках аналізу станіслава – перемінна нерелевантна. саме через слабкість росії за певних обставин відсутність наміру кремля воювати може залишитись наміром. чи виникнуть ці обставини – інше питання.

відповідно, маємо інші висновки:

1. агресія кадрова проти україни консолідує росію неоімперську та україну неопровінційну – не певен, що це відповідає інтересам рамзана. втім, така раціональність планування в чечні залишається великим питанням, тому

2. підтримка українцями чеченського "сепаратизму" не була помилкою й, на жаль, залишається на разі чи не надійнішою гарантією безпеки україни в цьому питанні;

3. помилкою можна було б вважати хіба спосіб підтримки цього "сепаратизму", скажімо, якби в арсеналі "сепаратистів" та їх українських прихильників були методи ненасильницького спротиву. звісно, тоді "сепаратистів" очолював би не кадиров;

та й взагалі це був би інший світ.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.